АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого – Міщія О.Я.
суддів – Ткача З.Є., Бершадської Г.В.
при секретарі – Галкіній О.О.
з участю апеляна ОСОБА_1, його представника адвоката ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Підгаєцького районного суду від 20 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування вартості безпідставно набутого майна та відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
В січні 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідачка, маючи доступ до цегли, яку він залишив у неї на подвір’ї, використала цей матеріал для будівництва власного гаража. Таким чином ОСОБА_3 безпідставно набула майно за його рахунок, а тому просив в порядку ч.2 ст. 1213 ЦК України стягнути з неї вартість 9750 штук цегли, а також витрат на її погрузку та доставку на загальну суму 13564 грн. Крім того вказав, що неправомірними діями відповідачки йому заподіяно моральну шкоду, яку оцінив у 1650 грн.
Рішенням Підгаєцького районного суду від в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування вартості безпідставно набутого майна та відшкодування моральної шкоди — відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити повністю, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказав, що свідки бачили, як відповідачка будувала гараж з його цегли, однак суд ці докази не взяв до уваги при ухваленні рішення.
Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що позивач не подав доказів безпідставного набуття відповідачкою його майна.
З таким висновком слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону, грунтується на матеріалах справи.
Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Як встановлено судом, дружина ОСОБА_1 в 2003 році подарувала ОСОБА_3, незакінчений будівництвом будинок по вул. 8 березня, 48 в м. Бережанах Тернопільської області.
Позивач пояснив, що домовився з відповідачкою про те, що біля будинку на подвір’ї будуть залишатись належні йому будівельні матеріали, в т. ч. 9750 штук цегли, яку він забере, коли виникне необхідність. В 2009 році він виявив, що цегла зникла, а від сусідів дізнався, що відповідачка з його цегли збудувала собі гараж.
Відповідно до ч.3 ст. 10, ч. 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як пояснив представник відповідачки, ОСОБА_3 з часу придбання АДРЕСА_1 і до сьогодні перебуває на заробітках в Італії, будинком не користується. Позивач не передавав їй на зберігання будівельні матеріали. Будинок та подвір’я ніким не охороняється, тому вона не може нести відповідальність за зникнення будь-якого чужого майна. В 2005 році за дорученням відповідачки бригада майстрів збудувала гараж, використавши будівельні матеріали та цеглу, яка була тоді ж куплена. ОСОБА_3 для придбання цегли передала будівельникам гроші.
Про вказане підтвердили в суді свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які в 2005 році будували гараж на подвір’ї ОСОБА_3 Свідки пояснили також, що цеглу для гаража привозили під час будівництва три рази по 3 тис. штук.
Про це ж пояснили в суді свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також ОСОБА_8 — мати відповідачки, яка вказала, що вони купили для будівництва гаража усю цеглу, гараж будували у 2005 році.
Свідок ОСОБА_9 теж підтвердив, що гараж був збудований вже більше п’яти років тому.
Пояснення представника відповідачки та вказаних свідків підтверджуються письмовими доказами — технічною документацією із землеустрою, із змісту яких видно, що станом на 20.09.2007 рік на земельній ділянці, де розміщений будинок ОСОБА_3, вже був збудований гараж /а.с. 89,90/.
У зв’язку з цим суд критично оцінив пояснення свідків з боку позивача — ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які зазначили, що відповідачка будувала гараж в 2009 році з цегли, яка належала попередньому власнику будинку позивачу ОСОБА_1
Як пояснив апелянт під час розгляду справи в апеляційному суді, він звертався із заявою до міліції з приводу пропажі його цегли, однак в порушенні кримінальної справи було відмовлено.
ОСОБА_1 подав суду накладні про придбання в 1995, 1996 та 2000 роках цегли, однак доказів про те, що саме цю цеглу відповідачка використала для будівництва свого гаража не представив.
Суд також врахував, що ОСОБА_3 не має будь-яких зобов’язань щодо зберігання у себе належних позивачу будівельних матеріалів.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Підгаєцького районного суду від 20 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
З оригіналом вірно
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області О.Я. Міщій