УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Заполовського В.Й.,
суддів : Павицької Т.М., Старовойта Г.С.,
при секретарі судового засідання Пеклін Л.О.,
з участю позивачки ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 03 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, Богунського РВ УМВС України в Житомирській області в особі СГІРФО про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, -
в с т а н о в и л а :
У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом. Просила захистити її право власності шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право на користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1 та зняти їх з реєстраційного обліку в спірному житлі.
На обгрунтування позову позивачка посилалася на те, що зазначена квартира належить їй на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу від 02.07.2008 року, який був укладений між нею та ОСОБА_3 Проте реалізувати своє право власності вона не може, оскільки в спірній квартирі, не маючи на це законних підстав, залишились зареєстрованими відповідачі по справі, які відмовляються добровільно знятись з реєстраційного обліку, чим порушені її права.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 03 червня 2010 року позов задоволено.
Визнано ОСОБА_3 та ОСОБА_2 такими, що втратили право на користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1.
_____________________________________________________________________________
Справа №22ц/5594 Головуючий у суді 1-ї інст. Коломієць О.С.
Категорія 44 Суддя-доповідач Заполовський В.Й.
Зобов’язано Богунський РВ УМВС України в Житомирській області в особі СГІРФО зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за адресою : АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 4 грн. 25 коп. з кожного.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Апелянт вважає, що оскаржуване рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду обставинам справи.
Зокрема вказує, що справу розглянуто без його участі. На момент укладення договору купівлі-продажу квартири він перебував під вартою, згоди на продаж квартири не давав. Зазначене, на думку апелянта, не було враховано судом, що призвело до неправильного вирішення справи.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи позивачці на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу від 02.07.2008 року, який зареєстрований в КП „Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації” Житомирської обласної ради 11.08.2008 року (а.с.7-9).
Дана квартира була продана позивачці відповідачем ОСОБА_3, від імені якого на підставі довіреності діяв ОСОБА_6 В спірній квартирі залишився зареєстрованим колишній її власник ОСОБА_3 та його мати ОСОБА_2, яка під час проживання з колишнім власником квартири набула право користування даною квартирою, як член його сім’ї.
Статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року №475/97-ВР „Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4, 7,11до Конвенції”, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Такі ж положення закріплені в ст.ст.316, 317, 319, 321 ЦК України.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоча би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16, 386, 391 ЦК України.
Задовольняючи позов суд першої інстанції обгрунтовано вважав, що позивачка у визначеному законодавством порядку набула право власності на спірну квартиру. Відповідачі у справі є колишнім власником та членом його сім’ї, самостійного права на спірне житло на підставах, передбачених законом, не мають, в зв’язку з чим ними втрачено право на користування цим житловим приміщенням.
Оскільки права позивачки порушені, тому вони підлягають захисту шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право на користування жилим приміщенням із зобов’язанням Богунського РВ УМВС України в Житомирській області в особі СГІРФО зняття їх з реєстраційного обліку в спірному приміщенні.
Посилання апелянта ОСОБА_3 на те, що справу розглянуто без його участі, що на момент укладення договору купівлі-продажу квартири він перебував під вартою, згоди на продаж квартири не давав, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення справи, не є обгрунтованим та не впливають на правильність постановленого судом оскаржуваного рішення.
Так, відповідач ОСОБА_3 в період розгляду справи перебував під вартою, відбуваючи покарання у вигляді позбавлення волі. Про розгляд справи належним чином був повідомлений та надав суду письмові пояснення на позов відповідно до вимог ч.6 ст.76 ЦПК України. Тому справа судом першої інстанції розглянута відповідно до вимог ст.169 ЦПК України.
Крім того, відповідно до вимог ст.ст.10, 11 ЦПК України суд розглянув справу в межах заявлених вимог. Відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири позивачці ОСОБА_1 в установленому законом порядку не заявлялися. Зазначений договір купівлі-продажу спірної квартири на момент розгляду справи судом першої інстанції та на момент розгляду справи апеляційним судом був і є чинним. Зазначені обставини підтверджені в ході апеляційного розгляду справи відповідачкою ОСОБА_2, яка приймала участь у розгляді справи і в якості представника відповідача ОСОБА_3
Тому, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції при вирішенні спору порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суд прийшов до обгрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Підстав для скасування судового рішення в ході апеляційного розгляду справи не встановлено. Тому рішення підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209, 218, 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 03 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді