УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області
в складі:
головуючого - судді Заполовського В.Й.,
суддів : Миніч Т.І., Старовойта Г.С.,
при секретарі судового засідання Пеклін Л.О.,
з участю сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 липня 2010 року по цивільній справі за позовом відкритого акціонерного товариства "Житомирський завод огороджувальних конструкцій" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення із гуртожитку без надання іншого жилого приміщення , -
в с т а н о в и л а :
У серпні 2006 року відкрите акціонерне товариство „Житомирський завод огороджувальних конструкцій” звернулося до суду з цим позовом.
Позивач посилався на те, що ОСОБА_1 у зв'язку з його роботою на підприємстві виділена кімната АДРЕСА_1 в яку він вселився разом із сім'єю на підставі ордеру N 140 від 20 червня 1994 року. Наказом N 31 від 28 червня 1995 року відповідач звільнений з роботи за власним бажанням.
З метою забезпечення житлом і покращення житлових умов працівників підприємства, профспілковим комітетом та адміністрацією товариства 14 червня 2006 року винесено рішення про виселення з гуртожитку осіб, які припинили з підприємством трудові відносини.
___________________________________________________________________
Справа №22ц/5593 Головуючий у суді 1ї інст.Слюсарчук Н.Ф.. Категорія 42 Суддя- доповідач Заполовський В.Й.
У зв'язку з наведеним позивач просив виселити відповідачів з кімнати гуртожитку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20 липня 2010 року позов задоволено.
Вирішено виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 із гуртожитку – кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь відкритого акціонерного товариства „Житомирський завод огороджувальних конструкцій” по 2 грн.84 коп. витрат по сплаті судового збору та по 10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення з кожного.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 порушують питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Апелянти посилаються на те, що поселилися у спірне житло на законних підставах. Проживають у спірному житлі та там зареєстровані тривалий період часу, регулярно сплачують комунальні послуги та всі необхідні платежі. Іншого житла не мають. Їх сім’я володіє акціями позивача.
ОСОБА_1 звільнився з роботи у позивача по причині погіршення стану здоров’я. На даний період в гуртожитку проживає багато сімей, які на підприємстві позивача не працюють.
Вважають, що оскаржуваним рішенням суду порушено їх Конституційне право на житло, а також засади Закону України „Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків”, які тривалий час на законних підставах проживають у гуртожитках.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи позов про виселення відповідача та членів його сім’ї з гуртожитку суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач та члени його сім’ї поселилися в гуртожиток в зв’язку з його роботою, останній звільнився з роботи за власним бажанням без поважних причин, то відповідно до ст.132 ЖК України відповідачі підлягають виселенню з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення.
Проте з таким висновком суду не може в повній мірі погодитися колегія суддів апеляційного суду враховуючи наступне.
Право користування жилим приміщенням урегульовано житловим законодавством, згідно з яким ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку, передбачених законодавством /ч.3 ст.9 ЖК України/.
Відповідно до ч.2 ст.132 ЖК України працівників підприємств, установ, організацій, які поселилися в гуртожитки в зв’язку з роботою, може бути виселено без надання іншого жилого приміщення в разі звільнення за власним бажанням без поважних причин.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22 постанови "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" від 12 квітня 1985 р. N 2, якщо гуртожиток надано у зв'язку з роботою, судам слід з'ясовувати вид трудового договору, укладеного між позивачем і відповідачем, і за яких підстав він був припинений, маючи на увазі, що згідно зі ст. 132 ЖК УРСР без надання жилого приміщення можуть бути виселені сезонні, тимчасові працівники, які припинили роботу, особи, які працюють за строковим трудовим договором, а також інші працівники, які звільнилися за власним бажанням без поважних причин, або звільнені за порушення трудової дисципліни чи вчинення злочину. У разі припинення трудового договору на інших підставах вони, як і особи, перелічені у ст. 125 ЖК УРСР, можуть бути виселені лише з наданням іншого жилого приміщення.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, на підставі розпорядження N43 від 12 серпня 1992 року прийнято на роботу до ВАТ "Житомирський завод огороджувальних конструкцій" з 17 серпня 1992 року.
На підставі ордеру N 140 від 20 червня 1994 року відповідач разом із сім'єю вселився до кімнати АДРЕСА_1.
Розпорядженням N 31 від 28 червня 1995 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.
Після звільнення з роботи ОСОБА_1 з сім’єю продовжував та продовжує проживати у зазначеному гуртожитку, іншого житла не мають.
В серпні 2006 року позивач звернувся до суду про виселення ОСОБА_1 з сім’єю з гуртожитку з підстав, передбачених ч.2 ст.132 ЖК України, оскільки він звільнений з роботи за власним бажанням без поважних причин.
Проти задоволення позову відповідач та члени його сім’ї заперечували. При цьому зазначив, що дійсно вселився в гуртожиток позивача у зв’язку з роботою. Звільнився з роботи за власним бажанням, але по причині погіршення стану здоров’я та проходження у зв’язку з цим тривалого лікування.
Вказані відповідачем обставини фактично підтверджені наданими ним доказами. Зокрема, довідками медичних установ – Інституту хірургії та трансплантології АМН України (а.с.180,181), з яких слідує, що ОСОБА_1 в 1993 році страждав захворюванням печінки та у зв’язку з цим був прооперований. Ці ж обставини частково стверджуються дослідженими в судовому засіданні при апеляційному розгляді справи відомостями журналів наказів по ВАТ "Житомирський завод огороджувальних конструкцій" та трудової книжки відповідача. Останніми встановлено, що ОСОБА_1 в період його роботи на посаді робітника було переведено у відділ охорони. А тому, з врахуванням пояснень останнього, це свідчить про переведення його на легшу роботу за станом здоров’я.
Зазначені доводи відповідача щодо причини звільнення його з роботи, зокрема у зв’язку з погіршенням стану здоров’я, представником позивача не спростовані.
Тому, з врахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що не можна рахувати звільнення відповідача ОСОБА_1 з підприємства звільненням без поважних причин, оскільки причиною такого звільнення стало погіршення стану його здоров’я та тривале у зв’язку з цим його лікування.
Проте суд, вирішуючи спір, не перевірив доводів відповідача, що стосуються з’ясування причини звільнення з роботи. При цьому суд в порушення вимог ч.4 ст.10 ЦПК України не сприяв здійсненню прав учасників процесу, зокрема прав відповідача у витребуванні у позивача відповідних доказів з метою перевірки його доводів щодо причини звільнення, оскільки надання таких доказів самим відповідачем не було можливим.
Таким чином, суд першої інстанції неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи та у зв’язку з цим прийшов до помилкового висновку про наявність підстав для виселення відповідача з сім’єю з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення.
Тому, відповідно до вимог ст.309 ЦПК України, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 липня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Відмовити у задоволенні позову відкритого акціонерного товариства "Житомирський завод огороджувальних конструкцій" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення із гуртожитку без надання іншого жилого приміщення.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді