АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 березня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого —Ткач О.І.
Суддів — Ткач З.Є., Бахметової В.Х.
при секретарі —Вийванко О.В.
з участю представника Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, ОСОБА_5 та його представника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі справу за апеляційною скаргою Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 грудня 2009 року у справі за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ( далі відділення Фонду соціального страхування ) до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 25 грудня 2009 року у задоволенні позову Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відмовлено.
В апеляційній скарзі Тернопільське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам у справі.
Апелянт зазначає, що внаслідок виплати ОСОБА_7 допомоги по тимчасовій непрацездатності у зв’язку з втратою нею заробітку з вини ОСОБА_5 відділенню Фонду соціального страхування задана матеріальна шкода, яка в силу вимог ст. 1191 ЦК України підлягає стягненню із відповідача в порядку регресу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
З матеріалів справи вбачається, що в жовтні 2009 року відділення Фонду соціального страхування звернулося в суд з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди за правом зворотньої вимоги.
В обґрунтування свої вимог зазначило, що з вини відповідача ОСОБА_5 20.10.2007 року сталася ДТП, в результаті якої ОСОБА_7 та ОСОБА_8 були спричинені тілесні ушкодження, у зв’язку з чим потерпілій ОСОБА_7, як застрахованій особі відділенням Фонду соціального страхування були проведені страхові виплати на суму 5097,21 грн., з яких: 1258,71 грн. по догляду за хворою дитиною, яка отримала травми внаслідок ДТП за період з 20.10.2007 по 2.11.2007 року та по тимчасовій втраті працездатності у зв’язку з черепно-мозковою травмою, отриманою в ДТП з 10.11.2007 по 21.12.2007 року — 3838,50 грн.
Оскільки особою винною в заподіянні шкоди є відповідач ОСОБА_5, відділення Фонду соціального страхування просило стягнути з нього в порядку регресу вказану суму.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7, яка працює на посаді завідувача кафедри Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка і є застрахованою особою, отримала ушкодження здоров’я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 20 жовтня 2007 року з вини ОСОБА_5 У зв’язку з тимчасовою втратою працездатності ОСОБА_7 виплачено допомогу по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у розмірі 5097,21 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_5 коштів, сплачених відділенням Фонду соціального страхування як страховиком потерпілій ОСОБА_7 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, оскільки положення ст. 1191 ЦК України не підлягають застосуванню до таких правовідносин.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки він відповідає вимогам закону та ґрунтується на матеріалах справи.
Згідно ч.1 ст.1191 ЦК України “Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.”
Згідно ст. 993 ЦК України “До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.”
Відповідно до цієї норми до страховика переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки про відшкодування шкоди лише в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування. У разі проведення страхових виплат за договором особистого страхування ( життя, здоров’я, працездатності, пенсійного забезпечення) таке право вимоги страховика до особи, відповідальної за заподіяння шкоди, не передбачено.
Крім цього відповідно до ч.2 ст. 999 ЦК України “До відносин, що випливають із обов’язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.”
Згідно ст. 1 Закону України « Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 № 2240-III “Загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв’язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім’ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов’язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім’ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом. ”
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено право страховика, який сплатив страхове відшкодування потерпілій особі, застрахованій за договором загальнообов’язкового державного соціального страхування на звернення з вимогою до винної особи про відшкодування сплачених застрахованому страхових сум.
Отже, суд першої інстанції повно та правильно з’ясував характер спірних правовідносин, вірно застосував норми матеріального права, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, тому рішення є законним та обґрунтованим.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п 1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 25 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий — підпис
Судді — два підписи
З оригіналом вірно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Бахметова В.Х.