справа № 22ц-2283/2010рік головуючий у 1 інстанції – Грицак Р.М.
категорія – спори про самочинне будівництво (6) доповідач – Гірський Б.О.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі :
головуючого - Ткач О.І.
суддів - Гірського Б.О., Бахметової В.Х.
при секретарі - Прус Л.С.
з участю сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 29 грудня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Тернопільської міської ради, третя особа – товариство з обмеженою відповідальністю "Тернопільське міське бюро технічної інвентаризації" про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, -
В С Т А Н О В И Л А :
В грудні 2009 року ОСОБА_4, як замовник будівництва, звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання права власності на самочинне будівництво, посилаючись на те, що він без дозволу на виконання будівельних робіт здійснив надбудову мансардного поверху двоповерхового житлового АДРЕСА_1
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 29.12.2009 року позов задоволено.
"Визнано за ОСОБА_4 право власності на нерухоме майно – мансардний поверх житлового АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, як особи, які не брали участі у розгляді справи судом першої інстанції, однак вважають, що суд вирішив питання про їх права та обов’язки, оскільки побудова мансардного поверху здійснювалась для розширення належних їм на праві власності квартир і визнання права власності на цілісне мансардне приміщення за ОСОБА_4, як замовником будівництва, порушує їх законні права, просять рішення суду скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 підлягає до задоволення.
Відповідно до ст.ст. 213, 215 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_4 і визнання за ним права власності на мансардний поверх керувався тим, що спірне самочинно збудоване нерухоме майно відповідає встановленим будівельним, технічним, санітарним та пожежним нормам, не порушує права інших співвласників, які дали згоду на добудову мансардного поверху, а тому є правомірним.
Однак, такий висновок суду не є обґрунтованим.
Так, із змісту позовної заяви ОСОБА_4 вбачається, що він звернувся до суду з вимогою про визнання права власності на самочинно збудовані мансардні приміщення житлового будинку, які відповідають встановленим нормам, однак їх надбудова була проведена без належного дозволу.
Проте, законодавцем в ст. 376 ЦПК України конкретно визначено випадки можливості визнання в судовому порядку права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
Так, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 ЦК); за особою – власником (користувачем) земельної ділянки, яка здійснила самочинне будівництво на цій ділянці, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст.376 ЦК).
Щодо інших випадків, то цією нормою передбачено загальне правило про те, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК).
З матеріалів справи вбачається, що крім ОСОБА_4, який був замовником даного будівництва, співвласниками двоповерхового житлового АДРЕСА_1 зокрема його другого поверху, над яким здійснювалась реконструкція, є ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
Реконструкція проводилась з метою надбудови (розширення) чотирьох квартир 5, 6, 7, 8 власниками яких є відповідно: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_1, з влаштуванням входу до мансардного поверху з цих квартир, про що свідчать нотаріально завірені заяви власників зазначених квартир (а.с. 37-39) та архітектурно-планувальне завдання №735, затверджене начальником управління містобудування та архітектури Тернопільського міськвиконкому від 28.04.2006 року (а.с. 17-18).
Дана реконструкція проведена без належного дозволу на виконання будівельних робіт.
На зазначені обставини справи суд першої інстанції уваги не звернув, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення.
Також, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що зверненню ОСОБА_4 до суду із зазначеним позовом не передувало його звернення до компетентного державного органу (що він сам підтвердив в суді апеляційної інстанції), рішення якого чи його відсутність давали б підстави вважати про наявність спору про право, а тому вимоги позивача і з тих підстав є необґрунтованими.
Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції зроблено невірні висновки за обставинами справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області, -
В И Р І Ш И Л А :
апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 29.12.2009 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 в задоволенні пред’явленого позову.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: