справа № 22ц-2245/2010рік головуючий у 1 інстанції – Коротич І.А.
категорія – 38 доповідач – Гірський Б.О.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі :
головуючого - Ткач О.І.
суддів - Гірського Б.О., Бахметової В.Х.
при секретарі - Майці Р.Ю.
з участю сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кременецького районного суду від 28 липня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Кременецької міської ради Тернопільської області, ОСОБА_2 про захист порушених прав, -
В С Т А Н О В И Л А :
В жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом.
Позивачка посилалася на те, що є співвласником будинковолодіння по АДРЕСА_1, генеральним планом забудови якого передбачено єдиний тупиковий проїзд до кінця належної їй садиби.
Однак, рішенням виконкому Кременецької міської ради від 30.07.2001 року частину проїзду площею біля 40 кв.м. перед належною їй садибою передано в приватну власність для ведення особистого підсобного господарства відповідачці ОСОБА_2, в зв’язку з чим їй здійснюються перешкоди в використанні садиби за призначенням: вона не може обслуговувати хлів, двір, огорожу, підвозити добрива для городу, вивозити сміття, відходи з каналізаційної ями та туалету і ін.
Тому, просила усунути перешкоди в користуванні будинковолодінням, шляхом визнання незаконним акту органу місцевого самоврядування про передачу у власність суміжного землекористувача частини землі загального користування, а саме частини проїзду.
Рішенням Кременецького районного суду від 28.07.2010 року в позові ОСОБА_1 відмовлено, в зв’язку із спливом позовної давності.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким повністю задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення.
Відповідно до ст.ст. 213, 215 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Так, згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст. 319 ЦК України).
Право на судовий захист та його спосіб передбачено ст. 16 ЦК України, і зокрема ст. 391 цього ж кодексу, відповідно до яких власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
У ст. 76 ЦК УРСР було передбачено, а також у ст. 261 ЦК України встановлено початок перебігу позовної давності.
Оскільки, порушення, на яке посилається позивачка, має тривалий характер, так як весь час порушуються права власника майна, тому, згідно цього Кодексу постійно відсувається початковий момент перебігу позовної давності з кожним новим порушенням права власника або іншого володільця, та за положенням ст. 268 ЦК України до таких вимог позивача позовна давність не може бути застосована.
За вказаних обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового по суті пред’явлених ОСОБА_1 вимог.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 є власником Ѕ частини домоволодіння по АДРЕСА_1. Власником іншої частини домоволодіння значиться її чоловік - ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
З генерального плану забудови забудівниками ОСОБА_1 і ОСОБА_3 вищезазначеної земельної ділянки площею 0,06 га та з викопіровки з генерального плану забудови населеного пункту вбачається наявність єдиного тупикового проїзду до вказаної садиби.
Відповідно до вимог п. 3.22 ДБН "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" у районах садибної забудови при потребі, крім вуличної мережі, передбачено організацію внутрішньо квартальних проїздів. Ширина проїжджої частини з однією смугою руху повинна становити 3,5 м, з двома – 5,5 м. Проїжджа частина тупикового проїзду повинна закінчуватися кільцевими об’їздами радіусом по осі проїзду не менше 10 м або поворотним майданчиком розміром 12м х 12м для забезпечення можливості розвороту сміттєвозів, прибиральних і пожежних машин.
Рішенням пункту 15 виконкому Кременецької міської ради №164 від 01.07.1997 року передано суміжному з ОСОБА_1 землекористувачу – ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку площею 0,10 га – для обслуговування житлового будинку і господарських будівель та площею 0,0703 га – для ведення особистого підсобного господарства.
Рішенням виконкому цієї ж ради від 30.07.2001 року внесено зміни у вищезазначений пункт рішення та збільшено передану у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства до площі 0,12 га за рахунок землі загального користування, а саме тупикового проїзду, що підтвердив в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник Кременецької міської ради – Олексюк П.С.
Оскільки рішення виконкому від 30.07.2001 року ухвалене з порушенням норм діючого на той час ЗК України в редакції 1992 року, а саме його ч. 6 ст. 4; ст. 12 Закону України "Про планування і забудову територій" від 20.04.2000 року; норм Державних будівельних норм; ним порушуються права ОСОБА_1 на використання садиби за призначенням, тому її вимоги про захист порушеного права шляхом визнання незаконним такого акту органу місцевого самоврядування підлягають задоволенню.
Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції зроблено невірні висновки за обставинами справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області, -
В И Р І Ш И Л А :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати рішення Кременецького районного суду від 28.07.2010 року.
Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати нечинним рішення виконкому Кременецької міської ради Тернопільської області №209 від 30.07.2001 року "Про внесення змін в п. 15 рішення виконкому Кременецької міської ради від 01.07.1997 року №164 "Про приватизацію земельних ділянок громадянами міста" та анулювати виданий 11 вересня 2001 року, на підставі даного рішення, Державний акт на право приватної власності на землю ІІІ-ТР №037956 на ім’я ОСОБА_5 та зареєстрований за №700.
Судові витрати покласти на сторони в межах сум ними понесених.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржене протягом двадцяти днів в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: