Справа №22 22ц-2415 Головуючий у І інстанції – Ромазан В.В. Категорія – Доповідач – Козак І.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
„ 21” жовтня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі :
г оловуючого – Козака І.О.
суддів - Демкович Ю.Й., Гурзель І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 30 червня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, товариства індивідуальних забудовників «Наука» про поділ майна подружжя та за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа товариство індивідуальних забудовників «Наука» про поділ майна подружжя, -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4, товариства індивідуальних забудовників «Наука» про поділ майна подружжя.
Заявлені вимоги мотивує тим, що вона із 2000 року перебувала в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4, який 05 липня 2007 року розірвано. За час шлюбу у 2003 році між відповідачами було укладено договір про дольову участь у будівництві житла. Зобов’язання по даному договору подружжя виконало повністю, сплативши спільними коштами вартість квартири, що була предметом даного договору, в розмірі 44270 грн. Однак, ТІЗ «Наука» не виконало взятого на себе зобов»язання та не передало у власність ОСОБА_4 двокімнатної АДРЕСА_1. Оскільки причиною розірвання шлюбу між позивачкою та ОСОБА_4 стала неможливість спільного проживання, виникнення конфліктів, що унеможливлює спільне користування набутим у шлюбі майном, та враховуючи відсутність спільної згоди щодо розподілу спільного майна, позивачка просить суд провести його поділ, визнавши за нею майнове право на недобудовану двохкімнатну АДРЕСА_1 а відповідачу ОСОБА_4 призначити компенсацію вартості ? частини майнового права на дану квартиру.
ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, третя особа - товариство з індивідуальних забудовників «Наука» про поділ майна подружжя посилаючись на те, що він перебував із відповідачкою по справі в зареєстрованому шлюбі, який 05 липня 2007 року розірвано. 09 червня 2003 року між ним та ТІЗ «Наука» було укладено договір про дольову участь у будівництві житлового АДРЕСА_1, згідно якого ОСОБА_4, по закінченні будівництва будинку та здачі його в експлуатацію, передається у власність двохкімнатна квартира №85 на 4-му поверсі загальною площею 41,5 кв.м. На даний час, спірний будинок не зданий в експлуатацію, і право власності на спірну квартиру не зареєстровано, хоча ним повністю виконано свої договірні зобов’язання та оплачено вартість квартири в розмірі 44270 грн. Враховуючи те, що ОСОБА_3, перебуваючи в шлюбі, не працювала, не отримувала доходів без будь-яких поважних причин та, на даний час, постійно проживає за кордоном і потреби у житлі не має, а позивач власним житлом не забезпечений, просить суд визнати за ним майнове право на недобудовану двохкімнатну АДРЕСА_1 загальною площею 41,5 кв.м. в житловому будинку по АДРЕСА_1 відповідно до сплачених ним ТІЗ «Наука» грошових коштів в сумі 44270 грн. та призначити ОСОБА_3 компенсацію вартості ? частини майнових прав на недобудовану двохкімнатну АДРЕСА_1 загальною площею 41,5 кв.м. в житловому будинку по АДРЕСА_1
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 30 червня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково та визнано за ОСОБА_3 майнове право на ? частину недобудованої двохкімнатної АДРЕСА_1 загальною площею 41,5 кв.м. в житловому будинку по АДРЕСА_1 відповідно до внесених ТІЗ «Наука» грошових коштів в сумі 22135 грн.
Позов ОСОБА_4 задоволено частково та визнано за ним майнове право на ? частину недобудованої двохкімнатної АДРЕСА_1 загальною площею 41,5 кв.м. в житловому будинку по АДРЕСА_1 відповідно до внесених ТІЗ «Наука» грошових коштів в сумі 22135 грн.
Представник позивача ОСОБА_3, ОСОБА_2 подав на вказане рішення апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права. Вказує на те, що суд невірно прийшов до висновку, що ОСОБА_4 належить майнове право на ? спірної квартири, не врахувавши при винесенні рішення встановленого рішенням суду факту його фактичної відмови від права власності, що має істотне значення.
Сторони в судове засідання не з»явились, хоч належним чином були повідомлені про час слухання справи. Тому колегія вважає, що справу можна слухати у відсутності сторін та без фіксування судового процесу технічними засобами.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із слідуючих міркувань.
Постановляючи рішення суд 1 інстанції виходив з того, що майнове право на недобудовану двохкімнатну АДРЕСА_1 загальною площею 41.5 м.кв. в житловому будинку по АДРЕСА_1 належить до спільної сумісної власності подружжя, в зв»язку із чим сторони мають рівні права на нього.
З таким висновком колегія суддів погоджується виходячи із наступного.
Судом вірно встановлено, що за час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_4 у відповідності до умов укладеного договору про дольову участь у будівництві за рахунок спільних коштів подружжя оплатив 44270 грн. за будівництво двохкімнатної АДРЕСА_1 загальною площею 41.5 м.кв. в житловому будинку по АДРЕСА_1.
У відповідності до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Також судом вірно відмовлено в задоволенні позовних вимог сторін в частині визнання права власності на майнові права на спірну квартиру лише за одним із подружжя, оскільки вказані вимоги не ґрунтуються на вимогах закону.
Посилання апелянта на те, що майнове право ОСОБА_4 на спірну квартиру припинилося відповідно до ч.2 ст.347 ЦПК України після подання ним заяви голові ТІЗ «Наука» про передачу права на дольову участь своєму батьку ОСОБА_5, колегія вважає безпідставним, оскільки вимоги ч.2 ст.347 ЦК України стосуються відмови від права власності на майно. В даному випадку спір не про право власності, а лише на майнові права. Крім того, і у позовній заяві, і в судовому засіданні ОСОБА_4 не відмовлявся від свого права на спірну квартиру, а просив визнати таке право лише за ним.
При таких обставинах колегія не вбачає підстав для скасування постанови суду.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 315 України , колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3, ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду від 30 червня 2010 року – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді:
1.
2.