АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ  

  УХВАЛА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

«09» грудня  2010 року  

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:  

Головуючого – Козака І.О.  

Суддів — Демковича Ю.Й.,  Стадника О.Б  

при секретарі – Саланді О.М.  

з участю позивача ОСОБА_3  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ПАТ КБ «ПриватБанк») на рішення Тернопільського міськрайонного суду від  16 вересня 2010 року по цивільній справі за позовом  ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,  

В С Т А Н О В И Л А:  

ОСОБА_3 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду із позовною заявою до ПАТ  КБ «ПриватБанк» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.  

Заявлені вимоги позивач мотивує тим, що його безпідставно звільнено з роботи на підставі п.3 ст.40 КЗпП України – в зв»язку із  систематичним невиконанням без поважнихпричин своїх обов'язків.  

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 16 вересня 2010 року позов ОСОБА_3  задоволено частково. Поновлено ОСОБА_3 на посаді провідного спеціаліста іпотечного кредитування ПАТ КБ «Приватбанк». Стягнуто з ПАТ КБ «Приватбанк» в користь ОСОБА_3 48522 грн. 08 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В задоволенні решти позовних вимог – відмовлено.  

ПАТ КБ «ПриватБанк» подало на вказане рішення апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Вказують, що звільнення позивача проведено у відповідності до вимог чинного законодавства та судом неправильно застосовано норми матеріального права. Просять рішення Тернопільського міськрайонного суду від 16 вересня  2010 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити за безпідставністю.  

В судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав.  

Позивач ОСОБА_3 проти апеляційної скарги заперечив.  

Дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу  слід відхилити.  

Задовольняючи позов суд виходив із того, що звільнення позивача на підставі п.3 ст.40 КЗпП України проведено із порушенням вимог чинного трудового законодавства, оскільки позивачем не допущено систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.  

Із вказаним висновком колегія суддів погоджується.  

Як вбачається із матеріалів справи, наказом по Тернопільській філії «ПриватБанку» №186-к від 20.03.2006 року ОСОБА_3 прийнято на посаду економіста  Департаменту персонального обслуговування клієнтів, та згідно наказу від 08.07.2009 року його переведено на посаду провідного спеціаліста по іпотечному кредитуванню.  

Згідно наказу ПАТ КБ «Приватбанк» №24 від 11.08.2009 року ОСОБА_3 протягом 7 днів повинен був передати закріплений портфель - 600 шт. кредитних справ.  

19.08.2009 року згідно наказу №3 ОСОБА_3 оголошено догану за порушення термінів передачі справ та встановлено строк три дні для виконання даної роботи.  

20.08.2009 року згідно наказу №10530 ОСОБА_3 за підсумками роботи бізнесу за червень 2009 року оголошено догану.  

20.08.2009 року згідно наказу №10507 ОСОБА_3 за халатне відношення до виконання службових обов'язків, що призвело до необ'єктивної перевірки і оцінки предмету застави по кредиту, наданого  ОСОБА_4, оголошено догану.  

Підставою накладення дисциплінарного стягнення 20.08.2009 року згідно наказу №10507 були результати перевірки від 31.07.2009 року по факту оформлення кредиту ОСОБА_4, заключенням якої рекомендовано ОСОБА_3 звільнити в зв»язку із втратою довіри.  

Відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.  

Тобто, при звільненні працівника з підстав, передбачених цією нормою закону, організація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання обов'язків, зазначити, коли саме вони мали місце, які проступки вчинив працівник після застосування до нього стягнення та коли.  

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України за передбаченими п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок, вчинений після застосування до нього дисциплінарного чи громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках ураховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (ст. 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення не минуло більше одного року.  

В даному випадку на ОСОБА_3 19.08.2009 року накладено стягнення у вигляді догани за порушення строків передачі кредитних справ,  а наказами від 20.08.2009 року №10530 та №10507 на ОСОБА_3 накладено стягнення у вигляді догани за підсумками роботи бізнесу за червень 2009 року та халатне відношення до виконання службових обов'язків, що призвело до необ'єктивної перевірки і оцінки предмету застави по кредиту ОСОБА_4,  підставою якого було заключення службової перевірки від 31.07.2009 року.  

Тобто, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про те, що  стягнення у вигляді догани, які накладені на позивача 20.08.2009 року у відповідності до наказів  №10530 та № 10507, накладені за правопорушення, які мали місце до 19.08.2009 року, тобто два рази за одні і ті ж правопорушення накладено дисциплінарні стягнення, а тому у діях ОСОБА_3 відсутнє систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.  

Крім цього, представником відповідача не представлено жодних доказів того, що від позивача відбирались пояснення щодо застосування дисциплінарних, що є порушенням ст.149 КЗпП України.  

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції  відповідає вимогам закону і підстав для його скасування колегія не вбачає.  

    Керуючись  ст. 307, ст.308,  315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів  

УХВАЛИЛА:  

  Апеляційну ПАТ КБ «ПриватБанк» - відхилити.  

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 16 вересня  2010 року залишити без змін.  

  Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України  протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.  

    Головуючий :  

  Судді :