АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого Ткач О.І.
Суддів: Бахметової В.Х, Гірського Б.О.
при секретарі Майці Р.І.
з участю ОСОБА_2, ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Підволочиського районного суду від 22 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання осіб втратившими право користування житловим приміщенням та зняття їх із реєстрації у будинку та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про вселення у будинок, встановлення безоплатного безстрокового сервітуту на право проживання та зобов’язання не перешкоджати у користуванні жилим будинком,-
ВСТАНОВИЛА:
В травні 2010 року ОСОБА_2 звернулася в суд з вищезазначеним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, посилаючись на те, що вона є власником житлового АДРЕСА_1 з 2004 року і в даний час розпочала капітальний ремонт будинку. В даному будинку зареєстровані відповідачі, однак ОСОБА_3 не проживає більше одного року, а ОСОБА_5 зі своєю малолітньою дочкою ОСОБА_7 не проживає з грудня 2007 року. Посилаючись на вимоги ст. 405 ЦК України просила їх визнати втратившими право на користування житловим будинком та зняття їх з реєстрації у ньому.
В процесі розгляду цієї справи ОСОБА_2 неодноразово уточнювала підстави позовних вимог.
В жовтні 2009 року відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_5 в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_6 звернулися в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні спірним житловим будинком, посилаючись на те, що вони є членами сім’ї відповідачки, зареєстровані та постійно проживають у вказаному будинку, беруть участь у витратах на його утримання та утримання прибудинкової території, а тому дії відповідачки, спрямовані на створення перешкод у проживанні в спірному помешканні вважають незаконними.
В доповненій позовній заяві ОСОБА_5 вказала, що в спірному житловому будинку вона проживає з дня свого народження з 1979 року та її донька також, іншого житла не мають. З квітня 2009 року ОСОБА_2 почала створювати неможливі умови проживання і вони змушені були залишити будинок, оскільки вони є членами сім’ї власника будинку, то посилаючись на ст. ст. 401, 402, 403 ЦК України просила суд встановити безоплатний сервітут на право проживання її та дочки в кімнаті 1-6 площею 19,90 кв.м та користування загальними приміщеннями (коридором, кухнею, прихожою та іншим ) в спірному житловому будинку.
Рішенням Підволочиського районного суду від 22 липня 2010 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання осіб, втратившими право користування житловим приміщенням та зняття їх із реєстрації у будинку закрито.
У задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_6 відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі за її позовом скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов в повному обсязі та визнати відповідачів такими, що втратили право на користування спірним житловим будинком та зняття їх із реєстрації у будинку, посилаючись на порушення норм процесуального права.
Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі за п. 2 ст.205 ЦПК України порушив норми цивільно-процесуального законодавства, оскільки суд першої інстанції при вирішенні її вимог посилався на те, що є рішення суду яке постановлено з приводу спору між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, однак це не відповідає дійсності.
В судовому засіданні ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала, пославшись на обставини викладені в ній.
ОСОБА_3 не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, відповідає матеріалам справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.
Закриваючи провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що на даний час набрало законної сили рішення Підволочиського районного суду від .02.2009 року, постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав - ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення та зняття з реєстраційного обліку у зв’язку з тим, що відповідачі не проживають у ньому більше одного року.
Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції оскільки він не ґрунтується на матеріалах справи та не відповідає вимогам закону.
Відповідно п.2 ч.1. ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Підволочиського районного суду від 6.02.2009 року, яке ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 28.04.2009 року залишено без змін, відмовлено у задоволенні вимог ОСОБА_2 про визнання відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_5 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням за недоведеністю позовних вимог.
З позовної заяви ОСОБА_2 та з її пояснень в суді апеляційної інстанції вбачається, що остання просила визнати ОСОБА_3, ОСОБА_5 та її дочку ОСОБА_7 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням та зняття їх із реєстрації у будинку, вказуючи при цьому, що ОСОБА_3 не проживає з вересня 2009 року, тобто після винесення рішення Підволочиським районним судом 6.02.2009 року, а ОСОБА_5 та її дочка не проживають в спірному житловому будинку з грудня 2007 року і їй, щодо її вимог до ОСОБА_5 та її дочки було відмовлено за недоведеністю позовних вимог, з тих підстав, що нею не було надано доказів на підтвердження своїх вимог.
Закриваючи провадження суд першої інстанції не врахував, що позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них збігаються сторони, предмет і підстави, у випадку зміни хоча б одного із цих елементів позови не вважаються тотожними. У цьому разу відсутні підстави закриття провадження у справі.
З пояснень ОСОБА_2 вбачається, що підставою своїх позовних вимог зазначає, що вона як власник житлового будинку не може скористатись субсидіями для оплати комунальних послуг, оскільки ОСОБА_3, та ОСОБА_5 є зареєстрованими в житловому будинку, хоча не проживають тривалий час, бо мають інше житло та інші сім’ї.
На дані доводи позивачки суд першої інстанції не звернув уваги і відповідно не встановив дійсний характер спірних правовідносин.
Таким чином, суд першої інстанції не врахував, що підстави позову в цій справі є інші ніж ті, що були вирішені попереднім судовим рішенням, та в порушення вимог ч. 2 ст. 205 ЦПК України закрив провадження у справі за усіма позовними вимогами ОСОБА_11
Крім цього слід зазначити, що процесуальним документом при вирішенні питання про закриття провадження у справі оформляється ухвалою суду, а не рішенням, тому слід скасувати висновок суду про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання осіб втратившими право користування житловим приміщенням та зняття їх із реєстрації будинку і в цій частині питання направити на новий розгляд.
Керуючись ст. ст. 307, 312 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Підволочиського районного суду від 22 липня 2010 року скасувати в частині закриття провадження по справі ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про визнання осіб втратившими право користування житловим приміщенням та зняття їх із реєстрації будинку, і в цій частині питання направити на новий розгляд.
В решті рішення суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий — підпис
Судді — два підписи
З оригіналом вірно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Бахметова В.Х.