справа № 22ц-2058/2010рік головуючий у 1 інстанції – Сливка Л.М.
категорія – спори, що виникають із договорів (23) доповідач – Гірський Б.О.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі :
головуючого - Ткач О.І.
суддів - Гірського Б.О., Бахметової В.Х.
при секретарі - Зварич Т.Б.
з участю сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 12 липня 2010 року в справі за позовом Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами оренди (найму) земельної ділянки, стягнення неустойки і зобов'язання здійснити демонтаж металевих гаражів та позовом ОСОБА_1 до Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь" про визнання недійсними договорів зберігання транспортного засобу, стягнення збитків та відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
В жовтні 2010 року Тернопільське державне науково-технічне підприємство "Промінь" (далі підприємство "Промінь") звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 2675,12 грн. за договорами зберігання транспортних засобів на автостоянці, посилаючись на невиконання останнім умов договорів про внесення у строк встановленої плати.
Крім того, просили зобов’язати ОСОБА_1 звільнити місця на автостоянці та демонтувати металеві гаражі.
В березні 2010 року підприємство "Промінь", відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України в редакції 2004 року, змінило підставу позову і розмір позовних вимог та просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 2298,12 грн. виходячи з того, що між ними були укладені не договори зберігання транспортних засобів, а договори оренди (найму) земельної ділянки, згідно умов яких останній заборгував підприємству плату за найом землі для місць під зберігання транспортних засобів.
Крім того, просили стягнути неустойку за порушення виконання зобов’язань в розмірі 1696,50 грн. та звільнити місця №226 та №85 відповідно на автостоянках №2 та №1, що розташовані по вул. Текстильна, 28 в м. Тернополі, шляхом демонтажу металевих гаражів, які на них розміщені.
В грудні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення моральної шкоди в розмірі 7000 грн. з підприємства "Промінь", посилаючись на припинення виконання останнім умов укладених між ними договорів зберігання транспортних засобів, в зв’язку з чим йому було завдано моральних страждань.
Крім того, просив спонукати підприємство "Промінь" до укладення нових договорів зберігання транспортних засобів, оскільки він продовжує використовувати місця на автостоянці.
В липні 2010 року ОСОБА_1, відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України в редакції 2004 року, змінив підстави позову і просив визнати недійсними укладені між ним та підприємством "Промінь" 30.09.2003 року та 05.05.2005 року договори зберігання транспортних засобів, як такі, що укладені внаслідок обману з боку підприємства, оскільки земельна ділянка під автостоянкою використовувалась не за цільовим призначенням, про що його не було повідомлено.
Також просив стягнути завдані йому укладенням таких договорів збитки в подвійному розмірі в сумі 2958 грн. та моральну шкоду в розмірі 3000 грн.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 25.01.2010 року позовні вимоги підприємства "Промінь" та ОСОБА_1 об’єднано в одне провадження.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 12.07.2010 року позов Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь" задоволено частково.
"Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь 2298 грн. 12 коп. заборгованості за договорами зберігання транспортного засобу.
Зобов’язано ОСОБА_1 демонтувати металеві гаражі із займаних ним місць №226 на автостоянці №2 та №85 на автостоянці №1 по вулиці Текстильній, 28 в м. Тернополі.
В задоволенні решти позовних вимог Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь" – відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь" 309 грн. 50 коп. понесених судових витрат.
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 – відмовлено".
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог підприємства "Промінь", а пред’явлені ним вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Представники підприємства "Промінь" – Кріль О.І., Кузнєцова М.І. доводи апеляційної скарги заперечили та вказали, що рішення суду першої інстанції є законним і відсутні підстави для його скасування.
Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області вирішила, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.ст. 213, 215 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Проте, зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції в частині задоволення пред’явлених підприємством "Промінь" позовних вимог не відповідає.
Відповідно до змісту ч. 2 ст. 31 ЦПК України в редакції 2004 року, позивач має право протягом усього часу розгляду справи змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог…
З матеріалів справи вбачається, що первинні вимоги підприємства "Промінь" були про стягнення заборгованості за договорами зберігання транспортних засобів, укладених 30.09.203 року та 05.05.2005 року з ОСОБА_1
В подальшому підприємство "Промінь" змінило підставу позову і просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість та штрафні санкції, посилаючись на те, що між ними виникли правовідносини, які випливають з договорів оренди земельної ділянки.
Проте, суд першої інстанції не звернув уваги на зміну підстав позовних вимог і вирішив спір виходячи з договорів зберігання транспортних засобів (первинного позову), про що підтвердили представники підприємства "Промінь" в суді апеляційної інстанції.
За вказаних обставин, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового, яким слід відмовити в задоволенні вимог підприємства "Промінь" про стягнення заборгованості по орендній платі за землю, оскільки ними не доведено факту укладення таких договорів з ОСОБА_1
Так, відповідно до норм Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 року та глави 58 розділу 3 ЦК України, договір оренди землі укладається в письмовій формі і підлягає державній реєстрації.
Як пояснили сторони в справі, між ними укладались лише договори зберігання транспортних засобів, які і були надані суду при пред’явленні первинного позову.
Таким чином, позивач не довів, що укладені 30.09.2003 року та 05.05.2005 року договори з ОСОБА_1 є договорами оренди (найму) земельної ділянки.
Щодо вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними, з підстав ст. 230 ЦК України, договорів зберігання транспортних засобів, укладених між ним та підприємством "Промінь" 30.09.2003 року та 05.05.2005 року, як таких, що вчинені під впливом обману з боку підприємства, яке не повідомило його про нецільове використання ними земельної ділянки під автостоянку, то суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні таких вимог, оскільки дана обставина не має істотного значення для даних договорів і не впливає на умови вчинених між сторонами правочинів.
Так, згідно умов укладених договорів підприємство "Промінь" надало ОСОБА_1 місця під металеві гаражі на автостоянках для зберігання транспортних засобів, якими останній постійно користується по теперішній час, що підтвердили сторони в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 88, 307, 308, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області, -
В И Р І Ш И Л А:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду від 12.07.2010 року в частині задоволення позовних вимог Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь" та стягненні з ОСОБА_1 в користь Тернопільського державного науково-технічного підприємства "Промінь" 309 грн. 50 коп. понесених судових витрат та ухвалити нове, яким відмовити в стягненні з ОСОБА_1 плати за оренду (найм) земельної ділянки.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з того дня може бути оскаржене протягом двадцяти днів в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: