Справа № 22ц – 5290/10 Головуючий у 1 інстанції – Пікула Н.В.
Категорія – 21 Доповідач – Осіпук В.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 грудня 2010 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого Данилюк В.А.
суддів Гапончука В.В., Осіпука В.В.
при секретарі Дуткіній Ж.П.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Комарницької О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах недієздатного ОСОБА_4 до Святогорського Успенського Зимненського Ставропігіального жіночого монастиря Волинської області про визнання недійсними договорів дарування земельних ділянок і державних актів на право власності на земельні ділянки та про зняття їх з державної реєстрації, за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_2 на рішення Володимир-Волинського міського суду від 20 жовтня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд в інтересах недієздатного ОСОБА_4 із зазначеним позовом. Покликався на ті обставини, що 7 березня 2009 року ОСОБА_4 подарував відповідачу Зимненському жіночому монастирю земельні ділянки площею: 0,250 га, 0,213 га, 0,0124 га, що знаходяться в с.Зимне Володимир-Волинського району Волинської області. Договір було посвідчено приватним нотаріусом Вол.-Волинського районного нотаріального округу.
7 квітня 2009 року відповідач отримав Державні акти на право приватної власності на дані земельні ділянки.
Крім того позивач зазначав, що даний договір ОСОБА_4 був укладений в той час коли він, внаслідок психічного захворювання, не міг усвідомлювати значення своїх дій та не міг керувати ними. Оскільки вже після його укладення з 31 березня по 25 травня 2009 року лікувався стаціонарно у психіатричній лікарні з приводу хронічного психічного захворювання, на підставі висновку МСЕК від 22 травня 2009 року визнаний інвалідом другої групи, а з 21 серпня 2009 року визнаний судом недієздатним і йому призначено опікуна.
За таких обставин позивач просив визнати недійсним договір дарування земельних ділянок, визнати недійсними Державні акти видані відповідачу на ці земельні ділянки, зобов’язати управління Держкомзему у Вол.-Волинському районі зняти з державної реєстрації дані Державні акти.
20 жовтня 2010 року Володимир-Волинським міським судом ухвалено рішення про відмову в позові.
В поданій на рішення суду апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 просить його скасувати як незаконне, в силу неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Ухвалюючи рішення суду про відмову в позові, суд першої інстанції указав, що оспорюваний правочин був укладений особою, яка мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, і відповідав вимогам закону.
Такий висновок є правильним.
Судом встановлено, що 7 березня 2009 року ОСОБА_4 подарував відповідачу Зимненському жіночому монастирю три земельні ділянки загальною площею 0,4754 га, що знаходяться в с.Зимне Володимир-Волинського району Волинської області. Даний договір було посвідчено приватним нотаріусом Володимир-Волинського районного нотаріального округу Волинської області. На підставі цього договору управлінням Держкомзему у Володимир-Волинському районі зареєстровано право власності на вказані земельні ділянки 7 квітня 2009 року за обдарованим та видано йому відповідні Державні акти.
Крім того встановлено, що рішенням Володимир-Волинського міського суду від 21 серпня 2009 року ОСОБА_4 внаслідок психічного захворювання визнано недієздатним та призначено над ним опікуном ОСОБА_1 ОСОБА_4 з 1 липня 2009 року визнаний інвалідом II групи від загального захворювання.
Згідно з ч.1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи.
У разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила правочин, недієздатною, позов про визнання правочину недійсним може пред’явити її опікун.
Згідно п.2 ч.1 ст.145 ЦПК України призначення експертизи є обов’язковим у разі заявлення клопотання хоча б однією зі сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду у п.16 постанови від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», що для визначення наявності в особи стану, коли вона не могла розуміти значення своїх дій або керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння та ін.), на момент укладення спірної угоди суд призначає судово-психіатричну експертизу. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК.
З матеріалів справи слідує, що згідно висновку комісійної судово-психіатричної експертизи №375 від 2 вересня 2010 року, яка була проведена відносно ОСОБА_4, чітко не встановлено, що дана особа на час укладення оскаржуваного договору не могла розуміти значення своїх дій та керувати ними, а лише зазначено, що його захворювання істотно впливає на здатність підекспертного усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними при вчиненні ним угоди дарування земельних ділянок 7 березня 2009 року (а.с. 97-102).
Отже, урахувавши висновок судово-психіатричної експертизи, так і інші докази, що спростовують доводи позивача про те, що у момент укладення договору ОСОБА_4 не розумів значення своїх дій і не міг керувати ними, суд цілком підставно прийняв рішення про відмову в позові.
Рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційну скаргу слід відхилити.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 відхилити, рішення Володимир-Волинського міського суду від 20 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді