Справа: 22ц-5430/10                                                                              Головуючий у 1 інстанції Олексюк А.В.  

Категорія :  27                                                                           Доповідач:  Мудренко Л.І.  

      АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  ВОЛИНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ  

Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

29 грудня 2010 року                                     м.Луцьк

      Колегія суддів судової палати  у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого        -      судді Мудренко Л.І.  

суддів                -      Веремчук Л.М., Русинчука М.М.  

при секретарі       -       Губарик К.А.

 з участю представника позивача Сорочук М.Ю.

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за  позовом    акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» (з 18 грудня 2009 року – публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача  ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду від 20 жовтня  2010 року,  

в с т а н о в и л а :

 04 січня 2010 року акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк»   звернувся в суд з позовом до  ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. Вимоги мотивовані тим, що 29.06.2005 року між АКІБ «УкрСиббанк»  і  ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 40000 доларів США терміном до 29.06.2012 року, щомісячна сума погашення становить не менше 476,19 доларів США (а.с.9-12).

30.01.2009 року між  сторонами було укладено додаткову угоду №2 та додаткову угоду №3. Умовами додаткової угоди №2 передбачено обов’язок відповідача ОСОБА_4 повертати кредит шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 375 доларів США (а.с.14,15).  

Між сторонами 13.11.2006 року було укладено додаткову угоду №1, умовами якої передбачено нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за порушення термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) (а.с.13).  

Для забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_4 за кредитним договором 29.06.2005 року між банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки, відповідно до якого поручитель взяв на себе зобов’язання відповідати перед банком по зобов’язаннях ОСОБА_4, що виникли з умов кредитного договору в повному обсязі цих зобов’язань (а.с.21).

Сума солідарної заборгованості відповідачів перед  банком станом на 01.12.2009 року складає 19767,05 доларів США, що еквівалентно 157895,29 грн.,  з них: прострочений основний борг 19504,38 доларів США, 1875 грн. 29,61 долара США– прострочені відсотки, 96,47 доларів США – пеня за порушення термінів сплати кредиту, 136,59 доларів США – пеня за порушення термінів сплати відсотків.

При розгляді справи представник позивача у зв’язку з добровільною сплатою частини заборгованості уточнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідачів  солідарно 137341,10 грн. простроченого боргу.  

 Рішенням Луцького міськрайонного суду від 20 жовтня 2010 року позов задоволено.  

 Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_4,  ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»   1378341 гривню 10 копійок боргу  та по 746 гривень 71 копійку судових витрат.

 В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції і  ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

 В судовому засіданні відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_3 та представник відповідача ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримали з наведених у ній підстав, просили скаргу задовольнити.  

 Представник позивача Сорочук М.Ю. апеляційну скаргу не визнала і просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

 Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

 На підставі досліджених доказів судом встановлено, що 29 червня 2005 року між  АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 323/55 (10304666000), згідно якого позивач надав відповідачу  кредит в розмірі 40000 доларів США, а ОСОБА_4 прийняв зазначену суму кредитних коштів та зобов’язався належним чином використовувати і повернути банку кредит у порядку і на умовах, вказаних в договорі, в тому числі своєчасно погашати кредит згідно графіку кредиту (а.с.9-12,16).        

Згідно договору поруки від 29 червня 2005 року ОСОБА_3 виступила поручителем по зобов’язаннях ОСОБА_4, які виникають з умов зазначеного кредитного договору.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з відповідачів кредитної заборгованості, суд першої інстанції виходив з того що станом на 01.12.2009 року ОСОБА_4 порушив терміни сплати ануїтетних платежів на 127 днів, що є підставою для дострокового повернення всієї суми.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можна з таких підстав.         

 Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до п.5.4 укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 кредитного договору  у випадку не погашення кредиту та/або процентів за його використання у встановлений термін банк, у відповідності зі ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», має право видавати наказ про примусову оплату боргу по цьому договору. Пунктом 5.5 договору передбачено, що  банк має право змінити термін погашення кредиту та плати за кредит  у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту (основної суми) та/або термінів сплати за кредит строком більше ніж на 5 календарних днів (а.с.10).  

Із матеріалів справи вбачається, що позивач 05 листопада 2009 року направив відповідачу ОСОБА_4 заяву про необхідність погасити протягом 30 календарних днів заборгованість, яка виникла по поверненню кредиту, у сумі 3483,06 доларів США, а у випадку непогашення заборгованості банком буде ініційовано примусове стягнення заборгованості в судовому порядку. У випадку погашення заборгованості у встановлені листом строк, лист вважати таким, що втратив свою силу (а.с.19).

Як вбачається із наявної у матеріалах справи довідки-розрахунку позивача, у наданий банком термін відповідач ОСОБА_4 погасив виниклу заборгованість у вказаній сумі (а.с.105-107).

Відповідачі в даному судовому засіданні пояснили, що після погашення заборгованості повернення кредиту ними здійснюється своєчасно у розмірі та строки згідно графіку і на даний час  заборгованості не має.

Представник позивача визнала вказану обставину.

Крім цього, позивачем не надано доказів про прийняття банком рішення про примусову оплату боргу.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що немає підстав для задоволення позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» про дострокове стягнення кредиту.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.  

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

 В И Р І Ш И Л А :

      Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 задовольнити.

 Рішення Луцького міськрайонного суду від 20 жовтня 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення.

  В позові публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

 Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

 Судді