Справа № 22ц-5373/10 Головуючий у 1 інстанції – Олексюк А.В.
Категорія – 27 Доповідач – Матвійчук Л.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 грудня 2010 року м. Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого – судді Киці С.І.
суддів: Антонюк К.І., Матвійчук Л.В.,
при секретарі – Гнепі П.М.,
з участю позивача –ОСОБА_1,
представника позивача –ОСОБА_2,
представника відповідача –Пушкарчук О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» про стягнення коштів по договору банківського вкладу та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду від 13 жовтня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
В квітні 2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 4 серпня 2008 року уклала з КБ "Західінкомбанк" ТзОВ договір банківського вкладу в іноземній валюті "Перспектива" та внесла 2850 доларів США строком на 6 місяців, тобто до 04.02.2009 року з відсотковою ставкою 11 %. 4 лютого 2009 року на вимогу позивача банк відмовив їй у поверненні коштів та відсотків згідно договору. Просила суд стягнути з відповідача 22574 грн. 71 коп., що є еквівалентом 2850 доларам США банківського вкладу, суму нарахованих відсотків по банківському вкладу в розмірі 2484 грн.89 коп., 3% річних в сумі 6772 грн. 41коп. та 10 000 грн. у відшкодування моральної шкоди. В судовому засіданні у зв’язку з поверненням банківського вкладу, позивач зменшила позовні вимоги та просила суд стягнути з відповідача суму нарахованих відсотків по банківському вкладу в розмірі 1120 грн.51 коп., 3% річних в сумі 845 грн. 15 коп., 10 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 13 жовтня 2010 року позов в даній справі задоволено частково.
Постановлено стягнути з публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» на користь ОСОБА_1 1120 грн. 51 коп. заборгованості по процентам згідно договору банківського вкладу № ВДД 23707.01-840 від 04.08.2008 року.
В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» на користь ОСОБА_1 51 грн. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 171 грн. та 500 грн. за надання правової допомоги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила рішення суду в частині відмови в позові про стягнення трьох процентів річних за порушення грошового зобов’язання, моральної шкоди змінити і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення її позовних вимог.
Заслухавши суддю–доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення – частковому скасуванню з ухваленням нового рішення з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що 4 серпня 2008 року між КБ «Західінкомбанк» ТзОВ та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу «Перспектива» в іноземній валюті № ВДД 23707.01-840, за умовами якого прийнято на депозитний вклад грошові кошти в сумі 2850 доларів США терміном на 6 місяців під 11% річних.
ОСОБА_1 в день закінчення дії договору 04.02.2009 року звернулась до відповідача з вимогою про виплату її вкладу та відсотків в повному обсязі, але банк не виконав свого зобов’язання щодо видачі їй депозиту з нарахованими відсотками.
З поданих банком виписок по рахунку та ощадної книжки вбачається, що ОСОБА_1 отримала вклад частинами, а саме: 6 липня 2010 року - 1000 доларів США, 19 липня 2010 року - 1000 доларів США, 5 серпня 2010 року - 850 доларів США, а також відсотки за період з 4.08.2008 року по 4.02.2009 року в сумі 158 доларів США і у зв’язку з несвоєчасною виплатою коштів - виплачено 0,1 % від суми боргу в розмірі 1 долар 77 центів США.
Відповідачем було змінено організаційно-правову форму із товариства з обмеженою відповідальністю на публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк».
Встановлені судом першої інстанції обставини підтверджуються сукупністю наявних у справі доказів, зокрема, договором банківського вкладу «Перспектива» в іноземній валюті № ВДД 23707.01-840 від 04.08.4008 року, згідно з яким КБ «Західінкомбанк» ТзОВ прийнято від ОСОБА_1 на депозитний вклад грошові кошти в сумі 2850 доларів США терміном на 6 місяців під 11% річних (а.с.13); довідкою по рахунку НОМЕР_1 з 04.08.08. по 07.09.10., з якої вбачається, що станом на 5 серпня 2010 року ОСОБА_1 виплачено депозитний вклад в сумі 2850 доларів США, 11% річних за період з 04.08.2008 по 4.02.2009 року в сумі 158 доларів США, 0,1% річних від суми боргу за період з 4.02.2009 року по 05.08.2010 року в сумі 1 долар 77 центів( а.с.35); листами банку від 15.02.2010 року та 25.03.2010 року, з яких вбачається, що банком відмовлено позивачу у видачі банківського вкладу після закінчення строку дії договору(а.с.11,12).
Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних за порушення грошового зобов’язання суд виходив з того, що після закінчення строку дії договору між сторонами фактично до 5 серпня 2010 року продовжувались відносини банківського вкладу, тому що вклад залишався у банку і на нього нараховувались відсотки.
Однак такий висновок суду зроблений з порушенням норм матеріального права та не відповідає обставинам справи і наявним у ній доказам.
Згідно п. 4.3.4. укладеного між сторонами договору банківського вкладу по закінченню терміну дії договору Банк зобов’язаний повернути Вкладнику суму вкладу готівкою через касу Банку, або безготівково на рахунок Вкладника за розпорядженням останнього, згідно умов договору.
Відповідно до ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона ( банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму ( вклад), що надійшла, зобов’язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Частиною 2 ст. 1060 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.
Відповідно до ст.1061 ЦК України, Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З вказаних правових норм випливає, що 11 % річних на суму вкладу банк виплачує відповідно до умов договору за користування чужими коштами, а нарахування та стягнення 3 % річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦК України є фінансовою санкцією за порушення грошового зобов’язання. Ці проценти можуть бути стягнуті з боржника одночасно, оскільки це не є подвійним притягненням до юридичної відповідальності.
Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про стягнення трьох процентів річних постановлено з порушенням вищенаведених норм матеріального права, його слід скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Розрахунок суми трьох процентів річних, який міститься на а.с. 43 проведений вірно, відповідає розміру заборгованості, кількості днів прострочення та арифметичні дії по підрахунку сум є правильними, а отже в користь ОСОБА_1 підлягає стягненню з відповідача три проценти річних від простроченої суми за порушення грошового зобов’язання в розмірі 845 грн. 15 коп.
Відмовляючи в позові в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що главою 71 ЦК України, якою врегульовані питання банківського вкладу та Законом України "Про банки і банківську діяльність" не передбачено відшкодування моральної шкоди у зв’язку з неналежним виконанням договірних зобов’язань. Можливості відшкодування моральної шкоди не передбачено також укладеним між сторонами договором банківського вкладу.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі на відшкодування збитків та моральної шкоди.
Умовами укладеного між сторонами договору не визначено відшкодування моральної шкоди, як один із видів відповідальності.
Посилання апелянта на те, що моральна шкода підлягає відшкодуванню на підставі ст.1167 ЦК України(підстави відповідальності за завдану моральну шкоду) не заслуговують на увагу, оскільки положення глави 82 ЦК України врегульовують правила деліктної відповідальності і не можуть застосовуватись до правовідносин, що виникли з порушення договірного зобов’язання.
Тому рішення суду першої інстанції про відмову в позові в цій частині відповідає вимогам законодавства та обставинам справи і підстав для його скасування чи зміни немає.
Рішення суду в частині задоволення позовних вимог не оскаржувалось.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу позивача – ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 13 жовтня 2010 року скасувати в частині стягнення коштів за порушення грошового зобов’язання.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» в користь ОСОБА_1 три проценти річних від простроченої суми в розмірі 845 грн. 15коп. ( вісімсот сорок п’ять гривень п’ятнадцять копійок).
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді :