Судове рішення #12879768

   

    АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  МИКОЛАЇВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ  

  Справа № 11-683/10               Головуючий суду 1  

Категорія:  ч. 2 ст. 146, ч. 1 ст. 296, ч. 1ст. 122                         інстанції: Голубкін О.І.  

КК  України                                                                                  Доповідач: Пісной І.М.                                            

УХВАЛА  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

  Колегія суддів судової палати у кримінальних справах  

апеляційного суду Миколаївської області  

  у складі:  головуючого  Хоміка І.М.  

суддів:   Маркової Т.О.,  Пісного І.М.  

за участю прокурора: Якименка О.П.  

засудженого:    ОСОБА_2  

потерпілих:      ОСОБА_3,    

ОСОБА_4  

  09 листопада 2010 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2     на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 02.08.2010 року, яким  

  ОСОБА_2,   ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, українця, громадянина України, працюючого водієм таксі, одруженого, маючого на утриманні неповнолітніх дітей, проживаючого:  АДРЕСА_1, раніше не судимого,  

  засуджено:  

-   за ч. 1 ст. 296 КК України до 1 року обмеження волі;  

-   за  ч. 1 ст. 122 КК України до 2 років обмеження волі;  

-   за ч. 2 ст. 146 КК України до 3 років обмеження волі.  

    На підставі ст.70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді 3 років обмеження волі.  

Стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди 6839 грн. та 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди; на користь потерпілої ОСОБА_4 539 грн. 36 коп. матеріальної шкоди та 5000 грн. моральної шкоди; на користь Фінансового управління Миколаївської міської Ради – 3333 грн. 95 коп.  

  Згідно вироку, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину при наступних обставинах.  

29.10.2007 року, близько 11 години 30 хвилин ОСОБА_2, знаходячись біля будинку № 34 по вул. Центральній в с. Полігон Жовтневого району Миколаївської області, безпідставно з хуліганських спонукань з мотивів явної неповаги до суспільства, почав ображати грубою нецензурною лайкою ОСОБА_4, перешкоджаючи її подальшому пересуванню  у сторону під'їзду будинку, в якому вона проживає, не реагуючи при цьому на вимогу потерпілої припинити протиправні дії, а також на зауваження сторонніх громадян.  

Потім, ОСОБА_2 наніс удар кулаком в область лівого ока потерпілої на очах малолітніх дітей, які також спостерігали за інцидентом, після якого ОСОБА_4 впала на землю, а ОСОБА_2 продовжував бити ногами та руками в область нижніх та верхніх кінцівок, тулуба, лежачу на землі ОСОБА_4, при цьому ображаючи її грубою нецензурною лайкою.  

У той момент, коли потерпіла піднялась та присіла на приступок біля під'їзду будинку, ОСОБА_2 переслідуючи потерпілу наніс їй не менше 2-х ударів кулаком в область голови, а потім удар кулаком в область голови та коліном в живіт, спричинивши тим самим ОСОБА_4 тілесні ушкодження у виді струсу головного мозку, часткової атрофії зорового нерву лівого ока внаслідок перенесеного струсу головного мозку з пониженням гостроти зору на ліве око до 0,1, забій м'яких тканин обличчя, забитого садна лівої надбрівної області, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії середньої тяжкості тілесних ушкоджень за критерієм стійкої втрати працездатності 25 %.  

Протиправні дії ОСОБА_2 продовжувались приблизно 15 хвилин та припинились після втручання сторонніх громадян.  

10.01.2009 року приблизно о 22 годині 30 хвилин ОСОБА_2, який орендує приміщення бару "Егліта", розташованого в сел. Варварівка м. Миколаїв по вул. Очаківській, 126-а, за попередньою змовою з невстановленими у процесі досудового слідства особами, викликали по телефону до будівлі бару ОСОБА_3, який раніше неодноразово висловлював ОСОБА_2 претензії з приводу режиму роботи даного закладу, а також голосно граючої музики у вечірній та нічний час.  

Коли ОСОБА_3 прийшов до будівлі бару, ОСОБА_2 та невстановлені досудовим слідством особи побили потерпілого, нанісши йому не менше 6 ударів, спричинивши тим самим тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, переламу кісток носу, забою шийного відділу хребта, численних забоїв, саден голови та обличчя, крововиливів у білкову оболонку, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які потягнули за собою короткочасний розлад здоров'я.  

Після цього, ОСОБА_2 та невстановлені у процесі досудового слідства особи проти волі потерпілого затягнули його в коридор вищевказаного бару, де незаконно утримували, вимагаючи при цьому написати власноручно розписку про те, що він не має претензій до адміністрації бару "Егліта" з метою подальшого її представлення в той же вечір приїхавшим до бару працівникам міліції. Потім, ОСОБА_2 за попередньою змовою з невстановленими у процесі досудового слідства особами затягнули ОСОБА_3 у підсобне приміщення бару, де проти його волі утримували приблизно до 01.15 години 11.01.2009 року, тобто незаконно позбавив потерпілого волі на протязі тривалого часу, супроводжуючи свої дії причиненням фізичних страждань ОСОБА_3, приховавши даний факт від прибувших до бару "Егліта" працівників міліції,  а також родичів потерпілого.  

  В апеляції засуджений ОСОБА_2, не оспорюючи доказаність вини та кваліфікацію вчиненого, просить вирок Центрального районного суду м. Миколаєва скасувати, в зв'язку з порушенням норм кримінально-процесуального законодавства. Засуджений вважає, що вирок суду у частині засудження його за ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК України постановлений з порушенням норм КПК України, оскільки суд не застосував до нього Закон України "Про амністію", посилаючись на те, що в момент набрання чинності даного Закону у нього на утриманні знаходилось двоє неповнолітніх дітей. В частині засудження його за ч. 2 ст. 146 КК України вважає, що 3 роки обмеження волі є надто суворим покаранням, тому просить застосувати до нього ст. 69 КК України призначивши більш м'яке покарання, оскільки вважає, що умислу на незаконне позбавлення волі ОСОБА_3 у нього не було. Посилається на те, що він раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, проживає зі своєю сім'єю, на утриманні знаходиться п'ятеро дітей, є єдиним годувальником у сім'ї, а також за місцем роботи характеризується позитивно та має постійне місце проживання.    

  Заслухавши доповідача, засудженого в  підтримку апеляції який посилаючись на стан здоров’я дружини просить пом’якшити покарання за ст.146 КК України, а також посилаючись на наявність неповнолітніх дітей просить застосувати акт амністії за ст.ст.122 та 296 КК України, потерпілих, які заперечували проти задоволення апеляції та думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку, вивчивши матеріли  справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає апеляцію не підлягаючою задоволенню виходячи з таких підстав.  

Оцінивши перевірені докази, суд обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини засудженого ОСОБА_2 у вчинених ним злочинах, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК, ч. 2 ст. 146 КК України.  

  Посилання засудженого ОСОБА_2 про те, що відносно скоєних ним злочинів передбачених ч. 1 ст. 122 та ч. 1 ст. 296 КК України до нього судом не було застосовано Закон України "Про амністію" є безпідставними, оскільки даний закон застосовується до особи за всі скоєні нею злочини, а не до їх частини.  

  Злочин передбачений ч. 2 ст. 146 КК України, ОСОБА_2 було скоєно у 2009 році, - тобто після набрання чинності Законом «Про амністію», на який посилається засуджений. Згідно зі ст. 12 вказаного закону його дія   поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно. Тому на засудженого ОСОБА_2 амністія по даній справі не розповсюджується.  

  Покарання призначене засудженому ОСОБА_2 у повній відповідності до вимог ст. ст. 65-67 КК України з урахуванням, даних про особу засудженого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується негативно, а за місцем роботи позитивно, а також пом’якшуючого покарання обставини – знаходження на його утриманні неповнолітніх дітей.  

  Призначене в межах санкцій вказаних статей КК України покарання у виді обмеження волі не є максимальним та з урахуванням обставин справи є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових злочинів. За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав для застосування Закону України "Про амністію" та ст. 69 КК України, а тому вирок належить залишити без зміни.  

  Керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-  

        У Х В А Л И ЛА :  

  Апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постановлений відносно нього вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 2 серпня 2010 року – без зміни.  

  Головуючий  

  Судді  

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація