АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-594/10 Головуючий суду 1
Категорія: ч. 1 ст. 125 КК України інстанції: Андрощук В.В.
Доповідач: Пісной І.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області
у складі: головуючого Пісного І.М.
суддів: Губи О.О., Пустовара М.Л.
за участю прокурора: Іванова А.О.
потерпілої ОСОБА_2
21 вересня 2010 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 26.04.2010 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, українця, громадянина України, працюючого приватним підприємцем, одруженого, проживаючого: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
- засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до штрафу у розмірі 510 грн. На підставі ч. 5 ст.74 КК України, звільнений від призначеного покарання у зв’язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди 500 грн.
Згідно вироку, ОСОБА_3 визнаний винним у скоєнні злочину при наступних обставинах.
01.10.2007 року, біля 17 години, у будинку по АДРЕСА_1, ОСОБА_3 на грунті особистих неприязних стосунків, умисно схопив потерпілу ОСОБА_2 за плечі, виштовхнув з кімнати від чого остання вдарившись головою об кут дверей впала.
Потім, ОСОБА_3 почав наносити удари руками та ногами у різні частини тіла потерпілої, причинивши їй тим самим легкі тілесні ушкодження, які потягли короткочасний розлад здоров'я.
В апеляції засуджений ОСОБА_3 просить вирок Заводського районного суду м. Миколаєва скасувати та постановити новий вирок, яким виправдати його за відсутністю в його діях складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. Засуджений вважає, що вирок суду не відповідає фактичним обставинам справи. Стверджує, що суд не прийняв до уваги докази, які б могли суттєво вплинути на його висновки та те, що висновки суду на підтверджуються доказами дослідженими у судовому засіданні. Також, стверджує, що у вироку не вказано, чому суд прийняв до уваги одні докази, а інші не прийняв. Крім того, вважає, що у вироці суду зроблений нічим необгрунтований та безпідставний висновок про спричинення його противоправними діями моральної шкоди потерпілій ОСОБА_2
Заслухавши доповідача, думку засудженого та його захисника на підтримку апеляції, потерпілої, яка заперечувала проти задоволення апеляції та думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку, вивчивши матеріли справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає апеляцію не підлягаючою задоволенню виходячи з таких підстав.
Як вбачається з матерілалів справи, висновки суду про винуватість ОСОБА_3 в умисному спричиненні легких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 та кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 125 КК України відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням усіх обставин справи, що мали буті взяті до уваги при з'ясуванні дійсних обставин події, грунтуються на зібраних у справі та детально досліджених у судовому засіданні доказах в їх сукупності.
Із показань потерпілої ОСОБА_2 в судовому засіданні вбачається, що ввечері 01.10.2007 року вона приїхала до своєї невістки ОСОБА_4, мешкаючої разом з ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1. У кімнаті, де також знаходився підсудний, який умисно схопив за плечі потерпілу та виштовхнув її з кімнати. В результаті чого ОСОБА_2 вдарилась об кут двері та впала. Потім, ОСОБА_3 почав наносити удари потерпілій руками та ногами в різні частини тіла. Удари наносив приблизно 5 хвилин. По факту побиття ОСОБА_3 потерпіла в той же день звернулася з заявою до міліції, а 02.10.2007 року пройшла медичне освідування.
Наведені показання потерпілої узгоджуються з висновками судово-медичної експертизи. Так, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 3319/2360-07 від 11.12.2009 року (а.с.67-68) при освідуванні у громадянки ОСОБА_2 виявлені ушкодження у виді багаточисельних кровопідтіків верхніх та нижніх кінцівок, які утворились від дії тупих твердих предметів, можливо у строк та при обставинах, які вказала потерпіла. За ступенем тяжкості, дані тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Велика кількість кровопідтіків та їх розташування у різних частинах тіла виключає можливість їх утворення при самостійному вільному падінні з висоти власного зросту чи при спробі перелізти через паркан.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що 01.07.2007 року ввечері вона знаходилась разом з ОСОБА_5 у кімнаті. Потім в кімнату зайшла ОСОБА_2, а слідом за нею і ОСОБА_3 Підсудний почав кричати на потерпілу, брати її за руки та виштовхувати з кімнати. Від цього ОСОБА_2 вдарилась об кут двері. Потім ОСОБА_3 ще раз штовхнув потерпілу та вона впала у дверному пройомі.
Крім того, свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що її мати- ОСОБА_2, 01.10.2007 року поїхала в с. Велика Корениха до невістки. Після того, яка вона повернулась о 20 годині, то розповіла своїй донці, що її побив ОСОБА_3 В той же день свідок ОСОБА_6 бачила на руках та стегнах потерпілої садна фіолетового кольору.
Свідок ОСОБА_7, який був допитаний в суді першої інстанції пояснив, що потерпіла ОСОБА_2 по телефону повідомила йому, про те, що 01.10.2007 року у будинку по АДРЕСА_1 її побив ОСОБА_3 Також, свідок пояснив суду, що сам ОСОБА_3 говорив йому, що вдарив потерпілу, оскільки не стримався.
Сам ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину у скоєнні інкримінуємого йому злочину не визнав, а також не визнав заявлений потерпілою цивільний позов. Він пояснив, що удари потерпілій він не наносив, а тілесні ушкодження потерпіла могла отримати у результаті падіння через поріг чи при спробі перелізти через паркан дому.
Так, засуджений в своїй апеляції підтверджує той факт, що між ним та потерпілою ОСОБА_2 01.10.2007 року мав місце конфлікт. Крім того, він стверждує про те, що свідки ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 безпосередньо не бачили, що він бив руками та ногами потерпілу ОСОБА_2, але цей факт спростовується показаннями свідка ОСОБА_4 (а.с. 80-81), яка в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_3 брав потерпілу за руки та виштовхував з кімнати. Від цього ОСОБА_2 вдарилась об кут двері, а також самої потерпілої, яка в судовому засіданні пояснила теж саме, що і свідок ОСОБА_4
(а.с.80). Що стосується показань свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6, то вони бачили, що на руках, плечах та стегні потерпілої були садна (а.с. 81).
Що стосується показань свідка ОСОБА_5, про непричетність засудженого до нанесення тілесних ушкоджень є надуманими, оскільки вона є жінкою ОСОБА_3, а також спростовуються іншими доказами по справі.
Також, у своїй апеляції засуджений посилається на те, що свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 пояснили в судовому засіданні, що потерпіла ОСОБА_2 виходячи з кімнати у коридор, зачепилась за високий поріг та впала. Але тверждення ОСОБА_3 в апеляції та в своїх поясненнях є надуманими та безпідставними, оскільки спростовуються висновками судово-медичної експертизи та допитаним в судовому засіданні судово-медичним експертом (а.с.89), який підтвердив той факт, що потерпіла ОСОБА_2 не могла отримати тілесні ушкодження у виді багаточисельних кровопідтіків верхніх та нижніх кінцівок, унаслідок самостійного падіння з висоти власного зросту чи при спробі перелізти через паркан, а дані тілесні ушкодження могли утворитися в строк та при обставинах на які вказала потерпіла.
Виходячи з навеленого, твердження апелянта на непричетність до вчиненого інкримінованого йому злочину не знайшли свого підтвердження та спростовуються показаннями потерпілої, свідків та висновками судово-медичної експертизи № 3319/2360-07 від 11.12.2009 року.
Дії ОСОБА_3 суд першої інстанції вірно кваліфікував за ч. 1 ст. 125 КК України.
Покарання засудженому призначено з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, що є злочином невеликої тяжкості та даних про особу засудженого, який раніше не судимий та вперше притягується до кримінальної відповідальності, а також позитивно характеризується.
Підстав для скасування вироку, як просив апелянт, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.365,366, КПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
А пеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 квітня 2010 року відносно ОСОБА_3– без зміни.
Головуючий
Судді