АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ    

Справа № 11-289/2010р.     Головуючий 1-ї інстанції Кваша С.В.  

Категорія: ч. 1 ст. 286 КК     Доповідач апеляційної інстанції Пісной І.М.  

  УХВАЛА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного  

суду Миколаївської області  

в складі: головуючого Дзюби Ф.С.  

суддів: Пустовара М.Л., Пісного І.М.  

за участю прокурора Кириленка Є.В.  

засудженого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3  

потерпілого ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5  

  04 серпня 2010 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу  за апеляцією потерпілого ОСОБА_4 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 червня 2010 року, яким   ОСОБА_2   , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Миколаєва, не судимого,  

  - засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України – до 2-х років обмеження волі з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбуття покарання з іспитовим строком 2  роки. На підставі ст. 76 КК України зобов’язано ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, періодично з’являтися для реєстрації та повідомляти вказані органи про зміну місця проживання чи роботи.  

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди – 10690 грн. та 25000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди завданої злочином.  

  Засуджений ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що 24.11.2009р. приблизно о 14   40   годині, керуючи технічно справним автомобілем «Рено Мастер» д/н НОМЕР_1, який належить йому на праві приватної власності, в дворі будинку № АДРЕСА_1, здійснюючи рух заднім ходом, грубо порушивши вимоги п.п. 2.3 «Б», 10.1, 10.9 ПДР, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_4, в результаті чого останній спричинено тілесні ушкодження, які відносяться до категорії середньої тяжкості.  

  В апеляції потерпілий ОСОБА_4 просить додатково стягнути на його користь грошові кошти в сумі 3000 грн. за зіпсовану одежу потерпілої, 400 грн. за витрати на транспортування та 150000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. Крім того просить справу направити на додаткове розслідування вказавши на обов’язковість проведення повторної експертизи. Посилається на те, що судом при призначенні покарання безпідставно враховано як обставини, що пом’якшують покарання щире каяття засудженого в скоєному та часткове відшкодування матеріальної шкоди. Вважає, що досудове слідство проведено однобічно та неповно, а до суду направлено недостовірній та недостатній матеріал. На його думку в результаті необґрунтованої відмови в направленні справи на додаткове розслідування було призначено невиправдано м’яке покарання. В запереченнях на апеляцію засуджений ОСОБА_2 просить апеляцію потерпілого залишити без задоволення а вирок районного суду залишити без змін. Вважає, що суд повно та всебічно встановив всі обставини вчиненого ним діяння, дані про його особу та дав їм належну оцінку. Доводи потерпілого про безпідставну відмову в направленні справи на додаткове розслідування спростовуються матеріалами справи. Також вважає, що призначене покарання  достатнє для його виправлення.  

  Заслухавши доповідь судді; потерпілого ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 в підтримання апеляції, які посилаючись на викладені в апеляції доводи, просять вирок скасувати та направити справу на додаткове розслідування; засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 в підтримання заперечень на апеляцію, які просять вирок залишити без зміни, а апеляцію потерпілого без задоволення;  думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку, який просить залишити вирок без зміни, а апеляції без задоволення; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція не підлягає задоволенню за таких підстав.  

  Висновки місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_2 в скоєнні вказаного у вироку злочину, за обставин встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами.  

  Як правильно встановив суд, саме ОСОБА_2 порушив вимоги ПДР щодо  уваги та безпеки руху. Не заперечують цієї обставини засуджений, потерпілий та інші учасники судового розгляду.  

  Дослідивши здобуті докази, суд дав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про вчинення засудженим злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.  

  Доводи потерпілого та його представника щодо однобічності та неповноти досудового слідства не знайшло свого підтвердження, оскільки обставини справи встановлені повно й об’єктивно, з дотриманням вимог КПК України. По справі виконано всі необхідні дії для встановлення істини, в тому числі оглянуто місце події, проведено судово-медичну експертизу. На підставі здобутих доказів встановлено дані, які свідчать про те, що причина смерті потерпілої ОСОБА_4 прямо не пов’язана з діями засудженого.  

  При допиті в суді експерта, який проводив судово-медичну експертизу потерпілої, встановлено, що підстави для проведення додаткової експертизи відсутні.  

  Тому колегія суддів не вбачає підстав для додаткового розслідування справи.  

  Щодо цивільного позову. Він вирішений судом у відповідності з вимогами цивільного законодавства. Суд правильно постановив у вироку стягнути з засудженого витрати потерпілого пов’язані з похоронами та встановленням пам’ятника.  

  Доводи потерпілого щодо необхідності стягнення витрат на транспортування та відшкодування знищеного майна потерпілої, не знайшли в судовому засіданні свого підтвердження, тому і в цій  частині судом прийнято правильне рішення.  

  Відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, в розмірі 25000 грн. є достатнім, з урахуванням ступеня морально-психологічних страждань потерпілого.  

  Покарання призначене відповідно до вимог ст.ст.65-66 КК України з урахуванням даних про особу засудженого, який раніше не судимий, позитивно характеризується, та пом’якшуючих обставин – щиросердне каяття та часткове відшкодування шкоди. З урахуванням викладеного, та того, що вчинений ОСОБА_2 злочин відноситься до категорії невеликої тяжкості, суд дійшов правильного висновку про можливість виправлення ОСОБА_2 без ізоляції від суспільства.  

  За таких обставин, доводи потерпілого та його представника є неспроможними, а тому вирок належить залишити без зміни, а апеляцію без задоволення.  

  Керуючись ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,  

  ухвалила :  

  апеляцію потерпілого ОСОБА_4  залишити без задоволення, а вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 02 червня 2010 року відносно ОСОБА_2 – без зміни.  

  Головуючий  

  Судді