УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Заполовського В.Й.,
суддів: Павицької Т.М., Старовойта Г.С.,
при секретарі судового засідання Пеклін Л.О.,
з участю відповідача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 17 листопада 2010 року по цивільній справі за позовом прокурора Корольовського району м. Житомира в інтересах Житомирської міської ради до ОСОБА_1 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самовільно збудованих споруд, -
в с т а н о в и л а :
В липні 2010 року прокурор Корольовського району м. Житомира в інтересах Житомирської міської ради звернувся до суду з цим позовом. В обгрунтування позову зазначав, що ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 самовільно займає під огорожею земельну ділянку площею 0,00007 га. Не дивлячись на внесений припис Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Житомирській області відповідач земельну ділянку не звільнив.
Тому прокурор просив суд зобов’язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку з приведенням її в придатний стан для подальшого використання шляхом знесення самовільно збудованої огорожі.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 17 листопада 2010 року позов задоволено.
____________________________________________________________________________
Справа №22ц/ 9025 Головуючий у суді 1ї інст.Кочетов Л.Г.
Категорія 45 Суддя - доповідач Заполовський В.Й.
Зобов’язано ОСОБА_1 повернути Житомирській міській раді самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,00007 га. за адресою АДРЕСА_1 з приведенням її в придатний стан для подальшого використання шляхом знесення самовільно збудованої огорожі.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, оскільки вважає його незаконним та необгрунтованим, постановленим з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Зокрема апелянт зазначає, що спірну земельну ділянку не захоплював. Його земельна ділянка не межує із спірною ділянкою, зацікавленості та вигоди у спірній ділянці не має, а тому не являється належним відповідачем у справі.
Зазначене, на думку апелянта, не було враховано судом, що призвело до неправильного вирішення справи.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та в межах позовних вимог, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов суд першої інстанції визнав встановленим, що ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 самовільно займає під огорожею земельну ділянку площею 0,00007 га., яка належить до комунальної власності міста і перебуває у віданні Житомирської міської ради та не звільняє її у добровільному порядку згідно припису Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Житомирській області.
Проте з таким висновком суду не може погодитися колегія суддів апеляційного суду враховуючи наступне.
Так, з матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка, яка на думку позивача самовільно зайнята відповідачем, розміщена та прилягає до загальної площі земельної ділянки, що знаходиться біля домоволодіння АДРЕСА_1, співвласниками якого є ОСОБА_1 - відповідач у даній справі, а також ОСОБА_3 і ОСОБА_4
Таке розміщення спірної земельної ділянки підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 18.06.2009 року Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Житомирській області (а.с.4) та план-схемою земельної ділянки (а.с.4 на звороті).
Факт самовільного зайняття спірної земельної ділянки ОСОБА_1 заперечується.
Згідно даних угоди про порядок користування і розпорядження земельною ділянкою (а.с.30) слідує, що між співвласниками, в тому числі і ОСОБА_1, зазначеного домоволодіння, зокрема по АДРЕСА_1, визначено порядок користування і розпорядження даною земельною ділянкою.
З аналізу зазначених документів вбачається, що земельна ділянка, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_1, не межує із спірною земельною ділянкою. Остання прилягає до земельної ділянки, яка перебуває у користуванні іншого співвласника будинку - ОСОБА_3
З врахуванням наведених обставин можливо прийти до висновку про обгрунтованість доводів апелянта щодо його заперечень про зайняття спірної земельної ділянки ним.
Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції при вирішенні спору в повній мірі обставини, які мають значення для справи, з’ясовані не були. Факт самовільного зайняття спірної земельної ділянки та спорудження на ній паркану саме відповідачем ОСОБА_1 матеріалами справи не доведений, що призвело до неправильного вирішення справи.
Тому, відповідно до вимог ст.309 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 17 листопада 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Відмовити у задоволенні позову прокурора Корольовського району м.Житомира в інтересах Житомирської міської ради до ОСОБА_1 про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий Судді