УКРАЇНА  

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ  

  У Х В А Л А  

Іменем України  

  29 грудня 2010 року   колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:  

головуючого – судді     Фоміна Ю.В.  

суддів:         Андрушкевича С.З.,Зав’язуна С.М.  

  з участю прокурора:     Ващука Є.М.  

адвокатів:                               ОСОБА_1,ОСОБА_2  

  засуджених:                           ОСОБА_3,ОСОБА_4,ОСОБА_5                            

  розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_5, адвоката ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_3, засудженої ОСОБА_4 та прокурора , що затвердив обвинувальний висновок, на  вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 5 липня 2010 року.  

  Цим вироком                                   ОСОБА_3,   ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця і жителя АДРЕСА_1  

українця, громадянина України, з повною  

вищою освітою, працював менеджером в МП  

„Фортуна”, одруженого,  

на утриманні двоє неповнолітніх дітей,  

раніше не судимого,              

засуджено:     за ст. 191 ч.5,69 КК України  на п’ять років шість місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади в банківських та кредитно-фінансових установах. За ст.ст.28 ч.3,365 ч.3, 69 КК України на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади в банківських установах та кредитно-фінансових установах строком на два роки. Відповідно до ст.74 ч.5,49 КК України від покарання за ст.ст.28,ч 3,366 КК України звільнено. Згідно ст70 КК України остаточне покарання призначено шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим – п’ять років шість місяців позбавлення волі та з позбавленням права займати посади в банківських та кредитно-фінансових установах на два роки.  

  ОСОБА_4,   ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженку с. Мокре Баранівського  

району Житомирської області,українку, громадянку  

України, з середньою спеціальною освітою,  

непрацюючу, неодружену, має на утриманні  

неповнолітню дитину ,раніше судиму :  

- 3.11.2004 р. за ст.191 ч.1КК України до штрафу  

в сумі 600 грн. ,  

- 27.05.2009 року за ст.191 ч.3,366 ч.1 КК України  

на три роки шість місяців позбавлення волі з  

позбавленням права обіймати посади в сфері  

банківської діяльності строком на три роки із  

застосуванням ст.75,76 КК України з іспитовим  

строком два роки шість місяців , жительку  

АДРЕСА_2                                            

засуджено :   за ст.191 ч.5,69 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі, за ст.ст.28 ч.3,358 ч.2 КК України на два роки позбавлення волі, за ст.ст.28 ч.3,358 ч.3 КК України на два роки позбавлення волі. Відповідно до ст.ст.74 ч.5,49 КК України звільнена від покарання , призначеного за ст.ст.28 ч.3,358 ч.2, 28 ч.3, 358 ч.3 КК України в зв’язку із закінченням строків давності.  

  ОСОБА_5,   ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженку і жительку  

АДРЕСА_3 , українку,  

громадянку України, з спеціальною  

середньою освітою, непрацюючу, неодружену,  

раніше не судиму ,  

засуджено :   за ст.ст.191 ч.5, 69 КК України  на три роки шість місяців обмеження волі, за ст.28 ч.3,358 ч.2 КК України на два роки обмеження волі, за ст.28 ч.3,358 ч.3 КК України на два роки обмеження волі. Відповідно до ст.ст.74 ч.5,49 КК України звільнена від покарання , призначеного за ст.ст.28 ч.3,358 ч.2, 28 ч.3, 358 ч.3 КК України в зв’язку із закінченням строків давності.  

  ОСОБА_6,   ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця і жителя  

АДРЕСА_4, українця,  

громадянина України, непрацюючого,  

з середньою освітою, одруженого,  

раніше не судимого,    

засуджено :   за ст.191 ч.5,69 КК України на три роки обмеження волі, за ст.ст.28 ч.3,358 ч.2 КК України на два роки позбавлення волі, за ст.ст.28 ч.3,358 ч.3 КК України на два роки позбавлення волі. Відповідно до ст.ст.74 ч.5,49 КК України звільнений від покарання , призначеного за ст.ст.28 ч.3,358 ч.2, 28 ч.3, 358 ч.3 КК України в зв’язку із закінченням строків давності.  

  Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ВАТ”Райффайзен Банк Аваль” в особі Житомирської обласної дирекціїВАТ ”Райффайзен Банк Аваль” солідарно матеріальну шкоду , заподіяну злочином , в сумі 468 472 грн.90 коп.  

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь НДЕКЦ при УМВС України в Житомирській області судових витрат по 706 грн.32 коп. з кожного.  

Речові докази – кредитні справи , вироком суду вирішено знищити.  

  Запобіжний захід засудженим до набрання вироком чинності залишено попереднім - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.  

    Згідно вироку суду   , особа, справа стосовно якої виділена в окреме провадження у зв’язку з розшуком останньої,( надалі - особа), на початку січня 2005 року з метою незаконного заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, організувала спільне стійке злочинне об’єднання для здійснення злочинної діяльності, яке керувалося єдиним планом, з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам. До складу злочинної групи , організованої цією особою, увійшли начальник Коростенського відділення №6 Житомирської обласної дирекції АППБ „Аваль” ОСОБА_3 та мешканці м. Коростеня – ОСОБА_4,ОСОБА_5 і ОСОБА_6  

Організатор злочинного об’єднання – Особа, розробляв план та займався координацією злочинної діяльності учасників групи, розподіляв та розпоряджався коштами, отриманими внаслідок злочинної діяльності, підшукував осіб, на яких оформлялися кредити, обманним шляхом переконував вказаних осіб оформити на себе споживчі кредити та доставляв їх в місце оформлення – до Коростенського відділення №6 Житомирської обласної дирекції АППБ”Аваль”.  

Підсудна ОСОБА_4 обманним шляхом переконувала цих осіб оформити на себе споживчі кредити та доставляла їх для оформлення до Коростенського відділення №6 Житомирської обласної дирекції АППБ”Аваль”, власноручно підробляла заяви на отримання кредиту, анкети позичальника, довідки про його заробітну плату, рахунки на товар, за вказівкою особи, діючи в рамках спільного плану, відкрила власний банківський рахунок, на який внаслідок злочинної діяльності членів ОЗГ, надходили незаконно отримані кредитні кошти, що передавалися організатору злочинної групи, який розпоряджався ними на свій розсуд.  

Підсудна ОСОБА_5 підшуковувала осіб,  на яких оформлялись кредити, умовляла їх оформити на себе кредити, доставляла їх в місця оформлення кредитів, підробляла заяви на отримання, анкети позичальника , довідки про заробітну плату, рахунки на товар, за вказівкою особи, діючи в рамках спільного плану, відкрила власний банківський рахунок, на який внаслідок злочинної діяльності членів ОЗГ, надходили незаконно отримані кредитні  

    кошти, що передавалися організатору злочинної групи, який розпоряджався ними на свій розсуд.  

Підсудний ОСОБА_6 підробляв довідки про заробітну плату та рахунки на товар, а також  за вказівкою особи, діючи в рамках спільного плану, відкрила власний банківський рахунок, на який внаслідок злочинної діяльності членів ОЗГ, надходили незаконно отримані кредитні кошти, що передавалися організатору злочинної групи, який розпоряджався ними на свій розсуд.      

Підсудний ОСОБА_3, працюючи начальником Коростенського відділення №6 Житомирської обласної дирекції АППБ ”Аваль”, являючись службовою особою, наділеною організаційно - розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, маючи на меті заволодіння чужим майном, в порушення Положення „ Про споживче кредитування”, перевищуючи надані йому повноваження, діючи в рамках спільного злочинного плану , згідно обов’язків, розподілених організатором ОЗГ – Особою, протягом січня - травня 2005 року , умисно , з корисливих мотивів, власноручно вносячи завідомо неправдиві дані в офіційні документи – протоколи засідання кредитного комітету Коростенського відділення №6 Житомирської облдирекції АППБ „Аваль” , самостійно приймав рішення про надання споживчих кредитів мешканцям м. Коростеня та Коростенського району, які не були обізнаними про злочинні наміри групи, їх не отримували та повертати не збиралися , а кредитні кошти , отримані в наслідок злочинної діяльності членів ОЗГ перераховував на рахунки ОСОБА_4,ОСОБА_5,ОСОБА_6, які в подальшому передавали їх Особі – організатору ОЗГ, що розпоряджався коштами на власний розсуд.Тим самим злочинними діями ОЗГ Житомирській облдирекції АППБ „Аваль” завдано збитків на загальну суму 547 546 грн., що є тяжкими наслідками. Вчинення кожного факту заволодіння коштами банку відбувалось за однаковою схемою.  

Так, 26.01.2005 року Особа, з метою заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах у складі організованої злочинної групи, діючи умисно, згідно розподілених раніше ролей між членами ОЗГ, шляхом зловживання довірою свого знайомого ОСОБА_9, який не був обізнаний про злочинні наміри групи, з метою незаконного оформлення та одержання споживчого кредиту на ім’я  ОСОБА_9 , використав паспорт громадянина України та довідку про присвоєння ідентифікаційного коду останнього, надавши вказані документи ОСОБА_5 При цьому Особа та ОСОБА_5 усвідомлювали , що ОСОБА_9 кредитних коштів не отримає, ніякого товару купувати на них не буде , а вказані кошти будуть незаконно отримані та використані Особою для власних потреб. Того ж дня ОСОБА_5, діючи умисно, згідно раніше розподілених злочинних ролей, за сприяння ОСОБА_3 , власноручно виготовила від імені ОСОБА_9 завідомо неправдиві документи, а саме – довідку про заробітну плату №131 на ім’я останнього , яка була необхідна для оформлення споживчого кредиту на придбання меблів. Після цього ОСОБА_5 , діючи  згідно розподілених злочинних функцій, подала останньому завідомо підроблені документи,  

  необхідні для отримання споживчого кредиту, тим самим використавши їх. ОСОБА_3, чітко усвідомлюючи , що ОСОБА_9 кредитних коштів не  

отримає та товару купувати не буде, перевищуючи покладені на нього службові повноваження, без проведення засідання кредитного комітету, прийняв рішення про видачу споживчого кредиту ОСОБА_9 в сумі 3450 грн. та склав завідомо неправдивий документ – протокол засідання кредитного комітету№49 від 26.01.2005 року. В подальшому кошти були перераховані на розрахунковий рахунок Особи НОМЕР_1 в Коростенському відділенні №6 АППБ „Аваль” та використані останнім на власний розсуд та потреби організованої ним злочинної групи.  

За такими ж злочинними схемами членами ОЗГ на чолі з Особою відбулось заволодіння коштами банку 3.02.2005 року  в сумі 3500 грн., в сумі 4500 грн., 5.02.2005 року  в сумі 4500 грн.,10.02.2005 року в сумі 4100 грн.,15.02.2005 року в сумі 4500 грн. та 3950 грн., 22.02.2005 року двічі по 5000 грн., 24.02.2005 року двічі по 5000 грн.,25.02.2005 року – чотири рази  по 5000 грн., 28.02.2005 року – шість разів по 5000 грн.,1.03.2005 року – двічі по 5000 грн.,4850 грн. та 4700 грн.,4 .03.2005 року – 4714 грн. та 4865 грн., 5.03.2005 року -5000 грн., 9.03.2005 року – 4700 грн.,10.03.2005 року – двічі по 5000 грн.,11.03.2005 року – 4950 грн.,14.03.2005 року – 4800 грн., 4500грн. та 4950 грн., 15.03.2005 року – 4800 грн.,16.03.2005 року – 4000 грн. та 3500 грн., 17.03.2005 року – 3500 грн.,21.03.2005 року – 3780 грн., 4800 грн.,5000 грн.,4050 грн.,3 720 грн. 22.03.2005 року - 4900 грн. та 4127 грн., 23.03.2005 року – 5000 грн. та 3350 грн., 24.03.2005 року – 4135 грн.,25.03.2005 року – 4000 грн., 3700 грн., 3550 грн. та двічі по 4900 грн., 28.03.2005 року – 4900 грн., 4600 грн.,4300 грн., 4300 грн. та 4500 грн., 29.03.2005 року -4300 грн., 4520 грн., 4500 грн., 30.03.2005 року – двічі по 5000 грн.,31.03.2005 року – двічі по 5000 грн. та 4950 грн., 4.04.2005 року – тричі по 5000 грн., двічі по 4500 грн. та 4000 грн., 6.04.2005 року – 5000 грн.,7.04.2005 року – 4800 грн.,4950 грн.,4700 грн., 11.04.2005 року – 4800 грн., 13.04.2005 року – 4700 грн. та двічі по 4950 грн.,18.04. 2005 року – 5000 грн.,4700 грн.,4950 грн.,20.04.2005 року – 4950 грн., 2204.2005 року – 4895 грн. та 4200 грн., 25.04.2005 року – 4500 грн. 4950 грн., 27.04.2005 року – 4950 грн., 28.04.2005 року – 4950 грн.,29.04.2005 року – чотири рази по 5000 грн.,  

5 05.2005 року – 4950 грн., 12.05.2005 року – 4950 грн.,13.05.2005 року -4950 грн.,17.05.2005 року – 3100 грн. та 4800 грн.,20 05.2005 року – двічі по 4950 грн., 27.05.2005 року – двічі по 5000 грн., 30.05.2005 року – тричі по 5000 грн.,31.05.2005 року -  п’ять разів по 5000 грн.  

Всього внаслідок злочинних дій Особи та членів ОЗГ  Житомирській облдирекції АППБ „Аваль” завдано збитків на загальну суму  547 546 грн.  

    В апеляції прокурор, який затвердив обвинувальний висновок   вказував, що вирок відносно ОСОБА_3 за м’якістю призначеного покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого. На обгрунтування цього вказував, що суд , призначаючи покарання, не врахував в повній мірі роль засудженого, який будучи службовою особою, сприяв здійсненню злочинних планів групи, не дав належної оцінки своїм неправомірним діям. На думку прокурора, суд двічі врахував одні і ті ж пом’якшуючі обставини при  

  застосуванні ст.69 КК України при призначенні покарання за ст.191 ч.5 та за ст.365 ч.3 КК України. Тому просив вирок суду щодо ОСОБА_3 скасувати і постановити новий , яким засудити ОСОБА_3 за ст.191 ч.5 КК України на вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна та з позбавленням права займати посади в банківських та кредитно-фінансових установах на два роки шість місяців. За ст.28 ч.3, 365 ч.3 КК України – на дев’ять років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в банківських та кредитно-фінансових установах строком на три роки. Згідно ст.70 КК України остаточно визначити ОСОБА_3 дев’ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна та з позбавленням права займати посади в банківських та кредитно-фінансових установах строком на три роки. В решті вирок залишити без зміни.  

  В запереченнях на апеляцію прокурора   ОСОБА_3. вважав , що вона не підлягає розгляду , поскільки подана з  пропущенням строку на оскарження. Також вказував , що він не вчиняв злочинів і у нього не було умислу на заволодіння майном банку, його дії і розпорядження щодо видачі кредитів були законними, а покази ОСОБА_5 та ОСОБА_4 щодо цього є надуманими і не відповідають дійсності. Крім цього, твердження прокурора про необґрунтоване застосування судом двічі пом’якшуючих обставин теж є безпідставним. В зв’язку з наведеним просив апеляцію прокурора залишити без задоволення.  

  В апеляції   засуджена ОСОБА_5 просила пом’якшити призначене їй покарання та не позбавляти її волі . На обгрунтування апеляції вказувала , що судом першої інстанції не взято до уваги те, що вона раніше не судима, вперше притягується до кримінальної відповідальності, хворіє. Також, на думку апелянта, суд не врахував те , що вона повністю визнала свою вину, розкаялась у вчиненому , позитивно характеризується , співпрацювала з слідством, активно сприяла розкриттю та розслідуванню злочину .Тому просила застосувати ст.75 КК України і звільнити її від відбування покарання з іспитовим строком.  

  В апеляції   адвокат ОСОБА_1 також просив змінити вирок суду щодо ОСОБА_5 та застосувати ст.75 КК України. На обгрунтування апеляції вказував , що судом при винесенні вироку не враховано те , що його підзахисна ОСОБА_5 повністю визнала свою вину і розкаялась у вчиненому , сприяла розслідуванню і розкриттю злочину, позитивно характеризується, вперше притягується до кримінальної відповідальності, хворіє. На думку адвоката, судом не враховано також вимоги ст.14 ч.2 Закону України „Про організаційно-правові заходи щодо боротьби з організованою злочинністю”, згідно якої особа може бути частково звільнена від кримінальної відповідальності , якщо вона активно сприяла розкриттю та розслідуванню злочину , викриттю організованої групи.  Вважав , що у суду були підстави застосувати ст.69 КК України і призначити ОСОБА_5 покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої законом.  

  В апеляції   засуджена  ОСОБА_4 вказувала , що вирок є несправедливим і занадто суворим. На її думку, судом не враховано , що вона позитивно характеризується, має на утриманні неповнолітню доньку, повністю визнала свою вину і розкаялась у вчиненому, активно сприяла розкриттю та розслідуванню злочину. Вважала , що суд безпідставно не взяв до уваги положення ст.14 ч.2 Закону України „Про організаційно-правові заходи щодо  

  боротьби з організованою злочинністю”, і не застосував при  призначенні покарання ст.69 КК України. Просила змінити вирок та призначити їй покарання із застосуванням ст.75 КК України.  

  В апеляції   засуджений ОСОБА_3 вказував , що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, вирок винесено з неправильним застосуванням кримінального закону та істотними порушеннями кримінально-процесуального закону. Вважав , що в матеріалах справи відсутні докази його вини. Насправді він ніяких злочинів не вчиняв ,належним чином виконував свої посадові обов’язки і ніколи не зловживав своїм службовим становищем. В кожному епізоді підробки документів суд упереджено вказував ,що документи підроблялися за його сприяння, що не відповідає дійсності. Видача кредитів входила до його службових обов’язків і будь-якого розкрадання майна ним, як керівником відділення банку, не здійснено. На громадян, що брали кредити, він не впливав. Ці громадяни по справі не визнані потерпілими , а значить вони відповідальні перед банком за одержані кредити. Тому судом безпідставно задоволено цивільний позов банку. Крім цього, судом не дано оцінки порушенням процесуального законодавства при проведенні досудового слідства , а саме – при пред’явленні фотознімків для впізнання, де його знімок, всупереч вимогам ст.ст.174,176 КПК України вирізнявся серед інших. При винесенні вироку, на думку апелянта, суд не врахував його стан здоров’я, сімейний стан, те , що він є потерпілим від аварії на ЧАЕС. В зв’язку з наведеним просив вирок суду змінити в частині кваліфікації злочину і застосувати закон про менш тяжкий злочин, зменшити розмір суми , що підлягає стягненню, змінити вирок в частині долі речових доказів, поскільки знищення кредитних справ є незаконним. Також просив витребувати для повного і об’єктивного розгляду справи в апеляційній інстанції з прокуратури Житомирської області матеріали перевірки Коростенського відділення №6 АППБ „Аваль” за серпень-вересень 2005 року.  

Заслухавши доповідача, прокурора, який свою апеляцію підтримав, проти апеляцій засуджених та адвоката заперечував, засудженої ОСОБА_5, яка свою апеляцію підтримала, у вирішенні апеляції прокурора та інших засуджених поклалась на розсуд суду,  адвоката ОСОБА_1, який свою апеляцію та апеляцію ОСОБА_5 підтримав, проти апеляції прокурора заперечував, у вирішенні інших апеляцій поклався на розсуд суду, засудженої ОСОБА_4, яка свою апеляцію підтримала, у вирішенні інших апеляцій поклалась на розсуд суду, засудженого ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_2, які  апеляцію ОСОБА_3 підтримали ,  заперечували проти апеляції прокурора, у вирішенні інших апеляцій поклалися на розсуд суду  , перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора, засудженої ОСОБА_4,   не підлягають до  задоволення,  апеляції ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_1 та ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню.  

  Вирішуючи питання щодо апеляції прокурора , колегія суддів прийшла до висновку , що ОСОБА_3 хоч і не визнав своєї вини у вчиненому, вважаючи , що діяв згідно  свого  посадового становища та банківських інструкцій, але він позитивно характеризується за місцем роботи і проживання, вперше вчинив злочин і вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні неповнолітніх дітей. Такі обставини були враховані судом першої інстанції, і згідно вимог закону, при призначенні покарання , пом’якшують його.      

Що стосується посилань в апеляції прокурора на те , що судом першої інстанції двічі застосовано ст.69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_3 з вчинення злочину, передбаченого ст.191 ч.5 та ст.365 ч.3 КК України, то вони є безпідставними, поскільки таке застосування ст.69 КК України законом не заборонено.  

Кваліфікація дій  засуджених у вчинених ними злочинах  щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5 ніким з апелянтів не оспорюється.  

Призначаючи покарання засудженій ОСОБА_4, суд першої інстанції врахував, що обтяжуючою її покарання обставиною є рецидив злочинів, а пом’якшуючими покарання обставинами те, що  вона позитивно характеризується, її щире каяття, визнання нею своєї вини, сприяння розкриттю злочину та вчинення злочину через залежність від ОСОБА_10,  обґрунтовано застосував ст.69 КК України та призначив покарання відповідно до вимог ст.65 КК України. Тому законних підстав для застосування щодо ОСОБА_4 ст.75,76 КК України та звільнення її  від відбування покарання з випробуванням колегія суддів не вбачає.  

Призначаючи покарання засудженій ОСОБА_5, суд обґрунтовано взяв до уваги її щире каяття у вчиненому ,сприяння розкриттю злочину, позитивні характеристики, вчинення злочину через залежність від ОСОБА_10  і  застосував ст.69 КК України , призначивши їй покарання нижче від найнижчої межі , встановленої у санкції ст.191 ч.5 КК України. Проте, судом недостатньо враховано, що ОСОБА_5 є особою молодого віку, вперше притягується до кримінальної відповідальності, хворіє важкою хворобою, фактично повністю визнала свою вину в пред’явленому їй обвинуваченні. Тому, беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів вважає за можливе пом’якшити призначене їй покарання .  

Суд першої інстанції, кваліфікуючи дії ОСОБА_3 за ст.191 ч.5 КК України як заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинені повторно, організованою групою в особливо великих розмірах, за ст.ст.28 ч.3 ,365 ч.3 КК України як умисні дії , що виразились у перевищенні службових повноважень, що заподіяло тяжкі наслідки, вчинені у складі організованої групи та за ст.ст.28 ч.3, 366 ч.2 КК України  як умисні дії, що виразились в службовому підробленні , що спричинило тяжкі наслідки, обґрунтовано прийшов до висновку , що його вина в цьому доведена як показами інших засуджених, свідків, так і матеріалами кримінальної справи. Зокрема, підсудні ОСОБА_5 та ОСОБА_4 пояснювали , що ОСОБА_3 був обізнаний з роллю кожного з учасників групи, особисто давав  

    вказівки про те, як і слід підробляти документи, ці документи підроблялись у його кабінеті, за його безпосередньої участі, йому було достовірно відомо , що отриманих по кредиту грошей особи, від імені яких оформлялися документи, не одержать, що наміру брати кредит у них взагалі немає, знав , що ці кошти будуть перераховані на рахунки інших учасників злочинної групи. Такі пояснення ОСОБА_5 та ОСОБА_4 узгоджуються з показами десятків свідків, матеріалами кримінальної справи. Рішення про видачу таких  кредитів за сфальшованими документами ОСОБА_3 приймав одноособово, без засідання кредитного комітету, що також підтверджено. При цьому суд правильно оцінив показання ОСОБА_3, який не визнав своєї вини , як форму захисту та намагання уникнути кримінальної відповідальності.  

Тому посилання ОСОБА_3 на те , що висновки суду грунтуються на припущеннях, є безпідставними. За наведених обставин колегія суддів вважає , що підстав для зміни кваліфікації дій засудженого немає.  

  Щодо пред’явлення фотознімків для впізнання , яке на думку апелянта є незаконним, то вимоги ст.ст.174,176 КПК України при проведенні цієї слідчої дії досудовим слідством дотримані.( а.с.     т.3)  

  Як вбачається з наданих ВАТ „ Райффайзен Банк Аваль” документів , шкода, заподіяна банкові засудженими складає 468 472 грн.90 коп. ( а.с 373-396 т.5)  Тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув таку шкоду в солідарному порядку з усіх засуджених.  

Твердження ОСОБА_3 про те , що матеріали справи не містять жодного факту нанесення збитків банку ним особисто шляхом обернення на свою користь частини чужого майна , є надуманими, поскільки спростовуються встановленою досудовим і судовим слідством схемою заволодіння майном банку через залучення сторонніх осіб та  сфальшованих злочинною групою документів .  

При обранні покарання ОСОБА_3 суд  врахував, що останній вчинив особливо тяжкий та тяжкий злочин , але вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, має на утриманні неповнолітніх дітей, а його дружина вагітна, є потерпілим від аварії на ЧАЕС, хворіє ,  та обґрунтовано застосував ст.69 КК України. Тому підстав для пом’якшення покарання ОСОБА_3 колегія суддів не вбачає.  

  Що стосується іншої  вимоги апеляційної скарги  ОСОБА_3– щодо знищення речових доказів – кредитних справ, то колегія суддів погоджується з нею і вважає , що в цій частині апеляція підлягає до задоволення. Згідно ст.80 ч.2 КПК України, документи – речові докази, повинні зберігатися весь час при справі.  

За наведених обставин колегія суддів вважає за можливе апеляцію ОСОБА_3 задовольнити частково .  

На підставі наведеного і керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів  

    У Х В А Л И Л А :  

  Апеляції прокурора, який затвердив обвинувальний висновок та  засудженої ОСОБА_4, залишити без задоволення.  

Апеляції засудженої ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_1 задовольнити частково. Змінити вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 5 липня 2010 року і призначити ОСОБА_5 за ст.191 ч.5 КК України із застосуванням ст.69 КК України покарання два роки шість місяців обмеження волі.    

Апеляцію засудженого ОСОБА_3 задовольнити частково. Змінити вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 5 липня 2010 року в частині вирішення питання щодо речових доказів , вказавши , що речові докази – кредитні справи , необхідно зберігати разом з кримінальною справою.  

В решті вирок залишити без зміни.  

    Судді: