УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді Заполовського В.Й.,
суддів: Павицької Т.М., Старовойта Г.С.,
при секретарі судового засідання Мартинюк І.М.,
з участю сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Житомирі
апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -
в с т а н о в и л а :
У вересні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з цим позовом.
Після уточнення позовних вимог позивачка просила стягнути з відповідача на її користь аліменти у твердій грошовій сумі на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 750 грн. та на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1000 грн., щомісячно, до їх повноліття. Також просила стягнути з відповідача аліменти за минулі три роки у розмірі 63000 грн., оскільки в добровільному порядку відповідач відмовляється утримувати своїх неповнолітніх дітей.
Крім того, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь понесені додаткові витрати на утримання неповнолітніх дітей, а саме 1310 грн. – Ѕ частини витрачених нею коштів на навчання сина ОСОБА_4 у 2008 році.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 18 жовтня 2010 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 _________________________________________________________________
С права №22ц/7775 Головуючий у суді 1-ї інст.Колупаєв В.В.
Категорія 48 Суддя-доповідач Заполовський В.Й.
та неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі по 500 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи з 17 вересня 2009 року і до їх повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1310 грн. додаткових витрат.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 51 грн. судового збору та 120 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В іншій частині позов залишено без задоволення за безпідставністю.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та закрити провадження у справі в частині стягнення аліментів, а в частині стягнення додаткових витрат на дитину ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Апелянт зазначає, що спір про стягнення аліментів судом уже вирішено. Зокрема судовим рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 05.10.1998 року з нього стягнуто аліменти на користь позивачки на утримання дітей у частці від його заробітку. Зазначене рішення є чинним і ніким не скасоване. Тому, відповідно до ст.205 ЦПК України провадження у справі в цій частині підлягало закриттю.
Крім того, позивачка не надала доказів на підтвердження своїх вимог про стягнення з нього додаткових витрат понесених нею на навчання сина ОСОБА_4 Також вказує, що неповнолітні діти проживають з ним та фактично він їх утримує.
Ці обставини, на думку апелянта, не були враховані судом, що призвело до неправильного вирішення справи.
Рішення суду в частині відмови у позові про стягнення з відповідача аліментів за минулі роки у розмірі 63000 грн. сторонами не оскаржується, а тому його правильність апеляційним судом не перевіряється.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі та в межах позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі та мають неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Як свідчить зміст позовної заяви, ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3, в твердій грошовій сумі. Ці обставини підтверджені представником позивачки в ході апеляційного розгляду справи.
Проте за заявою ОСОБА_2, поданою нею до суду у 1998 році, постановою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 05.10.1998 року уже стягнуто аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання зазначених вище їх неповнолітніх дітей у частці від всіх видів заробітку відповідача (а.с.14).
Зазначене судове рішення на момент подання позову ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів в твердій грошовій сумі на утримання їх неповнолітніх дітей, а саме ОСОБА_4 і ОСОБА_3 та на момент розгляду справи судом, було чинним та ніким не скасоване.
Зокрема, позивачем, як в першому так і в другому випадку, виступала ОСОБА_2, відповідачем ОСОБА_1 Спір був і є з приводу стягнення аліментів. Підстави позову є також однаковими – ухилення відповідача від утримання дітей.
Тобто судом порушено справу з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий спір і з тих самих підстав.
Таким чином, суд першої інстанції вирішуючи справу та задовольняючи позов в частині стягнення аліментів, не звернув увагу на те, що між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав було постановлено судове рішення від 05.10.1998 року. Позовної вимоги про зміну розміру аліментів, визначених зазначеним судовим рішенням (ст.192 СК України), позивачка не заявляла, що підтверджено представником позивачки при апеляційному розгляді справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, у зв’язку з відмовою позивача від позову або укладення мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
За таких обставин рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає скасуванню, а провадження у справі в цій частині підлягає закриттю. Це не позбавляє позивачку права на подання до суду відповідного позову про зміну розміру аліментів, визначених судовим рішенням від 05.10.1998 року, зокрема з вимогою про визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.
В решті оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а саме в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1310 грн. додаткових витрат та в частині стягнення судових витрат, враховуючи наступне.
Так, понесення позивачкою додаткових витрат на неповнолітнього сина ОСОБА_4 підтверджено наданим суду контрактом на навчання в Житомирському технологічному коледжі сина сторін ОСОБА_4 та квитанціями про переказ коштів, за навчання якого нею було сплачено 2620 грн.(а.с.18-19). Зазначені докази та обставини відповідачем не спростовані. Тому суд першої інстанції обгрунтовано, відповідно до вимог ст.185 СК України, постановив рішення про стягнення Ѕ частини зазначеної суми коштів з відповідача на користь позивачки та в частині стягнення судових витрат.
Підстав для скасування рішення суду в зазначеній частині в ході апеляційного розгляду справи не встановлено.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209, 205, 303, 304, 307, 309, 310, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 18 жовтня 2010 року в частині стягнення аліментів скасувати та закрити провадження у справі.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.
Головуючий Судді