УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Павицької Т.М.
суддів Заполовського В.Й. , Старовойта Г.С.
з участю секретаря Пеклін Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, визнання недійсними договорів дарування та скасування реєстрації права власності на рухоме майно за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 11 листопада 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
В лютому 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом. Позивачка зазначала, що з 03.11.1970 року по 20.04.1978 року вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 05.02.1972 року відповідно до договору, на підставі рішення виконкому Радомишльської міської ради №22 від 27.01.1972 року їм було виділено 600 м-2 земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1. Ще до введення будинку в експлуатацію, ОСОБА_2 на підставі рішення виконкому №193 від 14.07.1975 року було безпідставно видано свідоцтво про право власності на 44/100 частин вказаного будинку. Житловий будинок був введений в експлуатацію 17.01.1984 року. Р ішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 29.09. 1976 року проведено розподіл будинку АДРЕСА_1 та визнано за нею право власності на 28/100 частин будинку. В 1988 році це судове рішення скасовано. 29.10.1979 року ОСОБА_5 подарував ОСОБА_2 28/100 частин будинку, які йому були виділені рішенням суду. Через певний час, 09.12. 2004 року ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_5 72/100 частини будинку, а останній 28 травня 2005 року цю частину будинку подарував ОСОБА_3
Вважала, що договори дарування є недійсними, оскільки будинок був тільки її з ОСОБА_5, ніяких рішень судів по розподілу майна, фактично прийнято не було, тому ОСОБА_5 не мав права відчужувати майно, яке ні йому, ні його матері не належало. У зв”язку у цим позивачка просила визнати недійсними договори дарування, усунути перешкоди користуванні житлом, шляхом зобов”язання ОСОБА_3 повернути їй 28/100
__________________________________________________ _____________________________
Справа №22ц/ 9195 Головуючий в суді 1-ї інстанції Невмержицький І.М.
Категорія 5, 21 Суддя – доповідач Павицька Т.М.
частин житлової площі, в тому числі незаконно захоплені 5,5 квадратних метрів та скасувати реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 Житомирської області.
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 11 листопада 2010 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просила скасувати рішення суду, і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просила визнати недійсними договори дарування з тих підстав, що ні ОСОБА_5, а ні ОСОБА_2 не мали права на спірний будинок, а тому не мали права відчужувати частину будинку.
Ухвалою судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 09 березня 2009 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п.2 ч.2 ст.122 ЦПК України.
Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 05 травня 2009 року скасовано ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та скасування реєстрації права власності на рухоме майно. В решті ухвала залишена без змін.
Разом з тим, ухвалою судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 01 липня 2010 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 про визнання договорів дарування недійсними.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі у зв”язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Як видно з матеріалів справи, рішенням Радомишльського районного суду від 23 жовтня 2006 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, виконавчого комітету Радомишльської міської ради про визнання недійсним рішення виконавчого комітету та недійсними договорів дарування. Із змісту судового рішення вбачається, що ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір дарування укладений ОСОБА_5 та ОСОБА_2 09.10 1979 року, договір дарування від 09.12.2004 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, договір дарування від 28.05.2005 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, з тих підстав, що ні ОСОБА_5, а ні ОСОБА_2 не мали права на спірний будинок, а тому не мали права відчужувати частину будинку.
Тобто, на час ухвалення рішення суду спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вже був вирішений судом і ухвалено рішення, яке набрало законної сили.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що у суду першої інстанції не було правових підстав для ухвалення рішення суду по суті позовних вимог про визнання договір дарування недійсними. Тому судове рішення в цій частині підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.205, ст.310 ЦПК України.
Разом з тим, є правильним рішення суду в частині відмови в задоволенні вимог про усунення перешкод в користуванні житлом, шляхом зобов”язання відповідачів повернути ОСОБА_1 28/100 частин житлової площі, в тому числі незаконно захоплені 5,5 квадратних метрів та скасування реєстрації права власності на будинок АДРЕСА_1 Житомирської області, оскільки ці вимоги є похідними від вимог про визнання договорів дарування недійсними.
Судове рішення в цій частині є законним, обґрунтованим, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304,307,308, 310, 313- 315, 317, 319 України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 11 листопада 2010 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів дарування скасувати та закрити провадження у цій частині.
В решті рішення залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді