УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
іменем України
23 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Котік Т.С.
суддів Жигановської О.С., Косигіної Л.М.
з участю секретаря Порохні М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 жовтня 2010 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПП ?итлоремекс-2”, Бердичівської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням,-
в с т а н о в и л а :
В серпні 2010 року позивачка звернулася до суду з вказаним позовом та в обгрунтування вимог зазначала, що в 2006 року вселилася в квартиру АДРЕСА_1 на прохання своєї матері ОСОБА_4, як член сім’ї .
З вказаного часу вони проживали разом та вели спільне господарство, оскільки мати хворіла та потребувала стороннього догляду.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року мати померла, а вона продовжує проживати в спірній квартирі, однак відповідачі не бажають зареєструвати її за вказаною адресою та добровільно вирішити питання про визнання за нею права на квартиру.
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 жовтня 2010 року в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове – про задоволення позову. Зазначає, що рішення є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам закону. Висновки суду про те, що вона не проживала з матір’ю з 2006 року, а вселилася в квартиру після смерті матері не відповідають обставинам справи.
Вислухавши доводи осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку,
що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
____________________________________________________________________________________________
Справа №22ц-8116 Головуючий в суді 1-ї інстанції Потапова Т.М.
Категорія 41 Суддя – доповідач Котік Т.С.
2
Нормами ст.64 ЖК України передбачено, що члени сім’ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов’язки, що випливають з договору найму житлового приміщення. До членів сім’ї наймача належать дружина наймача квартири, їх діти і батьки, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Особи, що вселилися у жиле приміщення як члени сім’ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім’ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами сім’ї не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (ст.65 ЖК України).
Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 №2 „Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового кодексу України” зі змінами та доповненнями, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з’ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім’ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім’ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.
Судом встановлено, що наймачем квартири АДРЕСА_1 була ОСОБА_4 (а.с. 42).
Позивачка по справі є дочкою ОСОБА_4 та з 1964 року по 1984 рік була зареєстрована за вказаною адресою (а.с.17).
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 померла (а.с.13).
Після смерті матері, ОСОБА_1 зверталася в різні інстанції з приводу реєстрації її за вказаною адресою та визнання за нею права користування спірною квартирою, однак отримала відмову (а.с. 30,38,40).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 06.05.1984 року зареєстрована в квартирі АДРЕСА_2. Разом з нею в квартирі зареєстровані: її колишній чоловік ОСОБА_5, дочка ОСОБА_6, син ОСОБА_7 та онук ОСОБА_8 (а.с.14,16). Однак, з пояснень позивачки вбачається, що в квартирі проживає лише син.
Відповідно до вимог ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд обгрунтовано виходив з того, що позивачка не довела факт спільного проживання в квартирі АДРЕСА_1 як члена сім’ї наймача з 2006 року, оскільки з вказаного часу лише приходила і доглядала хвору матір, а вселилася в квартиру після смерті матері, в 2010 році. Також, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що проти проживання позивачки у вказаній квартирі заперечував її брат, який помер в 2008 році.
Такі висновки зроблені судом на підставі доказів, які досліджені в судовому засіданні.
3
При розгляді справи в суді першої інстанції позивачка пояснила, що брат не бажав, щоб вона прописалася в спірній квартирі, спалив свої документи, а після його смерті, мати також не прописала її в квартиру, оскільки вказувала, що для цього у неї ще буде час.
Допитані свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_2 пояснили, що мати позивачки заперечувала проти реєстрації дочки за вказаною адресою, та не бажала приватизовувати квартиру. Зокрема, свідок ОСОБА_9 пояснила, що ОСОБА_4 боялася, щоб її не відправили в будинок пристарілих, коли вона приватизує квартиру.
Також, позивачкою не доведено, що з 2006 року вона за згодою членів сім’ї вселилася в спірну квартиру, постійно проживала там, та вела з наймачем спільне господарство.
З пояснень позивачки та свідків, які допитані в суді першої інстанції, вбачається, що за місцем реєстрації, по АДРЕСА_2 проживає її син, який хворіє та потребує догляду. ОСОБА_1 доглядала як за сином, так і за матір’ю.
Посилання позивачки на те, що вона разом з матір’ю сплачувала комунальні платежі та вела спільне господарство, також не знайшли свого підтвердження при розгляді справи. Доказів на підтвердження зазначених обставин суду не надано.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 не вселилася в жиле приміщення у встановленому порядку, її мати (наймач квартири), за життя, не виявляла наміру зареєструвати дочку у спірній квартирі, як члена сім’ї, а тому остання не набула права користуватися квартирою АДРЕСА_1.
Окрім того, судом установлено, що позивачка зберігає за собою право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_2, в якій згідно з даними паспорта та довідки ДП „ Ваш Добробут” вона зареєстрована (а. с. 5,14).
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313- 315, 317,319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 18 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Судді