УКРАЇНА  

                                    АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ                                

                                                                     Р І Ш Е Н Н Я

                                                                   Іменем України                

09 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області  

у складі:                головуючого      Старовойта Г.С.

                                                      суддів     Заполовського В.Й.  

                                                                      Павицької Т.М.

           з участю:    секретаря судового

         засідання                       ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу за позовом  ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на Ѕ частину квартири

за апеляційною скаргою ОСОБА_3  

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 19 жовтня 2010 року  

                              в с т а н о в и л а :

      У квітні 2010 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом і просила визнати за нею право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що зазначена квартира перебуває у спільній сумісній власності сторін, оскільки її придбано за час  перебування сторін у шлюбі.

     Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 19 жовтня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

     У апеляційній скарзі позивач просить це рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що питання про визначення часток кожного з подружжя у спільній сумісній власності без його поділу може ставитися тільки у разі неможливості поділу майна в натурі або присудження його одному з подружжя з виплатою компенсації другому. Однак, такий висновок суду колегія суддів вважає помилковим.

Відповідно до ст. 60 СК  України майно , набуте подружжям  за час шлюбу, належить дружині та  чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального  користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.  

  Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної  власності подружжя, визначається за правилами ст. 70 СК України.  

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. При цьому беруться до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення для справи.

___________________________________________________________________  

Справа № 22ц-7786/10                                                               Головуючий у 1-й інстанції Полонець С.М.  

Категорія  2                                                                                                              Доповідач Старовойт Г.С.  

          Згідно із ч. 4 ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

         При відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦПК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.  

         У тому разі, коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток без застосування грошової компенсації і припинення права власності одного з подружжя на його частку в такому майні, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх  спільній частковій власності.

Судом встановлено, що сторони в період з 28.01.1995 року по 15.08.2008 року перебували у зареєстрованому шлюбі.

     Згідно договору купівлі-продажу від 16.12.1997 року за відповідачем ОСОБА_4 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1.

     Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 13.01.2010 року встановлено порядок користування сторонами спірною двокімнатною квартирою, згідно із яким ОСОБА_3 виділено жилу кімнату площею 18,3 кв. м, а ОСОБА_4 – жилу кімнату площею 11,4 кв. м. Решту приміщень залишено у спільному користуванні сторін.      

За таких обставин оскаржене рішення суду слід скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, оскільки позивач відповідно до положень ст.ст. 60, 70 СК України є співвласником спірної квартири і має право на Ѕ її частини.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 309  ЦПК України, колегія суддів

                                                                   в и р і ш и л а :

  Апеляційну скаргу  ОСОБА_3 задовольнити.

     Рішення  Богунського районного суду м. Житомира від 19 жовтня 2010 року  скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

     Визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частини квартири      АДРЕСА_1.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.  

  Головуючий                                                  судді