УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого-судді Кашапової Л.М.
суддів Рафальської І.М.
Зарицької Г.В.
при секретарі Ганько Ю.І.
з участю відповідача, представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” в особі філії „Житомирське регіональне управління публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк” про зобов’язання вчинити дії
за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” в особі філії „Житомирське регіональне управління публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк” на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 27 жовтня 2010 року , -
в с т а н о в и л а :
В липні 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з вказаним позовом, в якому просив зобов’язати публічне акціонерне товариства комерційний банк „ПриватБанк” відновити з 01.02.2009 року відсоткову ставку в розмірі 15% річних по кредиту відповідно до умов кредитного договору №ZRZOGI0000001564 від 14.11.2007 року, зробити перерахунок по вказаному кредитному договору і зарахувати отриману відповідачем з 01.02.2009 року суму різниці по відсотках від одностороннього збільшення щомісячного
Справа № 22 ц – 8425 Головуючий у суді 1 інст. Комнацький О.В.
Категорія 27 Суддя - доповідач Кашапова Л.М.
платежу в рахунок сплати заборгованості позивача за основною сумою кредиту та стягнути з відповідача судові витрати, посилаючись на неправомірність дій банку щодо одностороннього збільшення відсотків за користування кредитом по договору до 30%.
Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 27.10.2010 року позов задоволено.
Зобов’язано публічне акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк” відновити з 01.02.2009 року відсоткову ставку у розмірі 15% річних по кредиту відповідно до умов кредитного договору № від 14.11.2007 року та зробити перерахунок по кредитному договору №ZRRWG40000004822 від 14.11.2007 року і зарахувати отриману ьанком з 01.02.2009 року суму різниці по відсотках від одностороньього збільшення омісячного платежу в рахунок сплати заборгованості за основною сумою кредиту.
Стягнуто з ПАТ КБ „Приватбанк” в дохід держави судовий збір у розмірі 17грн. та на користь ОСОБА_2 37грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк” просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що суд не дав належної оцінки зібраним по справі доказам, неправильно застосував норми матеріального закону, а тому висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Розглянувши справу в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з врахуванням наступного.
Відповідно до ст.ст.627, 651 ч.1,652 ч.1 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. При цьому зміни до кредитних договорів допускаються лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором.
Згідно вимог ч.ч.2,3 ст.1056-1 ЦК України, яка набула чинності з 09.01.2009 року, встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Відповідно до ст.55 Закону України „Про банк і банківську діяльність” зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в одностороньому порядку” від 12.12.2009 року, яка набула чинності з 09.01.2009 року, банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати їх розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу) за винятком випадків, встановлених законом.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 14.11.2007 року ОСОБА_2 уклав з ЗАТ КБ „ПриватБанк”, правонаступником якого являється ПАТ КБ „Приватбанк”, договір кредиту № ZRZOG10000001564 на отримання кредитних коштів в сумі 75000грн. для споживчих потреб зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 14.11.2022 року.
Пунктом 8.9 вказаного договору визначено, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні. При цьому передбачено, що банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки.
Згідно п.10.3 вищевказаного договору сторони дійшли згоди, що всі зміни та доповнення до цього договору викладаються у письмовій формі та набувають чинності з моменту їх підписання уповноваженими на те представниками сторін.
09 січня 2009 року банк направив ОСОБА_2 письмове повідомлення про збільшення з 01 лютого 2009 року в односторонньому порядку відсоткової ставки до 30% річних. Також банк пропонував, що в разі незгоди з такими змінами умов договору позичальник може звернутися у відділення банку не пізніше 20.01.2009 року, надати письмове повідомлення про свою незгоду та погасити заборгованість в повному обсязі.
Звертає на себе увагу невідповідність дати реєстрації вихідної кореспонденції даті її відправлення: вказане повідомлення, датоване 31.12.2008 року, а було відправлене на адресу позичальника лише 09 січня 2009 року.
ОСОБА_2 при розгляді справи пояснив, що вищевказаного повідомлення не отримував і, відповідно, не погоджувався на зміну умов договору в односторонньому порядку, а тому і звернувся в суд з вказаним позовом.
Зі змісту п.3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України від 10.05.2007 року № 168, вбачається, що банкам надано право змінювати процентну ставку за кредитом лише у разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв’язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку).
Відповідно до ч.5 п.п.3,4 вищезазначених Правил, банки зобов’язані в кредитному договорі зазначити правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо за договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках, а тому банк повинен навести математичну залежність між запропонованим розміром ставки до розміру ставки Національного банку України, а також обгрунтувати збільшення процентної ставки.
Однак у повідомленні, направленому на адресу позичальника, не було наведено математичної залежності між запропонованим розміром ставки до розміру облікової ставки Національного банку України та обгрунтування збільшення процентної ставки за користування кредитом до 30%.
Не було надано суду першої інстанції і доказів того, що кредит надано позичальнику під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які на той час брав сам банк, та процентної ставки, що виплачується банком по депозитах.
Крім того, пропозиція банку щодо збільшення відсоткової ставки за користування кредитом із наданням позивальнику можливості достроково припинити дію угоди у разі непогодження, рівнозначна переукладенню кредитної угоди, тому банк зобов’язаний був разом з листом від 31.12.2008 року надати позивачу розрахунки нової реальної вартості кредиту згідно вимог зазначених Правил, а також додаткову угоду, однак цього не зробив.
З врахуванням вищенаведеного, банк не міг в односторонньому порядку збільшувати процентну ставку за користування кредитом, обмежившись лише формальним попередженням.
Разом з тим, Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку” від 12.12.2009 року були внесені зміни до ст.55 Закону України „Про банки і банківську діяльність” та доповнено Цивільний кодекс України ст.1056-1.
Вказані зміни набули чинності з 09.01.2009 року, а отже з вказаної дати п.8.9 укладеного між сторонами кредитного договору втратив чинність внаслідок своєї нікчемності.
Вищенаведені обставини вказують на те, що дії банку по підвищенню процентної ставки за користування кредитом з 01.02.2009 року є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам ст.1056-1 ЦК України, ст.55 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, так як були вчинені після 09.01.2009 року.
З врахуванням того факту, що на час виникнення спірних правовідносин між сторонами діяла відсоткова ставка за користування кредитом в розмірі 15%, яка була введена з моменту укладення договору, суд правомірно зобов’язав банк здійснити перерахування коштів за користування кредитом згідно цієї процентної ставки, яка діяла на 09.01.2009 року
За даних обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_2 є обгрунтованим і відповідає нормам матеріального права.
Посилання апелянта на те, що позивач погодився на зміну спірних умов договору, оскільки добровільно сплачував кошти по збільшених відсотках, є необгрунтованим, так як з пояснень позивача вбачається, що він з кінця 2008 року вносив кошти у більшому розмірі з метою дострокового погашення кредиту відповідно до умов договору і про їх зарахування на погашення підвищених відсотків за користування кредитом не знав, так як у квитанціях не зазначається категорія платежу.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не містять посилань на неправильне застосування судом норм матеріального закону чи порушення норм процесуального закону, які призвели чи могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому підстав для скасування рішення суду немає.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” в особі філії „Житомирське регіональне управління публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” відхилити.
Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 27 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді