УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого-судді Кашапової Л.М.
суддів Худякова А.М.
Олексієнка М.М.
при секретарі Ганько Ю.І.
з участю позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Романівського районного суду Житомирської області від 27 вересня 2010 року
за матеріалами цивільної справи за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до СТОВ „Злагода”, ТОВ „Автоагробуд”, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання угоди недійсною, витребування майна з чужого незаконного володіння, зобов’язання вчинити дії, видачу майнового паю, відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а:
Ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 27.09.2010 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про забезпечення позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять ухвалу судді скасувати та ухвалити нову про задоволення їх заяви про забезпечення позову, посилаючись на те, що при вирішенні цього питання судом першої порушено вимоги процесуального закону, не дано правової оцінки співмірності запропонованих заходів із заявленими позовними вимогами та
Справа №22 ц – 7259 Головуючий у 1 інст. Васильчук О.В.
Категорія 57 Суддя - доповідач Кашапова Л.М.
тому факту, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Розглянувши справу в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про забезпечення позову, суддя виходив з того, що заявники неодноразово зверталися до суду з аналогічними заявами про забезпечення позову і судом в їх задоволенні було відмовлено.
З таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки він не грунтується на матеріалах справи і суперечить нормам процесуального закону, на які послався суддя в ухвалі.
Згідно вимог ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні суду першої інстанції перебуває справа за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до СТОВ „Злагода”, ТОВ „Автоагробуд”, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про захист права на майновий пай, в якому перед судом поставлено вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна пайового фонду реформованого КСП „Маяк” від 02.11.2009 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, визнання СТОВ „Злагода”, ФОП ОСОБА_4 та ТОВ „Автоагробуд” недобросовісними володільцями майна пайового фонду реформованого КСП „Маяк”, витребування спірного майна з чужого незаконного володіння ТОВ „Автоагробуд” та передачу його на зберігання СФГ „Шанс”, зобов’язання СТОВ „Злагода” та ФОП ОСОБА_4 вчинити дії по інвентаризації майна із пайового фонду КСП „Маяк” на суму 72529грн. і виділення його у власність позивачів, зобов’язання ТОВ „Автоагробуд” повернути позивачам в натурі слідуюче майно із пайового фонду КСП „Маяк”: автомобіль САЗ 35-07-01 вартістю 4514грн. 27коп., трактор Т16 вартістю 3455грн. 80коп., прес-підборщик вартістю 1447грн. 69коп., стягнення з відповідачів на користь позивачів по 1700грн. на відшкодування моральної шкоди.
В заяві від 27.09.2010 року позивачі просили забезпечити їх позовні вимоги шляхом накладення заборони на відчуження майна пайового фонду КСП „Маяк”, зазначене в затвердженому переліку, та накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать ОСОБА_4 в розмірі 151000грн., що знаходяться на конкретному рахунку вказаної особи, відкритому в ПАТ КБ „Приватбанк”.
Зазначали, що СТОВ „Злагода” на даний час є неплатоспроможне, має борги перед Пенсійним фондом України, не займається господарською діяльністю, а ОСОБА_4, прикриваючись оскаржуваним договором, терміново розбирає навіть будівлі та споруди, що входять до переліку майна пайового фонду КСП „Маяк”, розпродує і вивозить майно та будівельні матеріали, не залишаючи позивачам, як співвласникам майна реорганізованого КСП „Маяк” навіть теоретичної можливості отримати майнові паї в натурі.
На день подання заяви про забезпечення позову розгляд цивільної справи ще не закінчений.
В п.п.1,4,5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №19 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” роз’яснено, що за змістом ч.1 ст.151 ЦПК України єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у розгляді справи. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з врахуванням доказів наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Крім того, забезпечення позову – це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача щодо несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його.
В порушення вимог п.3 ч.1 ст.210 ЦПК України в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали не зазначено мотивів, з яких суд дійшов висновків, і змісту закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову. Суд не звернув уваги на предмет спору та не дав правової оцінки посиланням позивачів щодо документально підтвердженого самоуправного розпорядження відповідачами спірним майном пайового фонду КСП „Маяк”, яке знаходилось у одного з них лише на умовах договору оренди, а не належало йому на праві власності.
За даних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що місцевим судом при розгляді заяви про забезпечення позову допущено порушення норм процесуального права, не дано належної оцінки дійсним обставинам справи, не визначено характер спірних правовідносин в контексті заявлених позовних вимог, а тому ухвалу слід скасувати, а заяву про забезпечення позову направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 312, 317 ЦПК України, колегія суддів -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Ухвалу Романівського районного суду Житомирської області від 27 вересня 2010 року скасувати, а матеріали справи направити в суд першої інстанції для повторного розгляду заяви про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Судді