УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Павицької Т.М.
суддів Старовойта Г.С., Заполовського В.Й.
з участю секретаря Пеклін Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) „Укрпромбанк”, Коростенського відділення №1 Житомирської філії товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпромбанк”, Житомирської філії товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпромбанк” про стягнення коштів за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпромбанк” на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 червня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
В квітні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів. При цьому посилався на те, що 24.10.2008 року між ним та ТОВ Укрпромбанк” було укладено договір банківського вкладу, за умовами якого він передав банку 104 450 грн., строком до 22.01.2009 року зі сплатою 20 % річних. Однак вклад йому був повернутий банком лише через 305 днів після закінчення строку дії договору банківського вкладу. Тому просив стягнути з ТОВ „Укрпромбанк” на його користь 17 456 грн. 03 коп. процентної надбавки.
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 червня 2010 року позов задоволено. Стягнуто з ТОВ „Укрпромбанк” на користь ОСОБА_1 17 456 грн. 03 коп. процентної надбавки та 174 грн. 56 коп. судового збору на користь держави.
В апеляційній скарзі ТОВ „Укрпромбанк”, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права просив скасувати рішення суду, і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, передбачених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 24 жовтня 2008 року між сторонами було укладено договір банківського вкладу №1007/0305323001468001, за умовами якого банк отримав від позивача грошові кошти в сумі 104 450 грн. на строк з 24.10.2008 року по 22.01.2009 року з нарахуванням 20 % річних.
__________________________________________________ _____________________________
Справа №22ц/ 6216 Головуючий в суді 1-ї інстанції Кондратюк А.Д.
Категорія 27 Суддя – доповідач Павицька Т.М.
Відповідно до п.3.1 договору банківського вкладу проценти на вклад нараховуються від дня, наступного за „Датою внесення” вкладу (або поповнення) на депозитний рахунок, до дня, який передує „Даті повернення” вкладнику ( в т.ч. і у випадку дострокового розірвання договору) або списанню з депозитного рахунку з інших підстав.
Згідно п.1.1 договору банківського вкладу „Датою повернення” вкладу є 22 січня 2009 року.
Пунктом 3.3 договору передбачено, що у випадку, якщо у „Дату повернення” вкладу, зазначену у п.1.1 цього договору, вкладник не вимагає повернення суми вкладу, банк забезпечує збереження, суми вкладу на рахунку зазначеному в п.2.1.1 цього договору до моменту звернення вкладника із вимогою про повернення вкладу. При цьому починаючи з „Дати повернення” вкладу, встановлено в п.1.1 цього договору, проценти не нараховуються.
Отже, умовами договору передбачено, що нарахування процентів не проводиться після закінчення договору у тому випадку, тільки коли вкладник в дату повернення вкладу не вимагає повернення вкладу. Договором не передбачено будь-яких інших умов щодо не нарахування процентів після закінчення договору.
З матеріалів справи видно, що 22 січня 2009 року в день повернення вкладу ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про повернення коштів. Однак сума вкладу повернута не була.
Із копії заяви на видачу готівки №1007/96 від 03.02.2009 року видно, що відповідач виплатив ОСОБА_1 проценти по депозитному договору №1007/030532300146800 лише по 22 січня 2009 року в сумі 5 211 грн. 52 коп. (а.с.16).
Постановою правління Національного банку України №19 від 21 січня 2009 року у ТОВ „Укрпромбанк” було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів з 21.01.2009 року по 21.07.2009 року, а постановою № 447 від 05.08. 2009 року продовжено мораторій до 21.01.2010 року.
Відповідно до ст.85 Закону України „Про банки і банківську діяльність” протягом дії мораторію :1) забороняється здійснення стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України; 2) не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні ) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов”язань перед кредиторами та зобов”язань щодо сплати податків і зборів (обов”язкових платежів).
Звертаючись до суду, ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача проценти на банківський вклад за депозитним договором за період невиплати йому вкладу, який становить 305 днів. Отже, вимоги позивача стосуються грошового зобов”язання, яке виникло з депозитного договору.
Згідно ст.1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” грошове зобов”язання – зобов”язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України До складу грошових зобов”язань боржника не зараховуються неустойка (штраф, пеня).
Таким чином, проценти за грошовим зобов”язанням не є штрафною санкцією і на них не поширюється дія мораторію.
Позивачу вклад за депозитним договором №1007/030532300146800 від 24 жовтня 2008 року в сумі 104 450 грн. виплачений 25 грудня 2009 року, що підтверджується довідкою відділення „Житомирське регіональне управління” АТ „Родовід Банк”.
Згідно ст.91 Закону України „Про банки і банківську діяльність” з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора припиняється нарахування процентів, неустойки (штрафу, пені) та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банку.
Національний банк України постановою правління №19 від 21 січня 2010 року відкликав банківську ліцензію та ініціював процедуру ліквідації ТОВ „Укрпромбанк”. Тобто, процедура ліквідації відповідача розпочата після повернення ОСОБА_3 вкладу.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог ОСОБА_1, оскільки позивачу 22 січня 2009 року вклад не повернутий, дія мораторію у ТОВ „Укрпромбанк” закінчилася, а проценти за грошовим зобов”язанням не є штрафною санкцією і на них не поширюється мораторій.
Рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його зміни або скасування немає.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 304,307,308, 313- 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпромбанк” відхилити.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 24 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді