УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого-судді Кашапової Л.М.
суддів Товянської О.В.
Олексієнка М.М.
при секретарі Ганько Ю.І.
з участю прокурора, Безбородька Р.Б. та його
представника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу Новоград-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Коростенської міської ради на ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 24 березня 2009 року
по справі за заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про видачу виконавчого документу, -
в с т а н о в и л а :
Ухвалою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 24.03.2009 року задоволено заяву ОСОБА_4, яка діяла в інтересах ОСОБА_5, до ОСОБА_2 про видачу виконавчого листа. Видано виконавчий лист на виконання рішення постійно-діючого третейського суду при Юридичній корпорації „Принцип” від 03.03.2009 року по справ №ПВ-107-06/09 про визнання за ОСОБА_5 права власності на нежитлову будівлю – цех по виробництву будівельних матеріалів літ.”В” загальною площею 2765,5 кв.м, що розташований за адресою АДРЕСА_1.
Справа №22 ц – 5218 Головуючий у 1 інст. Сусловець М.Г.
Категорія 79 Суддя - доповідач Кашапова Л.М.
В апеляційній скарзі Новоград-Волинський міжрайонний прокурор, діючи в інтересах держави в особі Коростенської міської ради, просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нову про відмову в задоволенні заяви про видачу виконавчого документу, посилаючись на те, що вона прийнята з порушенням норм процесуального закону, суд не дав належної оцінки тому факту, що справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду.
Розглянувши справу в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з врахуванням наступного.
Відповідно до ч.3 ст.14 ЦПК України обов’язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.
Згідно вимог ст.ст.55 ч.1, 56 ч.6 п.п.2,9 Закону України „Про третейські суди” рішення третейського суду виконується зобов’язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Компетентний суд відмовляє в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, якщо справа, по якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону та третейський суд вирішив питання про права і обов’язки осіб, які не брали участі у справі (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.03.2009 року № 1076-УІ, які діяли на час прийняття оскаржуваної ухвали).
Відповідно до ст.6 ч.1 п.6 вищевказаного закону третейські суди можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, однією із сторін в яких є орган влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 05.03.2009 року № 1076-УІ, які діяли на час прийняття оскаржуваної ухвали).
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації „Принцип” від 03.03 2009 року у первісному позові ОСОБА_2 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_5 право власності на нежитлову будівлю – цех по виробництву будівельних матеріалів літ. „В” загальною площею 2765,5 кв.м, що розташований по АДРЕСА_1. Визначено, що відповідно до п.10 Переліку правовстановлюючих документів „Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно” від 07.02.2002 року за №7/5 (зі змінами та доповненнями), на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно, рішення третейського суду про визнання права власності є підставою для державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
З мотивувальної частини рішення третейського суду вбачається, що ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 28.12.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом та зареєстрованого в реєстрі (?), набула у власність будівлю прохідної літ. „А” загальною площею 119,1 кв.м та виробничий корпус літ. „В” загальною площею 2953,6 кв.м по АДРЕСА_1. Протягом 2008-2009 років була проведена реконструкція виробничого корпусу у цех по виробництву будівельних матеріалів без розробки та затвердження відповідної проектної документації. В зв’язку з відсутністю у позивача за зустрічним позовом проектно-кошторисної документації на реконструкцію та акту державної комісії про готовність закінченого будівництвом об’єкту до експлуатації, третейський суд прийшов до висновку, що спірний об’єкт нерухомості є самовільно реконструйованим.
Всупереч вищенаведеному, у відсутності висновків відповідних служб, що відповідають за безпеку довкілля та дотримання правил техніки безпеки при експлуатації приміщень виробничого призначення, не досліджуючи питання щодо можливого звернення ОСОБА_5 до органів місцевого самоврядування по питанню прийняття в експлуатацію реконструйованого нежилого приміщення та наслідків такого звернення, третейський суд, визнаючи за нею право власності на спірний об’єкт нерухомості, фактично вирішив питання про права і обов’язки Коростенської міської ради, яка не приймала участі в розгляді справи, до компетенції органів якої відносяться питання про прийняття в експлуатацію об’єктів нерухомості.
Звертає на себе увагу і те, що ч.4 резолютивної частини рішення третейського суду в завуальованій формі було вирішено питання зобов’язального характеру щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно, хоча орган технічної інвентаризації не був притягнутий до участі в справі.
Поряд з тим, суд першої інстанції при розгляді заяви про видачу виконавчого документу не звернув увагу на те, що в ній не наведено обставин щодо ухилення будь-якої сторони по справі від добровільного виконання рішення третейського суду і щодо наслідків такого ухилення, а також на те, що до заяви не долучено документу, який би підтвердив повноваження ОСОБА_4 представляти в суді загальної юрисдикції інтереси ОСОБА_5.
Крім того, рішення суду про визнання права на майно, як самостійний документ правовстановлюючого характеру, не підлягає примусовому виконанню, оскільки не містить вимог (положень) щодо примусового стягнення коштів чи примусового зобов’язання вчинити дії.
Відмова органу технічної інвентаризації зареєструвати спірний об’єкт нерухомості за ОСОБА_5, як дійсна причина подачі заяви про видачу виконавчого документу згідно рішення третейського суду, лежить поза межами спірних правовідносин сторін по справі, що розглядалась третейським судом, а тому правового значення в даному випадку не має.
За даних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду не відповідає вимогам закону та дійсним обставинам справи, а тому її слід скасувати і ухвалити нову про відмову в задоволенні заяви про видачу виконавчого документу.
Керуючись ст.ст. 14 ч.3, 218, 303, 307, 312, 317 ЦПК України, ст.56 ч.6 п.2 Закону України „Про третейські суди”, колегія суддів -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Новоград-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Коростенської міської ради задовольнити.
Ухвалу Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 24 березня 2009 року скасувати та ухвалити нову про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_4 про видачу виконавчого документу.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Судді