УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді Кашапової Л.М.
суддів Трояновської Г.С.
Олексієнка М.М.
при секретарі Ганько Ю.І.
з участю представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21 жовтня 2009 року, -
в с т а н о в и л а :
В грудні 2007 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, в якому просив розірвати нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 19.08.2005 року між ним, як продавцем, та відповідачкою, як покупцем, посилаючись на те, що ОСОБА_3 не виконала умов договору щодо оплати вартості придбаного майна.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21.10.2009 року визнано мирову угоду від 21.10.2009 року, укладену між позивачем ОСОБА_2 та відповідачкою ОСОБА_3
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області закрито провадження по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розірвання договору купівлі-продажу квартири в зв’язку з укладенням мирової угоди.
Справа №22 ц – 5580 Головуючий у 1 інст. Шимко В.П.
Категорія 20 Суддя - доповідач Кашапова Л.М.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду про визнання мирової угоди скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті, посилаючись на те, що він особисто мирової угоди не підписував, а суд, в порушення вимог процесуального закону, визнав мирову угоду, укладену між відповідачкою та його представником, хоч дії представника суперечили інтересам позивача.
Розглянувши справу в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з врахуванням наступного.
Визнаючи мирову угоду та закриваючи провадження у справі, суд виходив з того, що умови мирової угоди не суперечать закону і не порушують права, свободи та інтереси сторін.
З таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки він не відповідає дійсним обставинам справи.
Згідно вимог ст.ст.175, 205 ч.1 п.4 ЦПК України суд, закриваючи провадження у справі, за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд. Суд не визнає мирової угоди у справі, в якій одну із сторін представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
З матеріалів справи вбачається, що ініціатива укладення мирової угоди надійшла від представника позивача ОСОБА_5, що підтверджується заявою відповідачки від 19.06.2009 року (а.с.67). Почерк та підпис на заяві про укладення мирової угоди від імені позивача ОСОБА_2 та підпис на мировій угоді від 21.10.2009 року не відповідають його почерку та підпису на нотаріально посвідчених довіреностях від 18.08.2005 року та від 21.09.2010 року (а.с.45,78,79,98). Позивач ОСОБА_2 жодного разу не приймав участі в судових засіданнях по даній справі, в т.ч. і 21.10.2009 року, коли була подана в суд для визнання мирова угода. Будь-яких документальних доказів на підтвердження того, що позивачу на виконання вимог ст.222 ЦПК України направлялись копії судових ухвал, в матеріалах справи немає.
Вищенаведене підтверджує посилання позивача на те, що він мирової угоди по даній справі не підписував і про закриття провадження по справі в зв’язку з визнанням мирової угоди не знав.
Крім того, суд не звернув увагу на те, що мирова угода сторін виходить за межі предмету спору (мова в ній йде про повернення авансового платежу, сплата якого не була передбачена в спірній угоді, та визнання відповідачкою права власності позивача на квартиру, хоча згідно правовстановлюючого документу – договору купівлі-продажу – власником квартири залишається відповідачка) та суперечить вимогам ст.524 ЦК України, якою передбачено, що зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні, оскільки розмір авансу, що підлягає поверненню на користь відповідачки визначено в доларах США.
Поряд з тим, суд першої інстанції не дав правової оцінки тому факту, що представником позивача при укладенні мирової угоди 21.10.2009 року був ОСОБА_5, який представляв інтереси відповідачки ОСОБА_3 згідно довіреності від 19.11.2007 року (а.с.18) при розгляді даної справи 18.01.2008 року.
За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні питання щодо укладеної між сторонами мирової угоди в порушення норм процесуального законодавства не звернув увагу на те, що умови мирової угоди суперечили вимогам закону, порушили права позивача і дії представника позивача суперечили інтересам особи, яку він представляв, а тому ухвала суду про визнання мирової угоди підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для повторного розгляду заяви сторін про визнання мирової угоди.
Підлягає скасуванню також і ухвала суду про закриття провадження у справі, оскільки вона безпосередньо випливає з оскаржуваної, так як визначає процесуальні наслідки, пов’язані з укладенням мирової угоди.
Керуючись ст.ст.218,303,307,312,317 ЦПК України, колегія суддів –
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвали Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21 жовтня 2009 року скасувати, а справу направити на розгляд до того ж суду іншим суддею.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних
справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді