УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого-судді Кашапової Л.М.
суддів Товянської О.В.
Олексієнка М.М.
при секретарі Ганько Ю.І.
з участю представника позивача, відповідача
ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за позовом КВЖРЕП №14 м. Житомира до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по витратах на утримання житла та прибудинкової території
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 29 липня 2010 року, -
в с т а н о в и л а:
В жовтні 2009 року КВЖРЕП №14 м.Житомира звернулося в суд з вказаним позовом, в якому просило стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість по оплаті витрат на утримання будинку та прибудинкової території в сумі 895грн. 50коп., яка виникла за період з 01.10.2006 року по 01.10.2009 року, та судові витрати, посилаючись на те, що відповідачі з січня 2007 року відмовилась вносити плату за надані послуги в добровільному порядку.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 29 липня 2010 року позов задоволено.
Справа № 22 ц – 5767 Головуючий у суді 1 інст. Полонець С.М.
Категорія 24 Суддя - доповідач Кашапова Л.М.
Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 солідарно на користь КВЖРЕП №14 м. Житомира заборгованість по витратах на утримання будинку та прибудинкової території, яка утворилась станом на 01.10.2009 року в сумі 895грн. 50коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30грн.
Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 солідарно в доход держави 51грн. судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та закрити провадження у справі, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, суд допустив суттєву неповноту при розгляді даної справи та неправильно застосував норми матеріального закону.
Зокрема, вказує на те, що він 20.12.2006 року повідомив КВЖРЕП №14 про припинення платежів у випадку, якщо кредитор буде продовжувати фінансові маніпуляції з використанням особового рахунку НОМЕР_1, відкритого на ім’я його дружини ОСОБА_3, однак позивач не зреагував на його попередження і продовжував незаконне втручання в особовий рахунок. Вважає, що після цього договір з позивачем про надання зазначених послуг є нікчемним, а тому жодних зобов’язань по ньому відповідачі не повинні нести.
Зазначає, що позивач тривалий час фактично не надавав послуг по утриманню будинку та прибудинкової території, а якщо і надавав, то неналежної якості.
Розглянувши справу в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідачі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 і зареєстровані та проживають в ній, що підтверджується довідкою від 27.10.2000 року №1908 /а.с.4/.
Позивач згідно ст.ст. 1, 13 Закону України „Про житлово – комунальні послуги” від 24.06.2004 року №1875-VI здійснює господарську діяльність, спрямовану на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством, в зв’язку з чим 20.08.1999 року між сторонами по справі було укладено договір про участь відповідачки у витратах на утримання прибудинкової території.
КВЖРЕП №14 м. Житомира виключно на договірних засадах (договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 11.01.2007 року підписано ОСОБА_3 з протоколом розбіжностей – а.с.43-47) і відповідно до положень ст.ст. 67, 68 ЖК України та Правил користування будинками та прибудинковими територіями надавав відповідачам послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відповідно до тарифів, затверджених виконкомом Житомирської міської ради.
Від отримання зазначених послуг відповідачі у встановленому законом порядку не відмовлялась, а тому між сторонами по справі фактично існують зобов’язальні правовідносини у сфері житлово – комунальних послуг і на ім’я відповідачки ОСОБА_3 відкрито особовий рахунок.
За даних обставин суд, посилаючись на ст.ст. 526, 527 ЦК України, прийшов до правильного висновку про те, що відповідачі не виконали зобов’язання належним чином, допустивши виникнення заборгованості по оплаті зазначених витрат за період з 01.01.2007 року по 01.10.2009 року в сумі 895грн. 50коп., а тому вказані кошти підлягають стягненню в примусовому порядку.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що послуги по утриманню будинку та прибудинкової території за період з 01.02.2004 року по 01.02.2007 року певний час не надавались взагалі, а ті що надавались були неналежної (низької) якості, є необґрунтованими, оскільки суду не надано доказів про те, що сторонами складались та підписувались акти – претензії щодо низької якості наданих житлово-комунальних послуг та щодо нездатності комунального органу задовольняти встановлені або передбачувані потреби споживача відповідно до законодавства. Спори щодо задоволення пред?явлених ОСОБА_2 претензій в суді не вирішувались, оскарження бездіяльності комунального органу у встановленому законом порядку відповідачами не здійснювалось.
Доводи апелянта щодо незастосування судом ст.ст.545,613 ЦК України є безпідставними, оскільки вказані норми закону, що регламентують правові наслідки порушення зобов’язаня, забезпеченого порукою, та розкривають зміст правового поняття „прострочення кредитора”, не поширюються на спірні правовідносини.
Безпідставним є і висновок апелянта щодо нікчемності укладеного між позивачем та відповідачкою ОСОБА_3 договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 11.01.2007 року, оскільки він не узгоджується з вимогами ст.ст.219,220,224,226,228 ЦК України.
Посилання апелянта на те, що суд не дав належної оцінки тому факту, що позивач повинен був спочатку звернутися з позовом до основного боржника, щоб не порушувати вимоги ст.369 ЦК України, є надуманим і необгрунтованим, оскільки співвласники майна, що є у спільній сумісній власності (а квартира АДРЕСА_1 належить відповідачам на праві спільної сумісної власності в результаті приватизації), володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, а тому висновок суду щодо необхідності покладення на відповідачів солідарного обов’язку щодо погашення заборгованості по витратах на утримання житла та прибудинкової території відповідає вимогам закону та дійсним обставинам справи.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, не містять посилань на порушення судом норм процесуального
закону чи неправильне застосування норм матеріального закону, які призвели чи могли призвести до неправильного вирішення справи.
Суд повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, дав належну правову оцінку зібраним по справі доказам, доводам і запереченням сторін і постановив законне і обґрунтоване рішення, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 29 липня 2010 року залишити без змін
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Судді