УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого-судді Кашапової Л.М.
суддів Товянської О.В.
Олексієнка М.М.
при секретарі Ганько Ю.І.
з участю відповідача, представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання втратившим право на користування жилим приміщенням
за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 06 лютого 2008 року, -
в с т а н о в и л а :
В листопаді 2007 року ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_5, в якому просили визнати його таким, що втратив право на користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1, посилаючись на те, що відповідач не проживає в квартирі та не користується нею з 1995 року, тобто понад шість місяців.
Протокольною ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 11.12.2007 року первісного позивача ОСОБА_6 замінено на належного ОСОБА_2.
Справа №22 ц – 4209 Головуючий у суді 1 інст. ОСОБА_8
Категорія 43 Суддя - доповідач Кашапова Л.М.
Заочним рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 06.02.2008 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_5 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням у АДРЕСА_1.
Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 23.02.2009 року заяву ОСОБА_5 про скасування заочного рішення суду залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення суду скасувати, посилаючись на те, що судом порушено норми процесуального закону та неправильно застосовані норми матеріального закону, так як суд розглянув справу у його відсутності, не повідомивши про час та місце розгляду справи, та не взяв до уваги, що на час ухвалення оскаржуваного рішення вже було ухвалено інше судове рішення про його вселення у спірне жиле приміщення.
Розглянувши справу в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з врахуванням наступного.
Визнаючи ОСОБА_5 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1, суд виходив з того, що відповідач не проживає без поважних причин у спірній квартирі більш ніж 10 років.
З таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки він не відповідає вимогам закону та дійсним обставинам справи.
Згідно ч.ч.1,2 ст.71, ст.72 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_5 зареєстровані в п’ятикімнатній квартирі АДРЕСА_1, наймачем якої являється ОСОБА_9, мати сторін. Позивач ОСОБА_4 тимчасово (на період навчання до 01.07.2011 року) зареєстрований в гуртожитку по АДРЕСА_2.
Спірним же жилим приміщенням згідно позовної заяви вказано квартиру АДРЕСА_1 не існує і, відповідно, позивачі не являються та й не можуть являтися наймачами чи членами сім’ї наймача уявного жилого приміщення.
В порушення вимог ст.ст.74,76 ЦПК України суд розглянув справу у відсутності відповідача, не повідомивши його про час та місце розгляду справи у встановленому законом порядку.
Виклик відповідача в судове засідання через обласну газету „Житомирщина” не може бути прийнято до уваги, оскільки він стосується судового засідання, призначеного на 15.01.2010 року, а не на 06.02.2010 року.
В порушення вимог ст.225 ч.1 ЦПК України суд не виніс ухвали про заочний розгляд справи.
Звертає на себе увагу і той факт, що позивачі недобросовісно користувались своїми процесуальними правами та виконували процесуальні обов’язки, приховали від суду інформацію про дійсне місце проживання відповідача, хоча достовірно знали про нього.
Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що у вступній її частині місцем проживання позивача зазначено спірне приміщення, а в мотивувальній частині вказано, що за даною адресою він не проживає.
Поряд з тим, на час розгляду даної справи (з 21.11.2007 року по 06.02.2008 року) Корольовським районним судом м.Житомира було розглянуто цивільну справу за позовом ОСОБА_5 у власних інтересах та в інтересах ОСОБА_10 до ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про вселення, усунення перешкод в користуванні житлом, виселення і рішенням суду від 28.09.2007 року вселено ОСОБА_5 в квартиру АДРЕСА_1 та зобов’язано ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_5 в користуванні вказаною квартирою.
З матеріалів зазначеної справи вбачається, що ОСОБА_5 фактично проживав в АДРЕСА_3, про що іншим учасникам процесу було достовірно відомо. Умисно не повідомивши дійсне місце проживання ОСОБА_5, позивачі позбавили суд можливості дати оцінку матеріалам вказаної цивільної справи, рішення якого щодо вселення перебувало в стадії примусового виконання, і було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 07.02.2008 року.
Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 28.09.2007 року в силу вимог ст.61 ч.3 ЦПК України носить преюдиційний характер, а тому висновок суду по даній справі про те, що відповідач без поважних причин не користувався спірним жилим приміщенням є безпідставним і суперечить дійсним обставинам справи.
За даних обставин рішення суду слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309, 317 ЦПК України, колегія суддів –
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 06 лютого 2008 року скасувати.
Ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
Рішення може бути оскарженим в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді