УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
Іменем України
28 грудня 2010 року апеляційний суд Житомирської області в складі
суддів: Широкопояса Ю.В. - головуючого,
Романова О.В. та Захарчука С.В.,
з участю: прокурора Сидоренка О.П.,
засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4,
захисників – адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за апеляціями прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, - ОСОБА_7, засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вирок Богунського районного суду м. Житомира від 4 жовтня 2010 року, -
Справа № 11-822/2010 Головуючий у суді 1-ї інстанції Іонніков В.М.
Категорія ст.ст.121ч.2,365ч.3КК України Доповідач Широкопояс Ю.В.
в с т а н о в и в :
Цим вироком засуджено:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого начальником служби безпеки ТОВ «Кондитер Люкс», одруженого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей, несудимого, -
за ч. 2 ст. 121 КК України на 9 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 365 КК України – на 7 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах на 3 роки.
На підставі ст. 54 КК України вирішено позбавити ОСОБА_3 спеціального звання – майор міліції.
На підставі ст. 70 КК України остаточно призначено покарання ОСОБА_3 за сукупністю злочинів - 9 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах на 3 роки, з позбавленням спеціального звання – майор міліції;
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2, неодруженого, що має на утриманні двох неповнолітніх дітей, непрацюючого,
несудимого, -
за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 365 КК України – на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах на 2 роки, за ч. 3 ст. 365 КК України із застосуванням ст. 69 КК України – на 6 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах на 3 роки.
На підставі ст. 54 КК України вирішено позбавити ОСОБА_4 спеціального звання – капітан міліції.
На підставі ст. 70 КК України остаточно призначено покарання ОСОБА_4 за сукупністю злочинів - 7 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах на 3 роки, з позбавленням спеціального звання – капітан міліції;
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо обох засуджених залишено попередній - підписку про невиїзд.
Згідно вироку, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, будучи представниками влади та службовими особами – працівниками правоохоронного органу, маючи спеціальні звання (відповідно майор міліції та лейтенант міліції), вчинили дії, які явно виходять за межі наданих їм прав та повноважень (перевищення влади та службових повноважень), заподіяли групою осіб ОСОБА_10 тяжкі тілесні ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, - за таких обставин.
7 квітня 2005 року у період часу з 1 по 3 годину ночі у приміщенні чергової частини Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області по вул. Лесі Українки, 17 в м. Житомирі ОСОБА_4, працюючи інспектором кімнати попереднього затримання (КПЗ), зайшов до КПЗ №2 у зв’язку з погіршенням стану здоров’я у ОСОБА_10, який законно перебував там з приводу затримання за вчинення у стані алкогольного сп’яніння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. Оглянувши ОСОБА_10, що лежав на підлозі, та не бажаючи належним чином виконувати покладені на нього службові обов’язки, перевищуючи свої службові повноваження, діючи всупереч інтересам служби, в порушення вимог ст. ст. 5, 10 Закону України «Про міліцію», не повідомив оперативного чергового ОСОБА_3 про погіршення стану здоров’я ОСОБА_10; умисно застосовуючи болісне насильство, зі значною силою прикладання не менше 2 раз вдарив ногою ОСОБА_10 по спині.
Після цього ОСОБА_4 викликав до ОСОБА_10, який не піднімався та не приходив до свідомості, бригаду «швидкої допомоги», яка прибула о 5 год. 17 хв. 7 квітня 2005 року. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не повідомили лікаря про справжні причини виклику «швидкої допомоги». Лікар ОСОБА_11 зайшов до КПЗ №2, запропонував ОСОБА_10 піднятися з підлоги і підійти до нього для огляду, що останній самостійно виконав. Після проведення огляду, не усвідомлюючи обставин, які передували виклику, лікар ОСОБА_11 дійшов висновку, що стан здоров’я ОСОБА_10 на момент огляду дозволяє останньому перебувати в умовах КПЗ, про що повідомив ОСОБА_3 та ОСОБА_4.
Близько 6 години у цей же день під час повернення ОСОБА_10 у супроводі ОСОБА_4 з туалету до КПЗ№2 стан здоров’я потерпілого різко погіршився внаслідок чого ОСОБА_10 впав на підлогу в приміщенні чергової частини перед камерами. ОСОБА_4, вважаючи, що ОСОБА_10 симулює приступ, не бажаючи доповідати оперативному черговому про погіршення стану здоров’я ОСОБА_10 та викликати до нього бригаду «швидкої допомоги», перевищуючи свої службові повноваження, умисно, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, застосовуючи болісне насильство, зі значною силою прикладання наніс ОСОБА_10 численні удари ногами в область розташування життєво-важливих органів – грудної клітки, спини, ребер та живота.
В цей же час ОСОБА_3, побачивши, що ОСОБА_4 неправомірно наносить удари ногами ОСОБА_10, перевищуючи свої службові повноваження та діючи всупереч інтересам служби, не припинивши злочинних дій ОСОБА_4, приєднався до нього, вважаючи, що ОСОБА_10 симулює погіршення стану здоров’я, та зі значною силою прикладання наніс потерпілому численні удари ногами в область розташування життєво-важливих органів – живота та грудної клітки.
Таким чином ОСОБА_4 та ОСОБА_3 сумісно умисно заподіяли ОСОБА_10 тяжкі тілесні ушкодження у вигляді синців та садна на грудній клітці, переломів ребер 2-4 зліва та 3-6 справа з пошкодженням пристінкової плеври, забою легень, розривів вісцеральної плеври; крововиливів під вісцеральну плевру, м’які тканини в проекції переломів ребер, в біляаортальну клітковину грудного відділу аорти, в м’які тканини задньої поверхні грудної клітки з утворенням карманоподібного розслоювання м’яких тканин справа. Внаслідок вищевказаної тупої закритої травми грудної клітки, що ускладнилася розвитком шоку, ОСОБА_10 помер 7 квітня 2005 року о 7 год. 35 хв.
В апеляціях:
- прокурор, посилаючись на неконкретність призначеного засудженим додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади, просить скасувати вирок та постановити новий вирок, яким засудити: ОСОБА_3 – за ч. 2 ст. 121 КК України на 9 років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 365 КК України – на 7 років позбавлення волі з позбавленням права займати атестовані посади в правоохоронних органах на 3 роки, на підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_3 спеціального звання – майор міліції; на підставі ст. 70 КК України остаточно призначити покарання ОСОБА_3 за сукупністю злочинів - 9 років позбавлення волі з позбавленням права займати атестовані посади в правоохоронних органах на 3 роки, з позбавленням спеціального звання – майор міліції; ОСОБА_4 - за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 365 КК України – на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати атестовані посади в правоохоронних органах на 2 роки, за ч. 3 ст. 365 КК України із застосуванням ст. 69 КК України – на 6 років позбавлення волі з позбавленням права займати атестовані посади в правоохоронних органах на 3 роки; на підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_4 спеціального звання – капітан міліції; на підставі ст. 70 КК України остаточно призначити покарання ОСОБА_4 за сукупністю злочинів - 7 років позбавлення волі з позбавленням права займати атестовані посади в правоохоронних органах на 3 роки, з позбавленням спеціального звання – капітан міліції;
- засуджені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (зі змінами) просять скасувати вирок та направити справу на новий судовий розгляд. Посилаючись на свою оцінку доказів, твердять про неповноту судового та досудового (ОСОБА_4) слідства, невідповідність фактичним обставинам справи висновків суду про доведеність їх винності у вчиненні злочинів, грубі порушення КПК України (ОСОБА_4).
Заслухавши доповідача, міркування прокурора в підтримання апеляції прокурора та в заперечення апеляцій засуджених, пояснення засуджених та їх захисників у підтримання апеляцій засуджених та в заперечення апеляції прокурора, перевіривши справу, апеляційний суд визнає апеляції засуджених необґрунтованими, а апеляцію прокурора обґрунтованою частково з таких підстав.
Викладені в апеляціях засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_3 доводи про те, що досудове слідство і судовий розгляд у справі проведені неповно і необ’єктивно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на недостатньо досліджених доказах, - є безпідставними.
Як встановлено перевіркою матеріалів кримінальної справи, досудове слідство і судовий розгляд у ній проведені з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства, спрямованих на всебічне, повне і об’єктивне дослідження обставин справи.
Висновки суду про доведеність винності обох засуджених у вчиненні перевищення влади та умисного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_10, що заподіяло смерть потерпілого, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на зібраних і детально досліджених в судовому засіданні доказах в їх сукупності та взаємозв’язку.
Зокрема, ці висновки ґрунтуються на показаннях свідків-очевидців ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, в тому числі на очних ставках та при відтворенні обстановки та обставин події, про те, що зранку 7 квітня 2005 року у приміщенні чергової частини Житомирського МВ працівники міліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зі значною силою били ногами по тілу затриманого ОСОБА_10, у КПЗ ніхто із затриманих ОСОБА_10 не бив (а. с. 244-245, 248-249, 254-255, 285-286, 287-288, 293-294, 303-310, 315-321, 326-331 т. 1; 93-94, 95, 96-97, 266-268, 276-278 т. 2; 237-), матеріалах пред’явлення фотознімків для впізнання та огляду місця пригоди (а. с. 6-11; 100-121 т. 2, т. 3).
У судовому засіданні 11 травня 2010 року засуджений ОСОБА_4 визнав свою вину у заподіянні ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, стверджував, що він бив постраждалого декілька раз руками по тулубу та в пах (а. с. 29-30 т. 4).
Суд ретельно перевіряв в судовому засіданні доводи засуджених, аналогічні тим, що викладені в їх апеляціях, про те, що вони не причетні до смерті ОСОБА_10.
Викладені у вироку мотиви про визнання цих доводів безпідставними, направленими на пом’якшення відповідальності за скоєне, колегія суддів розцінює аргументованими, такими, що відповідають матеріалам справи.
На досудовому слідстві та у судовому засіданні достатньо повно перевірялася версія про заподіяння тілесних ушкоджень та смерті ОСОБА_10 іншими особами.
При огляді 07.04.2005р. місця проживання ОСОБА_10 слідчим не було знайдено будь-яких слідів, схожих на кров (а. с. 94 т. 1).
Потерпіла ОСОБА_15 показала, що після 19 год. 6 квітня 2005 року за її ініціативою було здійснено затримання її чоловіка - ОСОБА_10, який був у стані алкогольного сп’яніння, ходив нормально, не скаржився на здоров’я, бив її та вибігав за нею на вулицю. У нього не було тілесних ушкоджень, за винятком слідів крові на носі (а. с. 97-99, 166-167 т. 1).
На досудовому слідстві слідчими та працівниками УСБУ в Житомирській області за дорученням слідчого у порядку ст. 114 КПК України достатньо повно перевірялася версія про заподіяння ОСОБА_10 тілесних ушкоджень іншими особами у період часу з 1 по 6 квітня 2005 року, яка не знайшла свого підтвердження (а. с. 175, 176-212 т. 1).
За показаннями свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 та даними матеріалів за ст. 173 КУпАП щодо ОСОБА_10, зокрема пояснення останнього від 06.09.2005р., о 22 год. 45 хв. в цей день щодо ОСОБА_10 було здійснено адміністративне затримання в порядку ст. 261 КУпАП з приводу вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП. При особистому огляді у затриманого та поміщеного до Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області ОСОБА_10 не було виявлено тілесних ушкоджень, за винятком подряпини на носі та він нього не надходило будь-яких скарг, заяв та зауважень. Під час адміністративного затримання до моменту поміщення ОСОБА_10 у чергову частину Житомирського МВ, його ніхто не бив (а. с. 28-33, 81-82; 100-101 т. 1; 9зв.-11 т. 3).
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_3 підтвердив, що близько 23 год. 6 квітня 2005 року на момент доставляння у чергову частину ОСОБА_10, як затриманого за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, той не мав видимих тілесних ушкоджень, не заперечував факту вчинення правопорушення та говорив, що у нього нормальний стан здоров’я з рідкими приступами епілепсії. Черговий сидить біля камер і чує, якщо в камерах щось відбувається. Не чув звуків бійки з камер (а. с. 6зв.-8 т. 3).
Згідно показань свідка – лікаря станції швидкої допомоги ОСОБА_11, о 5 години ранку 7 квітня 2005 року у черговій частині Житомирського МВ ОСОБА_10 самостійно піднявся з підлоги та вийшов з КПЗ, орієнтувався в просторі та відповідав на запитання, не пред’являв скарг на стан здоров’я, перебував в стані алкогольного сп’яніння, мав тиск 140 на 80 та пульс – 82 удари. На обличчі, голові, шиї та руках потерпілого він не бачив тілесних ушкоджень. З огляду на це він зробив висновок, що ОСОБА_10 не потребує медичної допомоги та може утримуватися в КПЗ, заповнив картку виклику та журнал в черговій частині міськвідділу міліції. Виходячи зі свого 45-річного досвіду лікаря категорично стверджує, що на момент вищевказаного огляду ним ОСОБА_10 у того не було тілесних ушкоджень у вигляді розривів внутрішніх органів та переломів ребер. Якби такі тілесні ушкодження були у потерпілого, він би не зміг підвестися з підлоги та розмовляти з ним, обов’язково стогнав би та тримався за ушкоджений орган. Утворення таких тілесних ушкоджень неможливо від різного роду припадків, в тому числі, епілепсії (а. с. 151-152 т. 1; 181зв.-182 т. 3).
З приводу протиріч між першими поясненнями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_14 та їх подальшими показаннями про побиття засудженими ОСОБА_10, свідок ОСОБА_12 показав, що він раніше не давав правдивих показань про факт побиття ОСОБА_10 працівниками міліції, оскільки боявся за своє життя у зв’язку з тим, що черговий по КПЗ, який бив ОСОБА_10, погрожував всім затриманим, які перебували в їх камері, та говорив щоб вони нікому не розповідали про те, що бачили. Аналогічні показання дав свідок ОСОБА_13 (а. с. 285-286, 289-292 т. 1).
Згідно висновків судово-медичних експертиз, смерть ОСОБА_10 настала 7 квітня 2005 року о 7 год. 35 хв. в результаті тупої закритої травми грудної клітки, котра ускладнилася розвитком шоку. На трупі потерпілого були виявлені: тяжкі, небезпечні для життя, тілесні ушкодження у вигляді синців по боковій поверхні грудної клітки зліва в верхній її частині, садна грудної клітки, переломів 2-4 лівих та 3-6 правих ребер з пошкодженням пристінкової плеври, забою легень - розривів вісцеральної плеври, крововиливів під вісцеральну плевру, в біляаортальну клітковину грудного відділу аорти, у м’які тканини задньої поверхні грудної клітки з утворенням карманоподібного розслоювання м’яких тканин справа, що знаходяться у прямому причинному зв’язку зі смертю та виникли в межах 1 години до часу настання смерті; легкі тілесні ушкодження у вигляді синців в ділянці правого стегна, правої гомілки, правої здухвинної кістки, тильної поверхні кисті та садно в ділянці перенісся, - що не перебувають у прямому причинному зв’язку зі смертю та виникли в термін не більше доби до часу настання смерті, а садно в районі перенісся – не менше 1-2 діб до часу настання смерті. Враховуючи характер та локалізацію тілесних ушкоджень, виключена можливість їх спричинення самому собі, вони являються нехарактерними для падіння на площині та не могли бути спричинені під час надання потерпілому медичної допомоги. Показання свідків ОСОБА_12, ОСОБА_14 та ОСОБА_13 щодо часу, механізму утворення та локалізації тілесних ушкоджень, спричинених ОСОБА_20, можуть відповідати об’єктивним даним судово-медичної експертизи його трупа. Медична допомога ОСОБА_20 в усіх випадках виїзду бригад швидкої допомоги була надана адекватно, відповідно до затверджених медико-економічних стандартів. При проведенні непрямого масажу серця можливе виникнення переломів грудини на різних рівнях, переломів ребер біля грудини, але не можуть виникати переломи ребер в даній кількості і такого характеру, які були виявлені при дослідженні трупа ОСОБА_10 Виникнення переломів, зміщення уламків ребер та розривів плеври при перенесенні постраждалого, тримаючи його за руки та за ноги, не можливе. Смерть постраждалого наступила в терміни до години після виникнення тілесних ушкоджень, які могли виникнути після від’їзду швидкої допомоги, яка прибула в 5 год.17 хв. на виклик, до початку на 7 год. до прибуття швидкої медичної допомоги в 7 год. 30 хв. 7 квітня 2005 року, бригада якої о 7 год. 35 хв. констатувала клінічну смерть (а. с. 107-115, 312-314, 323-325, 333-335 т. 1; 2-7 т. 4).
За показаннями свідка ОСОБА_21 – фельдшера виїзної бригади станції швидкої допомоги, о 7 год. 30 хв. 7 квітня 2005 року він прибув до Житомирського МВ УМВС за викликом про припадок епілепсії у гр-на ОСОБА_10. На землі біля лавочки біля входу в міліцію сидів мертвий чоловік. Зі слів працівників міліції, це був ОСОБА_10, якому стало погано, та за його проханням його вивели на свіже повітря, однак біля лавочки йому стало погано та у нього почався припадок епілепсії. Оглядом ОСОБА_10 було встановлено його смерть та виявлено у нього свіжі крововиливи на правому плечі, грудній клітці та животі зліва. Він проводив реанімаційні міроприємства ОСОБА_10 (прекардіальний удар, непрямий масаж серця, штучну вентиляцію легенів та внутрисерцеву ін’єкцію адреналіну), які не дали ніякого результату, викликав лікарську бригаду. На час проведення непрямого масажу серця він відчував крепітацію (тертя зламаних кісток) ребер. Тому, на його думку, ребра у ОСОБА_10 були вже зламані до того часу як він почав надавати йому медичну допомогу. При непрямому масажі серця, який він робив ОСОБА_10, неможливо зламати 2-6 ребра та заподіяти крововиливи. Загострення епілепсії не могло призвести до клінічної смерті, яка ним була встановлена у ОСОБА_10 (а. с. 168-169, 170 т. 1; 164; 258-260 т. 2; 182-183 т. 3).
З огляду на сукупність цих та інших доказів в справі суд першої інстанції обґрунтовано визнав недостовірними версії сторони захисту про незаконність адміністративного затримання ОСОБА_10, заподіяння потерпілому смертельних тілесних ушкоджень іншими особами, перебування ОСОБА_3 в іншому місці у час заподіяння ОСОБА_10 тяжких тілесних ушкоджень.
При перевірці справи в апеляційному порядку істотних порушень вимог КПК, які могли б вплинути на правильність висновків суду та доведеність винності засуджених, як і на правильність кваліфікації їх дій, не встановлено. Висновки суду ґрунтуються на доказах, встановлених з дотриманням процесуального порядку їх збирання.
Окремі процесуальні порушення та описки, допущені під час досудового слідства при складанні процесуальних документів, наведені в змінах до апеляції засудженого ОСОБА_4, не є істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, оскільки, з огляду на сукупність всіх достовірних, допустимих та достатніх доказів по справі, не перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.
Що стосується призначеного ОСОБА_3 та ОСОБА_4 покарання, то воно є справедливим, відповідає вимогам ст. 65 КК України. Суд врахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, дані про особи винних, в тому числі й ті, про які йдеться в апеляціях. Підстав вважати це покарання явно несправедливим немає.
Разом з тим, апеляційний суд погоджується з доводами апеляції прокурора про те, що при призначенні засудженим додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах, суд першої інстанції помилково не конкретизував заборону обіймати саме атестовані посади у цих органах. Ця помилка може бути виправлена шляхом зміни вироку в частині призначення додаткового покарання, оскільки це не погіршує становище засуджених.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в:
Апеляцію прокурора Руденка В.І. задовольнити частково, апеляції засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Вирок Богунського районного суду м. Житомира від 4 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 змінити в частині призначення додаткового покарання.
Вважати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 засудженими до додаткового покарання у вигляді позбавлення права займати атестовані посади в правоохоронних органах.
В решті цей вирок залишити без зміни.
Судді :