Справа № 22ц-12045   2010 року               Головуючий в І-й інстанції  

                    Сімчук С.Б.  

Категорія   21                   Доповідач: Пузанова Л.В.  

  У Х В А Л А  

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И  

  2010 року грудня місяця «21»   дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:  

головуючого   – Пузанової Л.В.  

суддів   – Закарян К.Г., Воронцової Л.П.,  

при секретарі   – Красношапка О.Ю.  

з участю адвоката   – ОСОБА_2  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою   ОСОБА_3   на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 27 жовтня 2010 року в справі за позовом   ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог – приватний нотаріус Білозерського нотаріального округу Херсонської області Гребенюк Таїсія Миколаївна,   про визнання договору дарування недійсним, -  

В С Т А Н О В И Л А:  

  В липні 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним, зазначаючи, що їй на праві власності належав житловий будинок з надвірними будівлями, розташований в АДРЕСА_1.  

23 грудня 2005 року вона подарувала вказаний будинок своєму внуку ОСОБА_3, щоб він проживав разом з нею та здійснював необхідний їй за віком та станом здоров’я догляд.  

Посилаючись на те, що відповідач за нею не доглядав і допомоги не надавав, а з 2009 року перешкоджає їй проживати в будинку, позивачка просила суд визнати договір дарування, укладений нею з ОСОБА_3 та посвідчений приватним нотаріусом Білозерського нотаріального округу Гребенюк Т.М. 23 грудня 2005 року, недійсним з тих підстав, що він укладений нею під впливом тяжкої обставини, а також помилки щодо природи правочину, прав і обов’язків сторін в ньому. Крім того позивачка просила поновити їй строк звернення до суду як пропущений з поважних причин та зобов’язати ОСОБА_3 передати їй у власність отриманий за договором дарування житловий будинок з надвірними будівлями, розташований в АДРЕСА_1.  

Рішенням суду від 27 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволені та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 398 грн.  

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати, а провадження у справі закрити, зазначаючи, що висновки суду щодо наявності підстав для визнання оспореного позивачкою правочину недійсним не відповідають обставинам справи і не підтверджені належними доказами.  

Письмові заперечення на апеляційну скаргу до суду не надходили. В судовому засіданні позивачка та її представник доводи скарги не визнали, а рішення суду просили залишити без змін.  

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.  

Судом встановлено, що 23 грудня 2005 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_3 належний їй на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1. Договір дарування посвідчений нотаріально (а.с.6).  

Відповідно до ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.  

Договір, що встановлює обов’язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.  

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 – ІНФОРМАЦІЯ_1 і за своїм віком та станом здоров’я потребує стороннього догляду та матеріальної допомоги.  

Спірний будинок є її єдиним місцем проживання і після укладення договору дарування з ОСОБА_3, який є її внуком, вона залишилася проживати в будинку і розраховувала отримувати від останнього допомогу та догляд.  

Таким чином, суд обґрунтовано прийшов до висновку, що волевиявлення позивачки не було направлено на безоплатну передачу будинку у власність відповідача, а, уклавши договір дарування, вона помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, а саме: щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін в ньому.  

Згідно зі ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.  

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що висновки суду щодо обґрунтованості заявлених вимог, а також щодо поважності причин пропуску строку позовної давності, відповідають обставинам справи, які підтверджені дослідженими доказами, та вимогам цивільного законодавства, що регулює спірні правовідносини, а тому є правильними.  

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних доказах та, як такі, що висновки суду не спростовують, підлягають відхиленню.  

Рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування та закриття провадження у справі колегія суддів не вбачає.  

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -  

У Х В А Л И Л А:  

  Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.  

Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 27 жовтня 2010 року залишити без змін.  

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.  

  Головуючий: підпис  

Судді: два підписи  

  Копія вірна:                     Л.В.Пузанова