УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 липня 2010 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Мельничук Н.М.
суддів: Єрещенка А.М., Ткаченка В.Л.
прокурора Філя С.В.
адвоката ОСОБА_1
засудженої ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за апеляцією державного обвинувача - помічника прокурора Богунського району м.Житомира ОСОБА_3 на вирок Богунського районного суду м.Житомира від 18 травня 2010 р.
Цим вироком
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканку АДРЕСА_1, не працюючу, на утриманні син 1994 р.н., раніше не судиму, -
засуджено за ст.121 ч.2 КК України із застосуванням ст.69 КК України – на п'ять років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_2 обчислений з 08.06.2009 р. запобіжний захід залишений – утримання під вартою.
Згідно вироку, 07.06.2009 року, близько 14 год. 30 хв., між ОСОБА_2 та ОСОБА_4, які перебували в стані алкогольного сп'яніння та знаходились по місцю постійного проживання в АДРЕСА_1, виникла сварка, в ході якої ОСОБА_2 тримаючи в руках ніж, нанесла один удар ним в область лівої частини грудної клітки потерпілого, внаслідок чого спричинила проникаюче поранення грудної клітки з пошкодженням серця, що потягло за собою гостру крововтрату та смерть ОСОБА_4, тобто умисно спричинила тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що потягло за собою смерть ОСОБА_4
Справа № 11-468 2010 р. Головуючий у 1 інстанції Гулак Н.А.
Категорія ст.121 ч.2 КК Доповідач Ткаченко В.Л.
[]
В апеляції державний обвинувач просить вирок Богунського районного суду м.Житомира від 18.05.2010 року щодо ОСОБА_2 засудженої за ст.121 ч.2 КК України із застосуванням ст.69 КК України на п'ять років позбавлення волі – скасувати і постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_2 за ст.115 ч.1 КК України до 8 років позбавлення волі. На думку автора апеляції, суд безпідставно перекваліфікував дії засудженої з ч.1 ст.115 КК України на ч.2 ст.121 КК України, а при призначенні покарання – безпідставно застосував ст.69 КК України.
На апеляцію прокурора від засудженої та її адвоката надійшли заперечення, в яких вони просили залишити вирок без зміни, а апеляцію прокурора – без задоволення. У доповненні до апеляції ставиться питання про стягнення з ОСОБА_2 1124 грн. 52 коп. судових витрат.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про задоволення апеляції державного обвинувача, заперечення засудженої та її захисника, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції та заперечення захисту та засудженої, колегія суддів частково задовольняє апеляцію з її доповненням.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який її засуджено, та кваліфікація судом її дій за ч.2 ст.121 КК України грунтується на розглянутих в судовому засіданні та викладених у вироку доказах.
Суд ретельно дослідив і вмотивовано у вироку послався на докази, що мали значення для з'ясування мотиву, змісту і спрямованності умислу винної.
Виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, суд врахував: спосіб, знаряддя злочину, характер і локалізацію тілесного ушкодження, їх кількість (один удар ножем), причини припинення злочинних дій, поведінку потерпілого, що передувала події, стосунки які склалися між потерпілим та ОСОБА_2
Визначивши суб'єктивне ставлення винної до наслідків своїх дій, суд у відповідності до п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я особи» вмотивовано перекваліфікував дії ОСОБА_2 з ч.1 ст.115 КК України на ч.2 ст.121 КК України.
Колегія суддів звертає увагу на те, як державний обвинувач в апеляції надає оцінку вислову ОСОБА_2 під час її промови останнього слова: «якби я хотіла позбавити життя ОСОБА_4, я б це зробила, щоб ніхто не бачив». З огляду на викладене речення, автор апеляції в її тексті зазначає: «А тому, ОСОБА_2 могла мати умисел на вбивство внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 і сама в останньому слові вказує, про те, що вона обміркувала яким чином позбавити життя ОСОБА_4.».
Колегія суддів вважає цей довод апеляції таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки під час досудового слідства і судового розгляду справи не було добуто будь-яких доказіва про те. що ОСОБА_2 «ОБМІРКУВАЛА яким чином позбавити життя ОСОБА_4.». Посилання
[]
апелянта на так зване «ОБМІРКУВАННЯ» - є особистим припущенням державного обвинувача.
Колегія суддів вважає, що дії ОСОБА_2 були правильно перекваліфіковані судом першої інстанції з ч.1 ст.115 на ч.2 ст.121 КК України, оскільки подія виникла спонтаннно-внаслідок віктимної поведінки потерпілого.
Покарання їй, за зазначеним законом, призначено місцевим судом з дотриманням вимог ст.65 КК України.
З урахуванням всіх обставин справи, характеризуючих даних про особу винної, її першої судимості, наявності на утриманні неповнолітньої дитини, каяття – суд прийшов до обгрунтованого висновку про можливість застосування ст.69 КК України та призначення покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ст.121 ч.2 КК України.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону України не виявлено.
Стосовно питання, що порушено у доповненні до апеляції про стягнення судових витрат, то колегія суддів вважає, що виправити допущену помилку суду можна зміною вказаного вироку, оскільки суд першої інстанції вирішив це питання у мотивувальній частині вироку, але помилково не вказав в його резолютивній частині.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу з доповненням державного обвинувача задовольнити частково.
Вирок Богунського районного суду м.Житомира від 18 травня 2010 року щодо ОСОБА_2 – змінити.
Доповнити резолютивну частину вказаного вироку про стягнення із засудженої ОСОБА_2 1124 грн. 52 коп. судових витрат за проведення судових експертиз.
В решті вирок щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.
Судді: (підписи)
Згідно: суддя апеляційного суду
Житомирської області Ткаченко В.Л.