УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 лютого 2010 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Романова О.В.
суддів Слісарчука Я.А.,
Ткаченка В.Л.
прокурора Селюченко І.І.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальну справу за апеляціями державного обвинувача та засудженої ОСОБА_2 на вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду від 11 грудня 2009 р.
Цим вироком
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканку с.Киянка
Новоград-Волинського району, несудиму
засуджено:
за ст. 365 ч.1 КК України – на два роки обмеження волі із позбавленням права обіймати певні посади, чи займатися певною діяльністю на строк два роки;
за ст.364 ч.1 КК України – на 1 рік 6 місяців обмеження волі із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк 1 рік 6 місяців;
за ст.366 ч.1 КК України – на 1 рік 6 місяців обмеження волі із позбавленням («права» в тексті пропущено) обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк 1 рік 6 місяців.
У відповідності до ст.70 КК України визначено остаточне покарання, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у вигляді 2 роки обмеження волі, (з застосуванням ст.75 КК України до основного покарання) із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій в органах місцевого самоврядування на 2 роки.
Справа № 11-113 2010 р. Головуючий у 1 інстанції Гичко М.Г.
Категорія ст. ст.364 ч.1, 365 ч.1, 366 ч.1 КК України Доповідач Ткаченко В.Л.
[]
У відповідності до ст.75 КК України звільнено засуджену ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців з покладанням обов'язків, згідно п.2, п.3 ст.76 КК України.
Вказаним вироком ОСОБА_2 засуджена за те, що вона, являючись посадовою особою – сільським головою Киянської сільської Ради Новоград-Волинського району винесла завідомо неправдиве рішення виконавчого комітету Киянської сільської Ради «Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна» № 60 від 27.11.2008 р., в якому вказала. що виконкомом вирішено оформити право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, що стало підставою для видачі 11.12.2008 р. Новоград-Волинським МБТІ ОСОБА_3 свідоцтва НОМЕР_1 про право власності на вказаний будинок.
15.01.2009 р. ОСОБА_2, в інтересах ОСОБА_3, виготовила завідомо неправдиве рішення двадцятої сесії Киянської сільської Ради за №135 від 15.01.2008 р., в якому вказала, що сесією надано ОСОБА_3 дозвіл на виготовлення технічної документації щодо земельної ділянки, площею 0,75 га для оформлення державного акта на право приватної власності на землю.
12.05.2009 року, ОСОБА_2 виготовила завідомо неправдиве рішення двадцять другої сесії Киянської сільської Ради №146 про безоплатне прийняття в комунальну власність приміщення школи-інтернату.
3.06.2009 року, ОСОБА_2 видала ОСОБА_4 завідомо неправдиве рішення сесії про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки для оформлення державного акту на право приватної власності на землю.
Не оспорюючи кваліфікації дій засудженої ОСОБА_2 державний обвинувач в апеляції ставить питання про скасування вироку у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Одночасно державний обвинувач просить апеляційний суд постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання в межах визначених судом першої інстанції, але з виправленням допущених помилок стосовно додаткового покарання та помилок допущених при застосуванні ст.75 України – звільнення від відбування додаткового покарання.
В апеляції засуджена просить частково скасувати відносно неї вирок, оскільки не погоджується із кваліфікацією своїх дій, які, на її думку, мали безкорисну мету - допомогти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 оформити відповідні документи на власність, а також для збереження від розрухи приміщення школи-інтернату. Апелянт стверджувала, що не заподіяла ніякої істотної шкоди.
Від інших учасників процесу апеляцій не надходило.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення без задоволення апеляції засудженої та часткового задоволення апеляції державного обвинувача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляціях доводи, колегія суддів визнала, що апеляція засудженої задоволенню не підлягає, а апеляція державного обвинувача підлягає частковому задоволенню.
[]
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які її засуджено та правильність кваліфікації її дій грунтуються на досліджених і перевірених у судовому засіданні доказах. У вироку зазначено, що заподіяна істотна шкода охоронюваним законом громадським інтересам у вигляді підриву авторитету органів місцевого самоврядування. Доводи засудженої в апеляції суперечливі (визнаю вину, але...), не обгрунтовані, а вимога – безпідставна.
Стосовно апеляції державного обвинувача, яка підлягає частковому задоволенню, колегія суддів вважає, що доводи апеляції про скасування вироку – законні.
Стосовно постановлення нового вироку апеляційною інстанцією – апеляційні вимоги не відповідають правилам ст.378 КПК України. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне скасований вирок з кримінальною справою направити на новий судовий розгляд, оскільки наведений у ч.1 ст.378 КПК України перелік випадків, у яких апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції та постановляє свій вирок є вичерпний, і не підлягає поширювальному тлумаченню.
Керуючись ст.ст. 365, 366, КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженої ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Апеляцію державного обвинувача – помічника Новоград-Волинського міжрайонного прокурора задовольнити часково.
Вирок Новоград-Волинського міськрайонного суду від 11 грудня 2009 року щодо ОСОБА_2 – скасувати, кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі.
Судді: (підписи)
Згідно: суддя апеляційного суду
Житомирської області Ткаченко В.Л.