Судове рішення #12879140

    УКРАЇНА  

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ  

  У Х В А Л А  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  16 березня 2010 року   Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:  

    головуючого:             Мельничук Н.М  

  суддів               Шеніна П.О.,  

                Ткаченка В.Л.  

  прокурора               Островського І.М.  

  розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу за апеляцією скаржника ОСОБА_2 на постанову судді Бердичівського міськрайонного суду від 14 січня 2010 р.  

  Цією постановою   в задоволенні скарги ОСОБА_2 на постанову Бердичівського МВ УМВС від 21.08.2009 р. „Про відмову в порушенні кримінальної справи” – відмовлено за безпідставністю.  

  Як видно з матеріалів,  

ОСОБА_2   , 1976 р. народження, уродженець та мешканець АДРЕСА_1  

звернувся з заявою до Генерального Прокурора України, Міністра внутрішніх справ України та Голови Служби безпеки України з проханням притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_3, 1954 р. народження, громадянина Сполучених Штатів Америки, за вчинення дій спрямованих на експлуатацію і використання малолітніх дітей та розбещення неповнолітніх, що передбачено ст.ст. 149, 150, 1501, 155, 156 КК України, який на час вчинення злочину (середина 80-х років минулого сторіччя) був громадянином СРСР. Місце події – хутір поблизу м. Бердичева Житомирської області.  

  Одночасно заявник просив з’ясувати можливу причетність групи інших осіб до організації, пособництва, скоєння або приховування даного злочину.  

  _____________________________________________________________________________________  

Справа   №10-62 2010 р.               Головуючий у 1 інстанції   Заїка Г.М.  

Категорія   ст.236 2 КПК України           Доповідач   Ткаченко В.Л.  

    Підставою для даної заяви ОСОБА_2 стали його особисті спогади, як під час літніх канікул у родичів на хуторі поблизу м. Бердичева, дядя ОСОБА_1 – ОСОБА_3 в присутності дітей займався розбещенням свого малолітнього сина ОСОБА_5, який в даний час також проживає у США.  

  Заява ОСОБА_2 перевірялась працівниками міліції Печерського РУ ГУМВС України в м.Києві, а потім за територіальністю – в Бердичівському РВ.  

  За наслідками перевірки, 21.08.2009 р. ст. л-т міліції ОСОБА_7 виніс постанову про відмову в порушенні кримінальної справи згідно п.1 ст.6 КПК України – за відсутністю події злочину.  

  3.ХІ.2009 р. ОСОБА_2 оскаржив зазначену постанову до Бердичівського міськрайонного суду.  

  Посилаючись на вимоги ст.ст. 94, 97 КПК України, скаржник просив суд скасувати постанову про відмову в порушенні кримінальної справи та порушити кримінальну справу за вказаними в його заяві статтями Кримінального Кодексу України стосовно ОСОБА_3 – громадянина США.  

  14 січня 2010 року, керуючись ст.ст. 97 – 99, 2362  КПК України, суддя, перевіривши зібрані матеріали на підставі яких було відмовлено в порушенні кримінальної справи – залишив скаргу без задоволення.  

  В апеляції ОСОБА_2 просить скасувати постанову судді, а матеріали направити для проведення додаткової перевірки, оскільки відмова в порушенні кримінальної справи на підставі п.1 ст.6 КПК України – є неправомірною. Наведені підстави у постанові судді не відповідають фактичним обставинам справи.  

  Заслухавши доповідь судді, заперечення прокурора щодо задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції (апелянт в судове засідання не з’явився) – колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляції.  

  Як видно з відмовного матеріалу, ОСОБА_2 подав заяву в названі правоохоронні органи України в якій повідомляв: „У зв’язку із тим, що об’єктами злочинних дій з боку п.ОСОБА_3., гр-на США, 1954 р. народження, а також   можливо   групи інших осіб, були діти, повідомити про злочин, що мав місце кілька десятиріч тому, стало можливим лише зараз...” Не вказавши на достатні фактичні дані, які б свідчили про наявність певних кримінальних дій в таких формах:  

1.   вчинення дій спрямованих на експлуатацію і використання малолітніх дітей та розбещення малолітніх;  

2.   створення злочинної організації для вчинення злочину;  

3.   керівництво такою організацією;  

4.   участь в ній – ОСОБА_2 в заяві зазначив, що:”... на даний момент можуть бути (доказом) лише свідчення осіб, стосовно яких ОСОБА_3 ... вчинив злочинні дії по розбещенню. В цій же заяві ОСОБА_2 вказував, що: „багато деталей тих подій пригадати важко.”  

З матеріалів видно, що ОСОБА_2, у відповідності до ч.2 ст.95 КПК України, не був попередженим про відповідальність за завідомо неправдивий донос, а його прохання про порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_3 – громадянина США та інших, грунтується на особистих припущеннях, достовірність яких викликає серйозні сумніви.  

Мати ОСОБА_2 – ОСОБА_8, 1942 р. народження дала позитивну характеристику племіннику ОСОБА_3, ствердила, що влітку 1986 або 1987 р. він привозив свого сина ОСОБА_5, 1981 р. н., на відпочинок до її нині покійної матері – ОСОБА_10, яка мешкала за адресою: АДРЕСА_2, де на той час відпочивав і її син ОСОБА_2, однак про події, викладені в заяві ОСОБА_2, їй нічого не відомо (а.с. 26 відмовний матеріал).  

При розгляді скарги ОСОБА_2 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 21.08.2009 року, суддя, виконавши всі вимоги ст. 2362  КПК України, що стверджується протоколом судового засідання та матеріалами справи, по результатам перевірки законності та обгрунтованості цієї постанови – виніс мотивовану постанову.  

Керуючись ст.ст. 365, 382 КПК України, колегія суддів, -  

  У Х В А Л И Л А:  

  Апеляцію скаржника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Бердичівського міськрайонного суду від 14 січня 2010 року стосовно скарги ОСОБА_2 на постанову Бердичівського МВ УМВС від 21.08.2009 року – без зміни.  

  Судді               (підписи)  

  Згідно: суддя апеляційного суду  

  Житомирської області             Ткаченко В.Л.  

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація