Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Журавльова О.О.,

суддів Тофана В.М., Михайлова М.В. (розпорядженням першого заступника голови суду Бандури Л.І. №93 від 23.08.2006р. справу №11/264/06 передано на розгляд даної судової колегії)

при секретарі судового засідання   Петрова О.С.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 за довіреністю від 15.02.2006р. №НОМЕР_1

від відповідача ОСОБА_2 за довіреністю від 06.06.2006р. №НОМЕР_2

розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємця-фізичної особи ОСОБА_3

на рішення  господарського суду Миколаївської  області від 13 липня 2006 року 

у справі №11/264/06

за позовом Приватного підприємця-фізичної особи ОСОБА_4

до Приватного підприємця-фізичної особи ОСОБА_3

про звільнення нежитлового приміщення, -  

В С Т А Н О В И В:

          Рішенням господарського суду Миколаївської області від 13 липня 2006 року у справі №11/264/06 (суддя Василяка К.Л.) задоволений позов ПП ОСОБА_4 до ПП ОСОБА_3 про звільнення приміщення об'єкту оренди за договором оренди НОМЕР_4 від 01.05.2005р. -торгівельний павільйон НОМЕР_3 з підсобними приміщеннями загальною площею 14,4 кв.м., що входить до складу торгівельного комплексу „ІНФОРМАЦІЯ_1”, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. 

          Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем (орендодавець) і відповідачем (орендар) існували орендні правовідносини на підставі укладеного договору суборенди від 01.05.2005р. НОМЕР_4. Оскільки договір оренди від 28.04.2005р. №НОМЕР_5, що укладений позивачем з ПП фірма „Емія” припинив свою дію, то відповідно до вимог ч.2 ст.774 ЦК України, припинив свою дію і укладений між позивачем і відповідачем у справі договір суборенди від 01.05.2005р. НОМЕР_4, а тому на підставі ч.1 ст.785, ст.391, ст.16 ЦК України, ст.48 Закону України „Про власність” позов підлягає задоволенню.

          Відповідач із судовим рішенням не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, з посиланням при цьому, що судом допущено неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення норм матеріального права.  Також в апеляційній скарзі відповідач заявив вимоги про  визнання недійсним договору  №НОМЕР_5 від 28.04.2005р. як фіктивної угоди та заявив клопотання про витребування у позивача як власника підприємства статуту ПП Фірма „Емія” та документів, які підтверджують поділ об'єкту (торговельного комплексу по АДРЕСА_1) на окремі частини, про наявність в ньому павільйонів, про їх нумерацію та площу кожного з них, про належність цих павільйонів на праві власності конкретним особам чи особі.

          Згідно доводів відповідача, наведених в апеляційній скарзі, суд першої інстанції невірно встановив, що позивач за умовами договору оренди об'єкта нерухомості НОМЕР_4 від 01.05.2005р. передав відповідачу в тимчасове платне користування торгівельний павільйон НОМЕР_3 з підсобними приміщеннями загальною площею 14,4 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, оскільки в порушення умов розділу 3 договору оренди НОМЕР_4 від 01.05.2005р.,  позивачем не надано жодного доказу передачі об'єкта оренди відповідачу і навіть сам суд першої інстанції встановив, що акт прийому-передачі сторонами не складався, а за  відсутності належного доказу передачі об'єкту відпадає і саме питання існування відносин оренди і відповідні вимоги позивача щодо його звільнення.

Недоведеними є встановлені судом першої інстанції обставини про те, що торгівельний павільйон входить до складу торговельного комплексу „ІНФОРМАЦІЯ_1”, розташованого за адресою:АДРЕСА_1; що торгівельний комплекс поділено на окремі частини; що в ньому наявні окремі павільйони з певною нумерацією та площею, а також про належність  цих павільйонів на праві власності конкретним особам чи особі. Клопотання представника відповідача про витребування таких доказів у позивача ігнорувалося судом першої інстанції.

З огляду на вимоги п.1 ст.83 ГПК України суд першої інстанції не мав підстав для відмови в клопотанні про визнання недійсним договору оренди №НОМЕР_5 від 28.04.2005р., укладеного між позивачем та ПП фірма „Емія”, оскільки саме судом першої інстанції встановлено, що позивач користується нежитловим приміщенням з правом його передачі в суборенду третім особам на підставі договору оренди №НОМЕР_5, укладеного з власником майна -ПП Фірма „Емія”. Необґрунтованими є посилання суду на те, що право власності ПП Фірма „Емія” на спірний об'єкт не є предметом розгляду у даній справі,  оскільки без вирішення питання про наявність чи відсутність у ПП Фірма „Емія” права власності на об'єкт, що є предметом розгляду, а також про правомірність чи неправомірність договору №НОМЕР_5 від 28.04.2005р., взагалі не можна об'єктивно розглянути дану справу.  

Також відповідач вважає, що не підлягають застосуванню в даному випадку норми права, на які послався суд у своєму рішенні, оскільки між сторонами відсутні як такі орендні чи суборендні відносини, а відповідно фактичні відносини не можуть регламентуватися, зокрема, нормами т.ст.774,785 Ц України.

На підставі ст.77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась  перерва до 11.09.2006р. для оголошення повного тексту постанови.

          Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні за клопотанням сторін оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне: 

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем і відповідачем укладений договір оренди НОМЕР_4 від 01.05.2005р., згідно з яким відповідач (Орендар) прийняв в користування на платній основі від позивача (Орендодавець) торговельний павільйон НОМЕР_3, загальною площею 14,4 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Цей договір оренди підписаний як позивачем так і відповідачем і не оспорений останнім.

При укладенні цього договору, сторони передбачили, що при передачі об'єкта оренди складається акт приймання-передачі, після чого об'єкт оренди вважається переданим і строк оренди договору складає 11 місяців з дати підписання такого акту.

Акт приймання-передачі об'єкту оренди по вказаному договору не складався, в зв'язку з чим відповідач посилається на те, що між сторонами відсутні правовідносини за цим договором.

Такі твердження відповідача спростовуються матеріалами справи.  Підтвердженням того, що об'єкт оренди (павільйон НОМЕР_3) був отриманий відповідачем в користування саме по укладеному з позивачем договору НОМЕР_4 від 01.05.2005р. є наявні у матеріалах справи докази сплати відповідачем орендної плати позивачу за оренду павільйону НОМЕР_3 (а.с.66), відповідь на повідомлення позивача про припинення укладеного з відповідачем договору (а.с.11). Інших підстав користування об'єктом оренди (павільйоном НОМЕР_3), крім зазначеного договору НОМЕР_4 від 01.05.2005р.  відповідач суду не надав, як і не надав доказів розірвання цього договору чи визнання його недійсним.  До того ж, факт користування відповідачем орендованим у позивача павільйоном НОМЕР_3 саме на підставі укладеного між сторонами договору оренди підтверджується також рішенням господарського суду Миколаївської області від 05.05.2006р. у справі №10/91/06 та постановою О/у ОГСБЄП Ленінського РО НГУ УМВД України в Миколаївській області про відмову в порушенні кримінальної справи від 19.01.2006р. (а.с.48, 52).

Із п.1.2. укладеного між позивачем і відповідачем договору оренди випливає,  що об'єкт оренди належить позивачу згідно договору №НОМЕР_5 з ПП „ІНФОРМАЦІЯ_2”. Але, із письмових пояснень позивача і його представника в судовому засіданні встановлено, що в договорі при друкуванні була допущена друкарська помилка (описка), де замість ПП „Емія”, було надруковано ПП „ІНФОРМАЦІЯ_2”, оскільки власником майна є Приватне підприємство „Емія” на підставі свідоцтва про право власності (а.с.64).

У суді першої інстанції відповідач не ставив питання про визнання недійсним договору НОМЕР_4 від 01.05.2005р.

Між тим, аналіз умов цього договору свідчить, що він за своєю правовою природою є договором суборенди (піднайму) торговельного павільйону НОМЕР_3, що також підтверджується наявним у матеріалах справи договором №НОМЕР_5 від 28.04.2005р., який укладений між ПП фірма „Емія” (Орендодавець) і позивачем (Орендар). Згідно цього договору №НОМЕР_5 від 28.04.2005р., позивач прийняв в оренду на платній основі перераховані у п.1.1. об'єкти нерухомості, в тому числі і павільйон НОМЕР_3, площею 14,4 кв.м.,  розташований за адресою: АДРЕСА_1. Про передачу позивачу майна в оренду на підставі укладеного з ПП фірма „Емія” договору №НОМЕР_5 від 28.04.2005р. свідчить акт приймання-передачі майна в оренду від 28.04.2005р., який є додатком №1 до вказаного договору оренди (а.с.46).

Відповідно до вказаного договору оренди позивач мав право надавати орендовані ним у ПП фірма „Емія” павільйони в суборенду (піднайм), що також не суперечить  і вимогами ст.288 Господарського кодексу (ГК) України і ст. 774 Цивільного кодексу (ЦК) України.

Згідно з ч.6 ст.283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених чим Кодексом. 

Ч.2 ст.774 ЦК України передбачено, що строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму (оренди).

Як вбачається із матеріалів справи, строк договору оренди №НОМЕР_5 нежитлових приміщень (павільйонів), в тому числі і павільйону НОМЕР_3, площею 14,4 кв.м.,  розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який 28.04.2005р. укладений між ПП фірма „Емія” (Орендодавець) і позивачем (Орендар),  закінчився 02 квітня 2006 року, а отже, згідно із вимогами  ч.2 ст.774 ЦК України, тією ж датою закінчився і строк  укладеного між позивачем і відповідачем договору суборенди НОМЕР_4 від 01.05.2005р. Більш того, тією ж датою, якою закінчився строк договору оренди  №НОМЕР_5 від 28.04.2005р., тобто 02.04.2006р., між ПП фірма „Емія” (Орендодавець) і позивачем (Орендар) був укладений новий договір оренди нежитлових споруд (павільйонів), в тому числі і павільйону НОМЕР_3,  площею 14,4 кв.м.,  розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до умов п.п.1.3., 4.3.1. цього договору оренди, позивач позбавлений права надавати об'єкт оренди (павільйон НОМЕР_3,  площею 14,4 кв.м.,  розташований за адресою: АДРЕСА_1) в суборенду третім особам (а.с.55-57).

Таким чином, вищевстановлені обставини є підставою для припинення укладеного між позивачем і відповідачем договору НОМЕР_4 від 01.05.2005р. 

Відповідно до ст.48 Закону України „Про власність” положення щодо захисту права власності поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на підставах, передбачених законом або договором.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає, що позивач на законних підставах звернувся до відповідача з позовом про звільнення об'єкту суборенди після закінчення строку договору суборенди НОМЕР_4 від 01.05.2005р.

Заявлене відповідачем клопотання у відзиві на позов при розгляді справи в суді першої інстанції і в апеляційній скарзі про визнання недійсним укладеного між ПП фірма „Емія” і позивачем договору оренди №НОМЕР_5 від 28.04.2005р.  як фіктивної угоди не підлягає задоволенню, оскільки таке клопотання суперечить п.1 ч.1 ст.83 ГПК України, так як вказаний договір не пов'язаний з предметом спору (з предметом спору пов'язаний договір оренди (суборенди) НОМЕР_4 від 01.05.2005р., який був укладений між позивачем і відповідачем). Крім того,  задоволення судом такого клопотання відповідача означає вихід судом за межі позовних вимог, а згідно п.2 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої особи.

За клопотанням представника відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції був оглянутий оригінал технічного паспорту, наданий представником позивача із інвентаризаційної справи Миколаївського бюро технічної інвентаризації, копія якого залучена до матеріалів справи і апеляційний господарський суд не знайшов суттєвих розбіжностей між ними, які б впливали на суть спору, тим більш, що спір по займаній площі приміщення не йде.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на зазначення різної вартості об'єкту оренди у договорі оренди №НОМЕР_5 від 28.04.2005р., де у п.2.1.вказана вартість об'єкту 1244481,6 грн., у той час як у довідці ПП фірма „Емія” від 10.08.2005р. вказана балансова вартість, яка складає 332385 грн., не заслуговують на увагу, оскільки вказаний договір оренди №НОМЕР_5 від 28.04.2005р. не є предметом розгляду по даній справі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 13 липня 2006 року у справі №11/264/06 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємця-фізичної особи  ОСОБА_3 -  без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.