АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-7303/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 19, 21 Журба С.О.
Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Ювшина В.І.
суддів Скіця М.І., Сіренка Ю.В.
при секретарі Петренко С.П.
з участю
позивачки ОСОБА_3
представника позивачки ОСОБА_4
відповідача ОСОБА_5
представника відповідача ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 20 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання договорів дарування земельної ділянки та житлового будинку неукладеним, заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,-
встановила:
В жовтні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з двома позовами до ОСОБА_5 про визнання договору дарування земельної ділянки та договору дарування житлового будинку від 23 квітня 2007 року неукладеними, посилаючись на те, що належні їй на праві приватної власності будинок з надвірними спорудами та земельна ділянка по АДРЕСА_1 були подаровані її онуку ОСОБА_5 До укладення договорів між сторонами було досягнуто згоди про обов’язок відповідача довічно доглядати позивачку, забезпечувати її продуктами харчування, сплачувати податок на землю, допомагати в домашньому господарстві. Після укладення договорів дарування відповідач припинив надання позивачці матеріальної допомоги. ОСОБА_3 зазначала, що укладаючи договори дарування, вона мала на меті вчинити договір довічного утримання.
Дані позови ОСОБА_3 об’єднані судом в одне провадження.
В ході розгляду справи позивачкою та її представником неодноразово змінювалися та уточнювалися позовні вимоги.
В останній заяві про уточнення позовних вимог від 8 серпня 2010 року (а.с. 155) позивачка просила розглядати справу в межах первісних позовних вимог, заявлених нею 17 жовтня 2008 року та визнати обидва договори дарування недійсними з тих підстав, що ці договори дарування є удаваними угодами, оскільки вона мала намір укласти з відповідачем договір довічного утримання.
Рішенням Соснівського районного суду м.Черкаси від 20 жовтня 2010 року позов задоволено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в порядку статті 303 ЦПК України, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що спірні договори дарування укладено позивачкою під впливом помилки, оскільки вона бажала укласти договори довічного утримання, а тому вони є недійсними на підставах, передбачених статтею 229 ЦК України.
Проте погодитися з таким висновком суду не можна.
Вирішуючи справу, суд керувався тим, що 23 квітня 2007 року між ОСОБА_3, з одного боку, та ОСОБА_5, з другого боку, було укладено два договори дарування, за якими позивачка подарувала своєму онукові земельну ділянку площею 756 квадратних метрів, розташовану в АДРЕСА_1 та житловий будинок з надвірними спорудами, розташований за вказаною адресою.
Згідно з вимогами ч.1 статті 717 ЦК за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Відповідно до ч.1 статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Під час вирішення справи суд на порушення вимог статтей 213, 214 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, неповністю визначився з характером спірних правовідносин, не взяв до уваги, що обставини, на які посилалась позивачка на обґрунтування заявлених вимог, стосуються мотивів вчинення правочину, та вирішив спір на підставах, передбачених ст. 229 ЦК України, а не на тих підставах з яких просила позивачка.
Зокрема, в останній заяві про уточнення позовних вимог від 8 серпня 2010 року (а.с. 155) позивачка просила розглядати справу в межах первісних позовних вимог, заявлених нею 17 жовтня 2008 року, в яких вона просить скасувати обидва договори дарування з тих підстав, що ці договори є удаваними угодами, оскільки вона мала намір укласти з відповідачем один договір довічного утримання. Крім цього, позивачка посилалась на те, що обидва договори дарування є недійсними, оскільки вони не породили юридичних наслідків в зв’язку з їх невиконанням та відсутністю державної реєстрації як правочинів, так і нерухомого майна (ст.235 ЦК).
Однак суд у повному обсязі позовних вимог позивачки не перевірив, підстави заявленого позову не уточнив і на порушення вимог статті 11 ЦПК на власний розсуд визначив правову підставу заявленого позову.
Відповідно до ч.1 статті 235 ЦК удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Для визнання правочину удаваним необхідно установити, що обидві сторони договору діяли свідомо для досягнення якоїсь особистої користі, їхні дії направлені на досягнення інших правових наслідків і приховують іншу волю учасників угоди. Наміру однієї сторони на укладення удаваної угоди недостатньо.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед установленого значення.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до п.6 договору дарування земельної ділянки та п.8 договору дарування житлового будинку з надвірними спорудами від 23 квітня 2007 року дарувальник та обдаровуваний ствердили, що дані правочини не є фіктивними та удаваними, і відповідають дійсним намірам сторін створити для себе юридичні наслідки. Зміст ст.ст. 234, 235 ЦК України сторонам роз’яснено.
Відповідач ОСОБА_5 є стороною обох договорів дарування (обдарованим) і стверджує про відсутність з його боку будь-яких дій щодо приховання іншого правочину, зокрема договору довічного утримання позивачки.
Доказів про те що відповідач мав намір укласти з позивачкою договір довічного утримання у справі немає і позивачкою не надано. Навпаки позивачка посилається на те, що відповідач ніяких дій на її утримання з часу укладення спірних договорів не вчиняв.
З огляду на це колегія суддів приходить до висновку, що між сторонами ніяких зобов’язань як до так і після укладання договорів дарування земельної ділянки та житлового будинку з приводу довічного утримання позивачки не було і немає, а тому ознаки зазначеного правочину відсутні.
За вказаних обставин позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання обох договорів дарування з підстав, наведених у позовній заяві задоволенню не підлягає.
Наведене свідчить, що суд невірно визначився з характером спірних правовідносин, а при вирішенні справи неправильно застосував норми матеріального та допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
З цих підстав рішення суду відповідно до вимог статті 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати –
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Соснівського районного суду м.Черкаси від 20 жовтня 2010 року у даній справі скасувати.
ОСОБА_3 в позові до ОСОБА_5 про визнання договорів дарування недійсними та поновлення права власності відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
Згідно з оригіналом
Суддя Ю.В.Сіренко