АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-7247/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 19, 27 Попельнюх Р.О.
Доповідач в апеляційній інстанції
Скіць М.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Ювшина В.І,
суддів Сіренка Ю.В., Скіця М.І.,
при секретарі Петренко С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» на рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 25 грудня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та приватного підприємства «Постачальник» про примусове виконання обов’язку в натурі, сплату заборгованості за договором позики, -
в с т а н о в и л а :
В грудні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 23 жовтня 2005 року між сторонами було укладено договір позики, згідно умов якого ОСОБА_7 отримав від нього гроші в сумі 4 800 000 грн., про що ОСОБА_7 написав відповідну розписку. За умовами договору суму позики позичальник був зобов’язаний повернути 23 січня 2009 року. Відповідно до п. 3.1 вказаного договору ПП «Постачальник» поручився за повернення суми позики. Проте, ні ОСОБА_7, ні ПП «Постачальник», у зазначений термін гроші не повернули. Згідно п. 1.2. договору, якщо на дату повернення позики відбудеться девальвація гривні відносно долара США, то позичальник поверне суму позики із розрахунку 950 495 доларів США в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату повернення позики.
Станом на 24 вересня 2009 року курс НБУ 8,006 грн. за 1 долар США.
Просив суд стягнути на свою користь солідарно з ОСОБА_7 та ПП «Постачальник» 7 610 423 грн.
Рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 25 грудня 2009 року позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням ПАТ «Ерсте Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з»явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в порядку ч.3 ст. 303 ЦПК України відповідно до вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав:
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є таким, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішить справу згідно із законом, ухваливши його на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, і доказах, досліджених у судовому засіданні.
Ухвалене судом першої інстанції рішення зазначеним вимогам.
Згідно зі ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд повинен встановити всі юридичні факти, які згідно з нормами права мають значення для розкриття існуючих між сторонами правових відносин чи певних подій.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з»ясуванню обставин справи.
Суд у порушення вимог ст. ст. 10, 213-215 ЦПК України всебічно не з»ясував обставини справи.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини сторін виникли в зв'язку із неналежним виконанням боржником договору позики, забезпеченого порукою із додатковою (субсидіарною) відповідальністю поручителя.
Ухвалюючи рішення про стягнення на користь позивача в солідарному порядку борг за договором позики в сумі 7 610 423 грн., районний суд виходив з того, що відповідач ОСОБА_7 свого обов»язку за договором позики не виконав у встановлений строк, та враховуючи, що ПП «Постачальник» за договором позики виступає поручителем, а також ту обставину, що представники відповідачів визнавали позов, прийшов до помилкового висновку про задоволення позовних вимог про покладення солідарного обов»язку на відповідачів у справі із додатковою (субсидіарною) відповідальністю поручителя.
Так згідно чинного законодавства кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, передбачений ст. 16 ЦК України.
Відповідно до змісту ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. При цьому однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, - є договори.
Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, а також іншими видами зобов'язання, передбаченими договором або законом.
Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Правовими наслідками порушення основного зобов'язання, забезпеченого порукою, є солідарна відповідальність або додаткова (субсидіарна) відповідальність, якщо така відповідальність встановлена договором поруки.
Тобто боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ст. 554 ЦК України).
Зокрема солідарна відповідальність означає, що у разі невиконання боржником основного зобов'язання, кредитор має право вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково як від боржника, так і від поручителя, або від них обох.
У разі субсидіарної відповідальності кредитор зобов'язаний спочатку пред'явити вимогу до боржника, і, якщо останній не задовольнить її, він вправі вимагати виконання зобов'язання від поручителя.
Таким чином, порука віднесена до зобов'язально - правових засобів забезпечення виконання зобов'язань, що спонукають боржника до належного виконання зобов'язань до нього чи до третіх осіб, що вступили заздалегідь у договір зобов'язальної вимоги. Порука є додатковим зобов'язанням, що виникає на підставі договору. Вона покликана забезпечити належне виконання боржником основного зобов'язання. Як така порука може забезпечувати лише дійсну вимогу.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Установлено, що умовами договору позики, одночасно забезпеченого порукою від 23 жовтня 2005 р., укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і приватним підприємством «Постачальник», передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й позичальник. Відповідальність поручителя є субсидіарною ( п.3.2 Договору).
Згідно п. 3.4 Договору у разі неможливості повернення суми позики позичальником в строк, встановлений п.2.1 Договору ( 23 січня 2009 року), поручитель зобов»язується повернути позикодавцю вказану суму позики впродовж 3 (трьох) місяців від дня, коли це повинен зробити позичальник ( а.с. 9).
Згідно ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Вимога щодо виконання зобов'язання по договору позики від 23.10.2005 р. у формі повідомлення - вимоги була заявлена директору ПП «Постачальник» 27. 01.2009 р., і строк виконання зобов»язання визначений датою 23.04. 2009 р., що підтверджується матеріалами справи (а. с. 6). Дана вимога залишена без відповіді.
Безпосередньо вимога ОСОБА_7 щодо виконання зобов'язання по договору позики від 23.10.2005 р. кредитором ОСОБА_6 не направлялясь.
Згідно ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання не пред»явить вимоги до поручителя.
Таким чином за договором позики, забезпеченого порукою від 23.10.2005 р. строк виконання зобов»язання визначений датою 23.04. 2009 р., збіг 23.11.2009 р., а позов пред»явлено 03.12.2009 р., тобто за сплином терміну на пред»явлення вимоги.
Тому кредитор втратив право вимагати виконання зобов'язання від поручителя.
Крім того, слід зазначити, що з доданих до апеляційної скарги матеріалів вбачається, що 31 липня 2009 року ухвалою Господарського суду Черкаської області за заявою самого ПП «Постачальник» була порушена процедура банкрутства цього приватного підприємства, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедура розпорядження майном боржника ( а.с. 35).
29 вересня 2009 року позивач у даній справі ОСОБА_6 звернувся із заявою до Господарського суду Черкаської області як кредитор ПП «Постачальник» на суму 7 619 423 грн.( а.с. 89-90).
Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Закон, ВР України, від 14.05.1992, № 2343-XII) одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів. Протягом дії мораторію, зокрема, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, а окрім того, порука є одним із видів забезпечення виконання зобов'язань, а не формою заміни сторони у зобов'язанні, як це викладено в договорі позики від 23 жовтня 2005 року.
Згідно з п.13 ст. 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна укладає угоди зокрема поручительства і видачі гарантій і відповідно у директора ПП «Постачальник» були відсутні повноваження, без згоди розпорядника майном боржника, визнавати додаткову (субсидіарну) відповідальність підприємства по поверненню боргу позичальником – фізичною особою.
Також слід зазначити, що договір поруки укладається саме між кредитором і поручителем, оскільки безпосередньо цим договором регулюються їх права та обов'язки у разі невиконання боржником свого зобов'язання перед кредитором.
Таким чином, при ухваленні рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції не врахував, що господарським судом відкрито провадження у справі про банкрутство ПП «Постачальник» та одночасно введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії якого відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не застосовуються будь які санкції за невиконання зобов»язань боржником, в тому числі і як поручитилем, зважаючи, що вони за своєю правовою природою є санкцією за невиконання грошового зобов'язання боржником і на це також поширюється введений господарським судом мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Крім того, господарським судом позивача включено до реєстру кредиторів ПП «Постачальник».
Відповідно до ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", встановлено черговість задоволення вимог кредиторів;
Відповідно до ч. 2 ст. 31 вищезазначеного Закону, вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги.
З наведеного вбачається, що ухвалення рішення у даній справі, поза межами провадження у справі про банкрутство ПП «Постачальник» спричинило б порушення черговості задоволення вимог кредиторів у справі Господарського суду Черкаської області N 18-01-10/1961, встановленої ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а отже і порушення прав та інтересів кредиторів і черговості задоволення їх вимог по справі N 18-01-10/1961.
Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, а частинами 1, 4 ст. 60 ЦПК встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, доводи представника Банку щодо суттєвих порушень норм матеріального права при ухвалені оскаржуваного рішення заслуговують на увагу, ураховуючи, що оскаржуване рішення ухвалене в період провадження процедури банкрутства ПП «Постачальник».
Відповідно до ст. 309 ЦПК України та роз»яснень, що викладені в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 р. N 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи і неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Колегія суддів вважає, що при ухваленні рішення суд першої інстанції, в порушення наведених вище норм матеріального і процесуального права, дійшов помилкового висновку, щодо покладення солідарного обов»язку на ОСОБА_7 та приватне підприємство «Постачальник» по поверненню боргу, зважаючи на відкриту процедуру банкрутства ПП «Постачальник».
При таких обставинах рішення суду першої інстанції як ухвалене при неповно з»ясованих обставинах, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права, підлягає до зміни з виключенням солідарного обов»язку ПП «Постачальник» по поверненню боргу в сумі 7 610 423 грн.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» задовольнити частково.
Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 грудня 2009 року змінити.
Виключити з резолютивної частини рішення покладення обов»язку на приватне підприємство «Постачальник» по поверненню боргу в солідарному порядку з ОСОБА_7 в сумі 7 610 423 грн. на користь ОСОБА_6.
В решті рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 грудня 2009 залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
Згідно з оригіналом
Суддя М.І.Скіць