АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 10- 534/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія: скарга на постанову про порушення кримінальної справи Кіхтенко Н.І.
Доповідач в апеляційній інстанції
Охріменко І.К.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Охріменко І.К.
суддів Поєдинка І.А., Соломки І.А.
за участю прокурора Сухомудренка Б.В.
скаржниці ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси матеріали справи за апеляцією ОСОБА_6 на постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 11.11.2010 року, якою її скаргу на постанови слідчого прокуратури Корсунь-Шевченківського району Біланенка В.М. від 18.10.2010 року про порушення кримінальних справ за фактом розтрати чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем стосовно неї, як директора Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.191 КК України
встановила:
Відповідно до постанови від 18.10.2010 року про порушення кримінальної справи, за результатами матеріалів перевірки КРУ про проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника встановлено, що у лютому місяці 2007 року директор заповідника ОСОБА_6, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи всупереч інтересам служби та в інтересах третіх осіб, незаконно видала наказ № 15 від 08.02.2007 року про встановлення доплат з 01.02.2007 року у розмірі 30% від посадового окладу за інтенсивність та напруженість у роботі, виконання значного обсягу робіт завідуючому відділом охорони природи ОСОБА_8 та дендрологу ОСОБА_9, внаслідок чого цими працівниками протягом лютого-грудня 2007 року безпідставно нарахована та виплачена заробітна плата у сумі 3707 грн.95 коп. та відповідно зайво сплачені внески до державних цільових фондів у сумі 1342 грн.28 коп., внаслідок чого державним інтересам заподіяні матеріальні збитки у сумі 5050 грн.23 коп.
Крім того, слідчим в цей же день за матеріалами цієї ж перевірки КРУ винесена ще одна постанова про порушення кримінальної справи, із якої вбачається, що ОСОБА_6 незаконно видала наказ № 114-к від 19.12.2008 року про виплату грошової винагороди головному бухгалтеру ОСОБА_10 та заступнику директора з господарської роботи ОСОБА_11 за сумлінне ставлення до виконання посадових обов’язків, на підставі постанови Кабінету Міністрів України за № 82 від 22.01.2005 року, внаслідок чого цим працівникам безпідставно виплачено грошову винагороду у сумі 1390 грн. та 1470 грн., а також зайво нараховано і сплачено внесків до державних цільових фондів на суму 1035 грн.32 коп., внаслідок чого державним інтересам заподіяні матеріальні збитки в сумі 3895 грн.32 коп.
Не погоджуючись з даними постановами слідчого, ОСОБА_6 та в її інтересах адвокат ОСОБА_12 подали на них в суд скарги, в яких вони посилаються на те що, вказані справи порушені незаконно, оскільки у слідчого не було достатніх даних, які б вказували на ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст.191 КК України, що в постановах слідчого не вказано, які саме дані були приводом і підставою для їх порушення, а також, що у ОСОБА_6 не було умислу на розтрату чужого майна, а сплата надмірної суми податків взагалі не є злочином, так як кошти не вибули з державного бюджету.
Залишаючи вказані скарги ОСОБА_6 та адвоката ОСОБА_7 без задоволення, суд першої інстанції посилається на те, що підставою для порушення даних кримінальних справ були матеріали перевірки КРУ про проведення ревізії фінансово-господарської діяльності Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника за 2006-2010 роки, про що складено акт КРУ за № 04-24/015 від 13.08.2010 року. Суд вважає, що на час порушення кримінальних справ рішення про їх порушення прийнято правомочною особою за наявністю достатніх приводів і підстав, якими є матеріали дослідчої перевірки, проведеної працівниками КРУ та документи музею: накази, відомості, посадові обов’язки, а також, що джерела отримання даних, які стали підставою для порушення кримінальних справ, є законними.
В своїй апеляції на постанову суду ОСОБА_6 просить її скасувати та задоволити її скаргу, скасувавши постанови слідчого прокуратури Корсунь-Шевченківського району про порушення стосовно неї зазначених вище кримінальних справ.
В обґрунтування своєї апеляції ОСОБА_6 посилається на те, що у слідчого на час винесення оскаржуваних постанов не було достатніх даних, які б вказували на наявність ознак злочину в її діях, що слідчим не вказано, які саме отримані під час дослідчої перевірки дані свідчать про наявність у неї умислу на розтрату чужого майна та стали підставами для порушення стосовно неї кримінальних справ за ознаками злочину, передбаченого саме ст..191 КК України. При цьому, судом не взято до уваги, що в наданих прокуратурою матеріалах справи взагалі відсутні будь-які дані про наявність у неї прямого умислу на розтрату чужого майна, тобто про реальність конкретної події злочину, а навпаки, в цих матеріалах є достатньо даних, які вказують на те, що при встановленні доплат та виплаті грошової винагороди були допущені помилки у формулюванні наказів, наслідки яких були усунені відразу ж після їх виявлення працівниками КРУ та за ці порушення на неї накладені адміністративні стягнення.
Крім того, судом не враховано, що матеріали перевірки містять також дані про виплати доплат і грошових винагород виключно в межах бюджетних асигнувань, за рахунок економії фонду заробітної плати, що також свідчить про відсутність у неї умислу на розтрату коштів.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення ОСОБА_6, яка просила задоволити її апеляцію, доповнивши її тим, що виявлені КРУ порушення не є кримінальними, а явилися результатами неправильного формулювання виданих нею наказів про встановлення доплат та виплату грошової винагороди працівникам заповідника, на яких лягло додаткове навантаження по роботі, та які добросовісно виконували свої трудові обов’язки, заслухавши міркування прокурора щодо законності постанови суду та залишення її без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Висновок суду щодо законності постанов слідчого про порушення кримінальних справ стосовно ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.191 КК України є поспішним, без достатнього обґрунтування свого рішення.
Так, відповідно до ч.2 ст.94 КПК України, справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
За змістом ч.1 ст.98 КПК України постанова про порушення кримінальної справи може бути винесена лише при наявності приводів і підстав, зазначених в ст.94 КПК України, з вказівкою в постанові таких приводів і підстав до порушення справи.
Відповідно до положення п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 року № 6 «Про деякі питання, що виникають під час розгляду судами України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи» підставою для порушення кримінальної справи, згідно з ч.2 ст.94 КПК України є достатні дані, за умови законності джерел їх отримання, що вказують на наявність ознак злочину та свідчать про реальність конкретної події злочину, на основі яких після порушення справи встановлюються об’єктивні ознаки скоєного або підготовленого злочину.
Колегія суддів вважає, що суд при розгляді скарги ОСОБА_6 та матеріалів справи, які стали підставою для порушення кримінальної справи, не дав їм належної оцінки, зокрема щодо достатності даних, які вказують на наявність в її діях ознак злочину, передбаченого ч.2 ст.191 КК України, а саме розтрати чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, з урахуванням того, що вказані дії вчиняються з прямим умислом та мають корисливий мотив.
При цьому, необхідно зазначити, що постанови слідчого про порушення кримінальних справ не відповідають фактичним обставинам справи.
Так, із зазначених постанов вбачається, що « відповідно до акту КРУ за № 04-24/015 від 13.08.2010 року під час ревізії встановлено, що ОСОБА_6, будучи службовою особою, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи всупереч інтересам служби та в інтересах третіх осіб, незаконно видала наказ…», тоді, як згідно даного акту з боку ОСОБА_6 виявлені порушення відомчого наказу про впорядкування умов оплати праці працівників культури та порушення порядку виплати грошової винагороди за сумлінну працю, зразкове виконання трудових обов’язків працівниками державних і комунальних музеїв, затвердженого Кабінетом Міністрів України, тобто в даному акті КРУ не вказується про зловживання скаржницею своїм службовим становищем всупереч інтересам служби та в інтересах третіх осіб, як про це зазначив в своїх постановах слідчий.
Крім того, судом першої інстанції не перевірялися обставини того чи притягувалася ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за ті ж самі дії за ст..ст.164-2 та 164-12 КУпАП та її відношення до цього.
Суд, повинен був, не вдаючись в оцінку доказів по справі та вирішенню тих питань, які вирішуються судом при розгляді справи по суті, встановити чи були у слідчого достатні дані, які вказують на наявність в діях ОСОБА_6 ознак злочину, передбаченого ч.2 ст.191 КК України, зокрема суб’єктивне відношення скаржниці до видачі нею вказаних вище наказів по роботі (умисні дії, необережність, службова недбалість в роботі, неправильне розуміння нормативних актів, що регулюють правовий режим в трудовій сфері чи інше)
Всі ці обставини не були предметом глибокого вивчення судом першої інстанції при розгляді скарги ОСОБА_6, в зв’язку з чим постанова суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.
Враховуючи наведене, скарга ОСОБА_6 в частині скасування зазначених постанов слідчого про порушення кримінальних справ не може бути задоволена, оскільки це питання буде вирішуватися під час судового розгляду її скарги судом першої інстанції, під час якого необхідно ретельно вивчити та дати оцінку матеріалам справи, які стали підставою для порушення кримінальних справ, перевірити доводи скаржниці та в сукупністю з встановленим винести обґрунтоване та законне судове рішення.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.362, 366, 382 КПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляцію ОСОБА_6 задоволити частково, постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 11 листопада 2010 року про відмову в задоволенні її скарги на постанови слідчого прокуратури Корсунь-Шевченківського району про порушення стосовно неї кримінальних справ за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.191 КК України, скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд, в цей же суд, в іншому складі суду.
Головуючий: підпис
Судді: підписи
Згідно з оригіналом:
Суддя: І.К.Охріменко