У Х В А Л А  

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И  

25 листопада 2010 року.         м. івано-Франківськ.  

Колегія суддів, судової палати у цивільних справах, апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:  

  Головуючого:  Проскурніцького П.І.  

  Суддів: Беркій О.Ю., Вакарук В.М.  

За участю секретаря: Сурмачевської У.С.  

Сторін: представника позивача Рокетської Світлани Володимирівни, відповідача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк (далі ПАТ КБ) «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2,  ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселення, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 14 вересня 2010 року,-  

В С Т А Н О В И Л А :  

  06 липня 2010 року,  ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що на підставі рішення Коломийського міськрайонного суду від 10 вересня 2009 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, звернуто стягнення на предмет іпотеки, квартиру АДРЕСА_1. 26 лютого 2010 року відповідачам вручено письмові повідомлення про добровільне звільнення житла, про те вони його не звільнили. Уточнивши свої позовні вимоги, позивач просив виселити відповідачів.  

  Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 14 вересня 2010 року, позов задоволено.  

  Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій посилається на неповне з’ясування судом  

Справа № 22-ц-5892/2010 рік.  Головуючий у 1 інстанції: Димашок В.П. Категорія 42       Суддя-доповідач: Проскурніцький П.І.  

першої інстанції фактичних обставин справи. Заочне рішення Коломийського міськрайонного суду від 10.09.2009 року та від 15.09.2010 року вважає незаконними. Свої зобов’язання за кредитним договором, укладеним з позивачем, відповідачі визнають і бажають їх виконувати. Сам позивач також порушував умови кредитного договору, відмовив у задоволенні клопотання про перенесення строків внесення платежу, вони як боржники попереджали банк про свій скрутний матеріальний стан. Банк був зобов’язаний провести реструктуризацію платежу та звільнити боржників від сплати штрафних санкцій. На 2009-2010 роки було введено заборону на виселення із житла боржників, для яких житло, в якому вони зареєстровані  є єдиним місцем проживання.  

  Просить рішення суду першої інстанції, що стосуються стягнень за кредитним договором та про виселення скасувати, і відмовити в позові а також заборонити їх виселення з квартири.  

  Колегія суддів, вислухавши доповідача,  сторони та їхніх представників, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.  

  Судом першої інстанції правильно на підставі досліджених в судовому засіданні доказів встановлено що на підставі рішення суду від 21 вересня 2009 року, яке набрало законної сили 21 вересня 2009 року, звернено стягнення на предмет іпотеки а саме на квартиру АДРЕСА_1. Відповідачам по справі 26 лютого 2010 року було вручено повідомлення про виселення в добровільному порядку але вони його не виконали. Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на незаконність рішення суду від 21 вересня 2009 року, не можуть бути підставою для скасування рішення по даній справі. Оскільки рішення суду у встановленому порядку не скасоване і перегляд рішення у даній справі не може бути підставою для скасування рішення в іншій справі і як наслідок задоволення апеляційної скарги. Обставини на які посилається відповідач, а саме про виконання умов кредитного договору , могли бути предметом дослідження у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки.  

  Більше того, як вбачається із матеріалів справи, постійна прострочена заборгованість за кредитним договором складає 665 днів, законодавець надав право банку провести реструктизацію  заборгованості за кредитним договором а не поклав на нього такий обов’язок і ввів на 2009-2010 роки мораторій на примусове виселення із житла за умови, якщо відсотки за іпотечним житловим кредитом сплачуються своєчасно, або з максимальною затримкою до двох місяців. Відповідачі в судовому засіданні зазначених обставин не довели і посилання на них в апеляційній скарзі є необґрунтованими.  

  Відповідно до вимог ч.2.ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку а апеляційна скарга не містить посилання на нові доказ. Що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про відмову в позові.  

Розглянувши справу в межах пред’явленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку що рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.  

  На підставі викладеного, керуючись ст.. ст. 307; 308; 313-315; 317 ЦПК України, колегія суддів,-  

У Х В А Л И Л А :  

  Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.  

  Рішення Коломийського міськрайонного суду від 14 вересня 2010 року, залишити без зміни.  

  Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку, безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів, з дня набрання нею законної сили.  

  Головуючий:       П.І. Проскурніцький  

  Судді:         О.Ю. Беркій  

          В.М. Вакарук