Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 листопада 2010 року. м. Івано-Франківськ.
Колегія суддів, судової палати у цивільних справах, апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
Головуючого: Проскурніцькго П.І.
Суддів: Матківського Р.Й., Соколовського В.М.
За участю секретаря: Юрків І.П.
Сторін: позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника ТОВ «Галицька торгова компанія» Медвідь О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Галицька торгова компанія» про стягнення заробітної плати за апеляційною скаргою ТОВ «Галицька торгова компанія» на рішення Долинського районного суду від 20 вересня 2010 року,-
В С Т А Н О В И Л А :
10 лютого 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що з 26 листопада 2007 року він був прийнятий на роботу в ТОВ «Галицька торгова компанія» на посаду торгового агента а 21 листопада 2008 року його було звільнено із зазначеної посади за п.2, ст. 41 КЗпПУ України у зв’язку із втратою довіри. В період з 23.08.2008 року по 21.11.2008 року відповідач незаконно відсторонив його від роботи і не виплачував заробітну плату. Він звертався до відповідача за видачею наказу від 23 серпня 2008 року 04.12.2009 року, але йому його не було видано, тому просив визнати наказ про відсторонення його від роботи незаконним, стягнути заробітну плату в сумі 6908 гривень 40 коп. і поновити строк звернення до суду.
17 березня 2010 року, ОСОБА_1 збільшив свої позовні вимоги і вказує що відповідач систематично порушував законодавство про працю, незаконно не видав йому довідку про заробітну плату, протягом листопада 2008 року відповідач не нарахував заробітну плату в повному об’ємі і не
Справа № 22-ц-5747/2010 рік. Головуючий у 1 інстанції: Тураш В.А. Категорія 53 Суддя-доповідач: Проскурніцький П.І.
виплатив її, безпідставно відсторонив його від роботи протягом з 23 .08.2008 року по 21.11.2008 року та звинуватив у привласнені готівкових коштів підприємства, не ознайомив його з посадовою інструкцією та не довів розмір посадового окладу, не ознайомив з колективним договором, договір про повну матеріальну відповідальність з ним було укладено ще до прийняття н6а роботу, незаконно звільнив його з роботи, не виплатив заробіток за час затримки видачі трудової книжки в період з 21.11.2008 року по 29.04.2009 року, не виплатив компенсацію за невикористану відпустку, стягнув з нього кошти на користь підприємства, наказ про прийняття на роботу не відповідає запису у трудовій книжці. Відповідач не виконував щодо нього вимоги законодавства про працю, тому він вправі вимагати звільнення його з роботи за власним бажанням, у зв’язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю. Неправильне формулювання причин звільнення стало причиною не влаштування його на роботу. Відповідач не видав йому своєчасно трудову книжку а видавши трудову книжку 29.04.2009 року не провів з ним розрахунок. Строк звернення до суду він пропустив з поважних причин, оскільки про порушення своїх трудових прав він не знав.
Просив поновити строк звернення до суду за захистом свого права, змінити формулювання його звільнення з роботи визнавши формулювання про звільнення за п.2. ст. 41 КЗпП України недійсним вказавши що його звільнено за ч.3, ст. 38 КзПП України, у зв’язку з невиконанням власником законодавства про працю та стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу пов’язаного із затримкою видачі трудової книжки, індексацію, заборгованість за роботу у вихідні дні, витрати за правову допомогу та 1500 гривень моральної шкоди.
Рішенням Долинського районного суду від 20 вересня 2010 року позов задоволено частково, поновлено строк звернення до суду, визнано незаконним та скасовано наказ про проведення розслідування, визнано недійсним запис у трудовій книжці і змінено формулювання звільнення, стягнуто на користь позивача нараховану і невиплачену заробітну плату, вихідну допомогу, моральну шкоду та витрати пов’язанні з наданням правової допомоги.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу в якій посилається на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права. Суд в основу рішення поклав докази надані позивачем і залишив поза увагою докази надані відповідачем. Судом не враховано що позивач відповідно до посадової інструкції безпосередньо обслуговував товаро-матеріальні цінності і з ним було укладено договір про повну матеріальну відповідальність підставно. Для торгового агента встановлено обов’язок здійснювати обслуговування товаро-матеріальних цінностей. Позивач визнаний винним і скоєнні злочину, що підтверджено постановою Долинського районного суду від 18 червня 2009 року а саме те що він будучи матеріально відповідальною особою, в супереч своїх службових обов’язків, порушив порядок доставки купленої продукції та забезпечення схоронності документації, не видав покупцю чеки касових ордерів про оплату і в касу ввірені йому кошти не вніс а навпаки привласнив їх. Судом також не враховано що нарахована заробітна плата не виплачена позивачу з його вини, за її отриманням він не звертався. Посилання на те, що позивачу своєчасно не вручено копії трудової книжки також безпідставне, оскільки йому 25 листопада 2008 року було направлено повідомлення про необхідність отримання трудової книжки, яке він отримав 27 листопада 2008 року. До 29 квітня 2009 року позивач за отриманням трудової книжки не звертався. Накладні, по яких суд визначив роботу позивача у вихідні дні, сформовані у вихідні дні а роздруковані у робочі дні. Позивачу не заподіяно моральну шкоду оскільки він в період з серпня 2008 року по грудень 2008 працював у ТОВ «Аскор-Україна». Позивача було правильно звільнено з роботи а тому просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення.
Колегія суддів, вислухавши доповідача, сторони, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Суд першої інстанції вважав встановленими обставини які недоведені в судовому засіданні і висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Позивач отримав трудову книжку 29 квітня 2009 року а звернувся в суд з позовом про визнання наказів недійсними та зміну формулювання звільнення 10 лютого 2010 року, пропустивши при цьому встановлений ст. 233 КЗпП України без поважних причин і суд першої інстанції поновив зазначений строк по надуманих мотивах. Суд також дійшов помилкового висновку, що адміністрація не мала підстав для звільнення позивача з роботи з підстав передбачених ч.2, ст. 41 КЗпП України, не врахувавши того, що позивач працював на посаді торгового агента і згідно посадової інструкції в його обов’язки входило оформлення договорів купівлі-продажу та контроль за їх виконанням, організації доставляння продукції, контроль оплати продукції покупцями, забезпечення збереженості оформленої документації за договорами купівлі-продажу. У зв’язку із функціональними обов’язками та завданнями, 26 листопада 2007 року з позивачем правильно було укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Виявивши порушення посадової інструкції та договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність та привласнення коштів протягом 2008 року по 21.11.2008 року, адміністрація правильно звільнила позивача з підстав передбачених ч.2, ст. 41 КЗпП України. На час розгляду справи в суді першої інстанції, за порушення допущені при виконанні своїх посадових обов’язків, постановою Долинського районного суду від 18 червня 2009 року ОСОБА_1, за привласнення готівкових коштів ТОВ « Галицька торгова компанія» на суму 5215,69 грн. був притягнутий до кримінальної відповідальності і звільнений від покарання на підставі Закону України «Про амністію».
На підставі надуманих мотивів позивачем, суд дійшов помилкового висновку що у позивача виникло право на звільнення за власним бажанням з підстав передбачених ч.3, ст. 38 КЗпП України у зв’язку з невиконанням власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю. В адміністрації, право на звільнення позивача з роботи у зв’язку із втратою довіри виникло у зв’язку з порушеннями позивача. До звільнення з роботи, у зв’язку із втратою довіри, позивач заяви про звільнення з роботи за власним бажанням не подавав а тому задовольняти його вимоги по зміні формулювання причин звільнення та стягнення вихідної допомоги в сумі 5217 грн.10.коп. у суду першої інстанції не було.
Суд також, при вирішення позовних вимог в частині стягнення на користь позивача 9912, 42 грн. за затримку трудової книжки, не врахував того, що 25 листопада 2008 року позивачу було направлено листа про припинення з ним трудових відносин і наполегливим проханням отримати трудову книжку. Зазначеного листа він отримав 27 листопада 2008 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення. За трудовою книжкою він не з’являвся а тому затримки у видачі трудової книжки з боку адміністрації не було, а тому у стягненні заробітку за час затримки трудової книжки, слід відмовити. Слід відмовити також у відшкодуванні моральної шкоди, заподіяння якої, позивачем у судовому засіданні не доведено, а дії адміністрації, з якими суд пов’язував заподіяння моральної шкоди, не можна визнати неправомірними.
Щодо стягнення заробітної плати, яка була нарахована та не виплачена позивачу, то виходячи зі змісту ст. 238 КЗпП України у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці за час виконання нижче оплачуваної роботи, орган, який розглядає трудовий спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум, без обмеження будь яким строком. Виходячи з наведеного суд обґрунтовано стягнув на користь позивача нараховану і не виплачену заробітну плату за серпень 2008 року в сумі 1069.18 грн., за листопад 2008 року в сумі 1184.98 грн., середній заробіток за час відсторонення від роботи із врахуванням індексації в сумі 8663.54 грн., заборгованість по зарплаті за роботу у вихідні дні в сумі 782.27 грн., тому рішення суду у частині задоволення зазначених вимог, слід залишити без зміни. Судом також обґрунтовано стягнуто на користь позивача судові витрати та витрати пов’язані з наданням правової допомоги.
На підставі викладеного, керуючись ст. , ст. 307; 309; 313; 314; 316 ; 317 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Галицька торгова компанія» задовольнити частково.
Рішення Долинського районного суду від 20 вересня 2010 року, в частині поновлення строку ОСОБА_1 для звернення до суду за захистом своїх трудових прав, визнання недійсним запису у трудовій книжці ОСОБА_1 від 21 листопада 2008 року « Звільнений з роботи на підставі п.2, ст. 41 КзПП України втрата довіри до матеріально-відповідальної особи», зміни формулювання причин звільнення за власним бажанням, у зв’язку з невиконанням власником законодавства про працю, ч.3, ст. 38 КзПП України та стягнення 9912,42 грн. за затримку видачі трудової книжки, виплати вихідної допомоги під час звільнення за порушення власником законодавства про працю в сумі 5217 грн. 10 коп., 700 гривень моральної шкоди, скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні зазначених позовних вимог відмовити.
В решті рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку, безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів, з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: П.І. Проскурніцький
Судді: Р.Й. Матківський
В.М. Соколовський