№22-ц – 30665\10. Головуючий 1 інстанції –
Категорія: поновлення на роботі Матвієвська Г.В.
Доповідач –Гальянова І.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого-судді: Міненкової Н. О.
суддів: Гальянової І.Г.
Ларенка В.І.
при секретарі: Григоренко К.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 13 жовтня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства завод «Електроважмаш», третя особа у справі : директор ДП завод «Електроважмаш» про визнання звільнення з роботи незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ВСТАНОВИЛА:
24 червня 2010 року позивач звернувся у суд з позовом, в якому просив визнати його звільнення з роботи незаконним, поновити на роботі, скасувавши наказ від 28.05.2010 року № 414-к в частині його звільнення та стягнути з відповідача на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Свої вимоги обґрунтовув тим, що з 1986 року знаходився з відповідачем у трудових правовідносинах та з 06.12.2004 року працював на посаді механіка цеху кольорового литва згідно до наказу від 06.12.2004 року № 727 \ок.
28.05.2010 року його було звільнено з роботи за скороченням штату працівників на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України відповідно до наказу № 414-к від 28.05.2010 року.
Вважає вказане звільнення незаконним, посилаючись на те, що відповідач при звільненні в порушення ст. 42 КЗпП України не застосував його переважне право на залишення його на роботі, оскільки він працював з 1986 року на підприємстві , у зв»язку із його роботою у важких та шкідливих умовах праці , у квітні 2007 року став інвалідом 3-ї групи з профзахворювання. Також позивач зазначає,що на його утриманні знаходяться діти ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2, які є студентами , яких з 1993 року, у зв»язку зі смертю дружини, він сам їх виховує.
Крім того, позивач також зазначає , що в порушення ст. 49-2 КЗпП України при звільненні відповідач не запропонував йому ніякої іншої роботи на підприємстві та одночасно з його звільненням до штатного розпису цеху, де він працював було введено посаду начальника планово-диспетчерського бюро, а у 2005 році він пройшов курс навчання та отримав посвідчення виконуючого обов»язки заступника начальника цеху з технічної частини, а також він міг би працювати водієм електроавтокари , оскільки має відповідне посвідчення.
В судовому засіданні суду першої інстанції позивач та його представник підтримали позовні вимоги з зазначених підстав.
Відповідач, в особі свого представника в судовому засіданні суду першої інстанції позовні вимоги позивача не визнав, посилаючись на законність його звільнення.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2010 року в задоволенні позовних вимог позивачу, відмовлено.
В апеляційні скарзі позивач просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невідповідністю висновків суду обставинам справи та наявним у справі доказам. Позивач в апеляційній скарзі стверджує той факт, що йому відповідачем не була запропонована посада начальника планово-диспетчерського бюро цеху № 10 та зазначає на те, що не відмовлявся від запропонованих йому відповідачем робіт, а відмовлявся від тих робіт, протипоказані йому за станом здоров»я.
В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач, в особі свого представника, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з»явились, перевіривши матеріали справи. доводи апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу судова колегія приходить до висновку,що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з наявності права відповідача на скорочення штату працівників та відсутності порушень з боку відповідача порядку звільнення позивача за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв»язку зі скороченням штату працівників.
При цьому судом першої інстанції встановлено, підтверджено наявними у справі доказами та позивачем не спростовано, що відповідно до наказу директора заводу «Елекстроважмаш » № 436 від 26.10.2009 року посада позивача підлягала скороченню , а згідно до наказу № 470 від 23.11.2009 року , було вивільнено працівників, які підлягали скороченню у двомісячний строк з моменту попередження ( а.с.45-53) та позивач 03.12.2009 року був попереджений про таке вивільнення ( а.с.54).
Крім того , як свідчать матеріали справи 03.12.2009 року, 15.12.2009 року, 30.12.2009 року та 19.04.2010 року та позивачем в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не заперечується той факт, що йому були запропоновані вакантні посади, в тому числі і посада начальника планово-диспетчерського бюро , від яких позивач відмовився та погодився лише на посаду заступника начальника цеху № 10 та наладчика, однак отримав відмову в переводі на вказані посади, за станом здоров»я щодо роботи в якості заступника начальника цеху № 10 та в якості наладчика - у зв»язку з браком кваліфікації (а.с. 21- 37).
27 травня 2010 року профспілковий комітет ДП завод «Електроважмаш» дав згоду на звільнення позивача за п.1 ст. 40 КЗпП України та наказом № 414-к від 28.05.2010 року, з позивачем був розірваний трудовий договір на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку що до законності звільнення відповідачем позивача у зв»язку зі скороченням штату працівників.
Доводи викладені позивачем в апеляційній скарзі , були предметом розгляду суду першої інстанції та суд дав їм належну оцінку і висновків суду вони не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни рішення суду.
Оскільки зазначене судове рішення ухвалене судом першої інстанції з дотриманням норм матеріального та процесуального права , то на підставі ст. 308 ЦПК України, воно підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 303, 308, 313, 315, 317, 319, 218 ЦПК України, судова колегія,-
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, відхилити
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13 жовтня 2010 року, залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскарження в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий, суддя:
Судді :