Справа № 22-ц-27685/2010 рік.                                  Головуючий 1-ї інстанції: - Овдієнко В.В.  

Категорія: соціальні виплати.                                                   Суддя-доповідач:  -  Кокоша В.В.  

У Х В А Л А  

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И  

  8 вересня  2010 року.   Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:  

  головуючого - судді:  - Кукліної Н.О.,  

суддів: - Шевченко Н.Ф., Кокоші В.В.,  

при секретарі: - Назаренко О.О.,  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області на рішення Зміївського  районного суду Харківської області від 18 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області - про перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги  особі, що має правовий статус дитини війни,  

                                                           в с т а н о в и л а :  

  У квітні  2010 року  ОСОБА_6  звернулася в суд із вказаним позовом.  

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що вона має статус дитини війни та згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на  щомісячне підвищення до пенсії  у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.          

Проте управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області, де вона перебуває на обліку, не виплачує їй підвищення до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.  

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_6 просила суд зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області здійснити  перерахунок їй пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 року по день ухвалення  рішення.          

Відповідач, в особі свого представника, позов не визнав, посилаючись на його безпідставність.  

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 18 червня 2010 року позов задоволено частково.  

Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_6 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 18 червня 2010 року з урахуванням фактично виплачених сум.  

В іншій частині позову відмовлено.  

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.  

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.  

Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що  управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області, мало нараховувати та виплачувати позивачці підвищення до пенсії, однак в порушення вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» нарахування та виплату підвищення до пенсії проводило не в повному обсязі.  

Такий висновок суду відповідає нормам матеріального і процесуального права.  

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку у відповідача як пенсіонерка та відноситься до категорії громадян, які мають статус дитини війни.  

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195-IV, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.  

Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (далі - Закон № 489-V) дію ст. 6 Закону № 2195-IV зупинено на 2007 рік з урахуванням ст. 111 цього Закону.  

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону № 489-V визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).  

Згідно п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується у підвищеному розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».  

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».  

Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік,  а також  Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено.  

Таким чином, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 1січня 2010 року по 18  червня 2010 року  спірні відносини регулювалися  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Оскільки відповідач в зазначений період часу не здійснював перерахунок та виплату доплати до пенсії ОСОБА_6 з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», суд правомірно зобов’язав управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області провести перерахунок пенсії позивачці з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 1 січня 2010 року по 18 червня 2010 року.  

Доводи апеляційної скарги про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону  України «Про соціальний захист дітей війни» на висновки суду не впливають.  

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.  

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.  

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону  України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».  

Безпідставними є  посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».  

Відповідно до положень ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено конкретний розмір державної соціальної гарантії дітям війни у вигляді підвищення на 30 % від мінімальної пенсії за віком та передбачено, що соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.  

З огляду на пріоритетність законів над підзаконними актами, суд правомірно застосував дію Закону № 2195-IV, а не зазначеної вище постанови Кабінету Міністрів України.  

Безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на відсутність бюджетних коштів для реалізації положень ст. 6 Закону  України «Про соціальний захист дітей війни , оскільки реалізація позивачем права на підвищення пенсії, яке базується на чинному законі України, не може бути постановлено у залежність від бюджетних асигнувань.  

Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.  

Зважаючи на те, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.  

Керуючись  ст. ст.  303, 304, 304-1, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,  

    у х в а л и л а:  

  Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області - відхилити.  

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 18 червня 2010 року залишити без змін.  

Ухвала суду апеляційної інстанції   є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.  

Головуючий:  

  Судді: