Справа № 22-ц-26938/2010 рік. Головуючий 1-ї інстанції: - Єрмоленко В.Б.
Категорія: пенсійні. Суддя-доповідач: - Кокоша В.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 вересня 2010 року. Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді: - Бобровського В.В.,
суддів: - Черкасова В.В., Кокоші В.В.,
при секретарі: - Назаренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 9 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова - про перерахунок пенсії,
в с т а н о в и л а :
У травні 2010 року ОСОБА_6 звернувся в суд із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог зазначав, що він є інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримує державну та додаткову пенсії, передбачені ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проте управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова виплачувало йому державну та додаткову пенсії у меншому розмірі, чим це передбачено діючим пенсійним законодавством та відмовилося їх перерахувати.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_6 просив суд визнати противоправною відмову управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова у здійсненні йому перерахунку пенсії та зобов’язати відповідача перерахувати й виплатити йому державну та додаткові пенсії відповідно до вимог ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за періоди з 1 березня 2001 року по 31 грудня 2003 року, з 1 січня 2004 року по 12 грудня 2006 року, з 13 грудня 2006 року по 1 листопада 2007 року.
Відповідач направив до суду письмові заперечення, в яких позовні вимоги ОСОБА_6 не визнав, посилаючись на їх безпідставність.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 9 липня 2010 року позов задоволено частково.
Визнано противоправною відмову управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_6 у відповідності до вимог ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова здійснити ОСОБА_6 перерахунок пенсії відповідно до вимог ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії, передбаченої ч.1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 1 січня 2004 року по 12 грудня 2006 року.
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова здійснити ОСОБА_6 перерахунок пенсії відповідно до вимог ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії, передбаченої ч.1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 13 грудня 2006 року по 31 листопада 2007 року.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова безпідставно не здійснило перерахунок державної та додаткової пенсії позивачу згідно ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за вказаний позивачем період часу.
Проте погодитися повністю з таким висновком суду не можна, оскільки він дійшов його з порушенням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 було встановлено 3 групу інвалідності, пов’язану з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а з 13 грудня 2006 року 2 групу інвалідності, пов’язану з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII ОСОБА_6 належить до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
ОСОБА_6 одержує пенсію по інвалідності на підставі ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, на підставі ст. 50 цього ж Закону.
Розрахунок пенсії позивачу проведено відповідачем виходячи із встановленого постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 3 січня 2002 року № 1 розміру, який складає 19,91 грн., а з 1 вересня 2004 року, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 13 липня 2004 року № 894, - 22,30 грн.
Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 3 групи, щодо яких установлено причинний зв’язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими за 6 мінімальних пенсій за віком, а для інвалідів 2 групи за 8 мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, зокрема інвалідам 3 групи - у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, а інвалідам 2 групи - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Як передбачено ст. 53 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV, встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 р. № 523, положення якої стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Натомість, у пункті 2 постанови № 1 від 3 січня 2002 року Кабінет Міністрів України встановив розміри сум, за якими розраховуються пенсії, всупереч положенням зазначених статей Закону, оскільки ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами, обґрунтовано визнав, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV не є перешкодою для застосування величини мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинними законодавством не встановленого іншого, крім передбаченого ч.1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
З огляду на викладене, суд правильного дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії включно до 12 грудня 2006 року у розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, а 13 грудня 2006 року по 31 жовтня 2007 року у розмірі, не нижчому 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком.
В той же час, при вирішенні спору суд не звернув увагу на те, що ОСОБА_6 з 27 травня 2005 року по 31 грудня 2005 року отримував пенсію за віком згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не пенсію по інвалідності.
З огляду на це, судова колегія вважає за необхідне змінити рішення суду в цій частині та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_6 відповідно до вимог ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії, передбаченої ч.1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 1 січня 2006 року по 12 грудня 2006 року.
Інші доводи апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова не є суттєвими та висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 304-1, п. 3 ч. 1 ст. 307, п. п. 3,4 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 9 липня 2010 року змінити.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_6 відповідно до вимог ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії, передбаченої ч.1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 1 січня 2006 року по 12 грудня 2006 року.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції є остаточним і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: