Справа № 22-ц-26500/2010 рік.                                 Головуючий 1-ї інстанції: - Зінченко Ю.Є.  

Категорія: соціальні виплати.                                                   Суддя-доповідач:  -  Кокоша В.В.  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И  

  25 серпня 2010 року.   Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:  

  головуючого - судді:  - Кукліної Н.О.,  

суддів: - Шевченко Н.Ф., Кокоші В.В.,  

при секретарі: - Назаренко О.О.,  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова на постанову Московського районного суду м. Харкова від 18 червня 2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України у Московському районі  м. Харкова - про перерахунок та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,  

                                                         в с т а н о в и л а :  

    У березні 2010 року ОСОБА_6 звернулася в суд із вказаним позовом.  

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що вона має статус «дитини війни» та згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання щомісячної  соціальної допомоги у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.          

Проте управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова, де вона перебуває на обліку, не здійснює їй виплату підвищення до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.  

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_6 просила суд поновити строк для звернення в суд за захистом порушеного права та зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова здійснити  їй перерахунок  пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року.  

Відповідач, в особі свого представника, позов не визнав, посилаючись на його безпідставність.  

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 18 червня 2010 року позов задоволено частково.  

Поновлено позивачці строк на звернення до суду.  

Зобов’язано управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії  ОСОБА_6 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 грудня 2009  року по 24 грудня 2009 року, з урахуванням раніше сплачених сум підвищення до пенсії.  

В іншій частині позову відмовлено.  

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.  

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.  

Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що  управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова зобов’язано  було нараховувати та виплачувати позивачці  щомісячно підвищення до пенсії, однак в порушення вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» нарахування та виплату підвищень до пенсії проводило у 2008-2009 роках не в повному обсязі.  

Проте погодитися повністю з таким висновком суду не можна, оскільки він дійшов його з порушенням норм матеріального і процесуального права.  

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6, 1930 року народження, перебуває на обліку у відповідача та відноситься до категорії громадян, які мають статус «дитина війни», що стверджується копією пенсійного посвідчення.  

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195-IV, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.  

Згідно з п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»  призупинено на  2007 рік дію ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік».  

Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового  утримання  чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсій, відповідно до ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), в розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.  

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» щодо зупинення дії ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни».  

Згідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується у підвищеному розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».  

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».  

Відповідно до ч. 2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено.  

Згідно ч. 2 ст. 54 Закону України «Про державний бюджет  України на 2009 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими  актами Кабінету Міністрів України.  

Відповідним Законом України, який встановлює доплату до пенсії «дітям війни», є Закон України «Про соціальний захист дітей війни».  

Таким чином, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008  року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року спірні правовідносини регулювалися  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».        

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Оскільки відповідач у 2008 - 2009 роках  не здійснював  перерахунок пенсії позивачки з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», суд правомірно зобов’язав управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова провести перерахунок пенсії ОСОБА_6 з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 1 січня 2009 року по 24 грудня 2009 року з урахування  фактично сплачених сум.  

В той же час, суд помилково відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про перерахунок пенсії з підвищенням  її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» за період часу з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з  25 грудня 2009 року по 31 грудня 2009 року, у зв’язку з чим постанова суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вказаних позовних вимог.  

Судова колегія погоджується з висновком суду в частині відмови позивачці у задоволенні  вимог про перерахунок та виплату пенсії з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком  за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року.  

При цьому судова колегія виходить з того, що Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року, дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік було зупинено.  

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19 січня 2006 року до статті 110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.  

Проте у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджені не були.  

Закони України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19 січня 2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом всього 2006 року.  

З огляду на це, в управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова не було правових підстав нараховувати та виплачувати позивачці доплати до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  оскільки до 19 січня 2006 року її дію було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.  

Доводи апеляційної скарги про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону  України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути прийняті до уваги.  

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.  

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.  

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону  України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».  

Безпідставними є  посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».  

Відповідно до положень ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено конкретний розмір державної соціальної гарантії дітям війни у вигляді підвищення на 30 % від мінімальної пенсії за віком та передбачено, що соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.  

З огляду на пріоритетність законів над підзаконними актами, суд правомірно застосував дію Закону № 2195-IV, а не зазначеної вище постанови Кабінету Міністрів України.  

Безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на відсутність бюджетних коштів для реалізації положень ст. 6 Закону  України «Про соціальний захист дітей війни , оскільки реалізація позивачем права на підвищення пенсії, яке базується на чинному законі України, не може бути постановлено у залежність від бюджетних асигнувань. До того ж, це питання виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалось.  

Керуючись  ст. ст.  303, 304, 304-1, п. 3 ч. 1 ст. 307,  п. п. 3,4 ст. 309, ст. 313,  ч. 2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,  

    в и р і ш и л а:  

    Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова - задовольнити частково.  

Постанову Московського районного суду м. Харкова від 18 червня 2010 року у частині відмови зобов’язання управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії  ОСОБА_6 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року  та з  25 грудня 2009 року по 31 грудня 2009 року скасувати.  

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Московському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_6 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року  та з  25 грудня 2009 року по 31 грудня 2009 року.  

В іншій  частині постанову Московського районного суду міста Харкова від 18 червня 2010 року залишити без змін.    

Рішення суду апеляційної інстанції   є остаточним і касаційному оскарженню не підлягає.  

  Головуючий:  

  Судді: