Справа № 22-ц-26453/2010 рік.                               Головуючий 1-ї інстанції: - Токмакова А.П.  

Категорія: соціальні виплати.                                                   Суддя-доповідач:  -  Кокоша В.В.  

У Х В А Л А  

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И  

  30 серпня 2010 року.   Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:  

  головуючого - судді:  - Кукліної Н.О.,  

суддів: - Шевченко Н.Ф., Кокоші В.В.,  

при секретарі: - Назаренко О.О.,  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Валківському районі Харківської області на рішення Валківського районного суду Харківської області від 15 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_6 до управління Пенсійного фонду України в Валківському районі Харківської області - про покладання обов’язку здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії,  

                                                           в с т а н о в и л а :  

    У травні 2010 року ОСОБА_6 звернулася в суд із вказаним позовом.  

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що вона має статус дитини війни та згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на  щомісячне підвищення до пенсії  у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.          

Проте управління Пенсійного фонду України в Валківському районі Харківської області, де вона перебуває на обліку, не виплачує їй підвищення до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.  

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_6 просила суд визнати противоправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Валківському районі Харківської області та зобов’язати відповідача здійснити їй перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року.  

Відповідач, в особі свого представника, позов не визнав, посилаючись на його безпідставність.  

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 15 червня 2010 року позов задоволено частково.  

Визнано противоправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Валківському районі Харківської області.  

Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Валківському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_6 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.  

В іншій частині позову відмовлено.  

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Валківському районі Харківської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.  

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.  

Задовольняючи частково позов, суд виходив з того, що  управління Пенсійного фонду України в Валківському районі Харківської області, якому делеговано повноваження щодо призначення та виплати пенсій, повинно було нараховувати та виплачувати позивачці  підвищення до пенсії, однак в порушення вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» нарахування та виплату підвищення до пенсії проводило не в повному обсязі.  

Такий висновок суду відповідає нормам матеріального і процесуального права.  

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку у відповідача як пенсіонерка та відноситься до категорії громадян, які мають статус дитини війни, що стверджується залученою до справи копією пенсійного посвідчення.  

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195-IV, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.  

Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (далі - Закон № 489-V) дію ст. 6 Закону № 2195-IV зупинено на 2007 рік з урахуванням ст. 111 цього Закону.  

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону № 489-V визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).  

  Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується у підвищеному розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».  

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».   

Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Рішення Конституційного Суду України є остаточними, обов’язковими до виконання на всій території України, і таким, що мають преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.  

Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено.  

Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України «Про державний бюджет  України на 2009 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими  актами Кабінету Міністрів України.  

Відповідним Законом України, який встановлює доплату до пенсії «дітям війни», є Закон України «Про соціальний захист дітей війни».        

Таким чином, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року спірні відносини регулювалися  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Оскільки відповідач у зазначений період часу здійснював перерахунок та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_6 у меншому розмірі ніж 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», суд правомірно зобов’язав управління Пенсійного фонду України в Валківському районі Харківської області провести перерахунок пенсії позивачці з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.  

Судова колегія погоджується з висновком суду про відмову позивачці у задоволенні позовних вимог про перерахунок та виплату пенсії з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком  з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року.  

При цьому судова колегія виходить з того, що Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року, дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік було зупинено.  

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19 січня 2006 року до статті 110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.  

Проте у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджені не були.  

Закони України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19 січня 2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом всього 2006 року.  

З огляду на це, у відповідача не було підстав нараховувати та виплачувати позивачці підвищення до пенсії, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки до 19 січня 2006 року її дію було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.  

Доводи апеляційної скарги про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону  України «Про соціальний захист дітей війни» на висновки суду не впливають.  

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.  

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.  

Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону  України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».  

Безпідставними є  посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».  

Відповідно до положень ст. ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено конкретний розмір державної соціальної гарантії дітям війни у вигляді підвищення на 30 % від мінімальної пенсії за віком та передбачено, що соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.  

З огляду на пріоритетність законів над підзаконними актами, суд правомірно застосував дію Закону № 2195-IV, а не зазначеної вище постанови Кабінету Міністрів України.  

Безпідставними є посилання в апеляційній скарзі на відсутність бюджетних коштів для реалізації положень ст. 6 Закону  України «Про соціальний захист дітей війни , оскільки реалізація позивачем права на підвищення пенсії, яке базується на чинному законі України, не може бути постановлено у залежність від бюджетних асигнувань. До того ж, це питання виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалось.  

Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.  

Вирішуючи спір, суд з’ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін,  дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та постановив законне й обґрунтоване рішення.  

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування судова колегія не вбачає.  

Керуючись  ст. ст.  303, 304, 304-1, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,  

    у х в а л и л а:  

  Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Валківському районі Харківської області - відхилити.  

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 15 червня 2010 року залишити без змін.  

Ухвала суду апеляційної інстанції   є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.  

Головуючий:  

  Судді: