Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
____________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“ 17 ”грудня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого – судді Харчука В.М.
суддів: Кізюн О.Ю., Переверзєвої Н.І.
при секретарі Кричківській А.Ю.
з участю: сторін, адвоката ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні справу № 22ц – 5622 за апеляційною скаргою Кам’янець-Подільського учбово-виробничого підприємства „Українське товариство глухих” на рішення Кам’янець-Подільського міськрайонного суду від 05 жовтня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до Кам’янець-Подільського учбово-виробничого підприємства „ Українське товариство глухих” про вселення та за позовом Кам’янець-Подільського учбово-виробничого підприємства „Українське товариство глухих” до ОСОБА_2 про розірвання договору найму.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,
в с т а н о в и л а:
20.05.2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Кам’янець-Подільського учбово-виробничого підприємства „Українське товариство глухих” про вселення в житлове приміщення в гуртожитку по АДРЕСА_1. В обґрунтування вимог вказував, що його мати ОСОБА_3 з 1980 року по 14.12.2005 року перебувала в трудових відносинах з підприємством УТОГ, в зв’язку з чим їй було надано кімнату в гуртожитку по АДРЕСА_1, в якій він проживав разом з матір’ю з дня свого народження в 1983 році до дня смерті матері, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті матері він продовжував проживати в гуртожитку, а в кінці 2006 року поїхав на заробітки до м. Києва, однак один-два рази на місяць приїздив до свого житла в гуртожитку, здійснював відповідні платежі за користування житлом. В другій половині 2007 року йому зателефонував сусід по гуртожитку і повідомив, що за вказівкою адміністрації підприємства УТОГ всі його речі винесено з кімнати, в якій він проживав. По приїзду в місто він знайшов свою кімнату в гуртожитку закритою на інший замок, а комендант гуртожитку повідомив його, що кімнату у нього забрано, а речі знаходяться у підвалі.
Такі дії відповідача позивач просив визнати протиправними, зобов’язати відповідача не чинити йому перешкод в користуванні житловою площею та вселити його в кімнату гуртожитку, оскільки іншого житла у нього не має.
05.08.2010 року Кам’янець - Подільське учбово - виробниче підприємство „Українське товариство глухих” звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору найму. В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що ОСОБА_2 після
________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції – Швець О.Д. Справа №22ц- 5622
Доповідач –Кізюн О.Ю. Категорія № 41
відбуття покарання в місцях позбавлення волі за вироком суду від 14.07.2004 року поселився в житловому приміщенні гуртожитку, яке займала його мати ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
01.04.2006 року між сторонами був укладений письмовий договір найму житлової площі у гуртожитку УТОГ строком до 01.04.2009 року, за яким в користування ОСОБА_2 була передана житлова площа 29,3 кв. м. зі сплатою плати за проживання в гуртожитку. Проте відповідач в квітні та травні 2006 року частково вніс плату за проживання в гуртожитку, а з червня 2006 року взагалі припинив своє проживання в наданому йому житлі.
За період з 01.04.2006 року по 30.06.2007 року заборгованість ОСОБА_2 по платі за проживання в гуртожитку становить 1 456 грн. 05 коп. Оскільки місце перебування ОСОБА_2 не було відомо, тому адміністрація підприємства була позбавлена можливості достроково розірвати з ним договір найму житла.
З огляду на ці обставини та з посиланням на ч.2 ст.825 ЦК України позивач просив розірвати договір найму житлової площі у гуртожитку УТОГ по АДРЕСА_1, укладений 01.04.2006 року з ОСОБА_2
Ухвалою Кам’янець-Подільського міськрайонного суду від 12.08.2010 року цивільну справу за позовом Кам’янець - Подільського учбово - виробничого підприємства „Українське товариство глухих” до ОСОБА_2 про розірвання договору найму об’єднано в одне провадження з цивільною справою за позовом ОСОБА_2 до Кам’янець-Подільського учбово-виробничого підприємства „ Українське товариство глухих” про вселення.
Рішенням Кам’янець-Подільського міськрайонного суду від 05.10.2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнано дії адміністрації Кам’янець-Подільського учбово-виробничого підприємства „ Українське товариство глухих” протиправними та зобов’язано не чинити ОСОБА_2 перешкод в користуванні житловою площею в гуртожитку УТОГ по АДРЕСА_1. В задоволенні решти вимог ОСОБА_2 та в задоволені позову Кам’янець-Подільського учбово-виробничого підприємства „ Українське товариство глухих” відмовлено.
В своїй апеляційній скарзі Кам’янець - Подільське учбово - виробниче підприємство „Українське товариство глухих” просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, про задоволення їх позовних вимог, а в позові ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення. ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставинах, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції цим вимогам закону не відповідає і відповідно до положень ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Встановлено, що гуртожиток по АДРЕСА_1 в м. Кам’янець - Подільський є власністю Українського товариства глухих згідно свідоцтва про право власності на приміщення гуртожитку, яке видане 12.03.2002 року на підставі рішення Кам’янець-Подільського міськвиконкому № 205 від 04.02.2002 року.
Як видно з матеріалів справи і ці обставини сторонами не оспорюються, мати позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_5 працювала на Кам’янець-Подільському учбово-виробничому підприємстві „Українське товариство грухих” з 12.08.1980 року по 14.12.2005 року і звільнена з роботи за станом здоров’я з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.40 КЗпП України. В зв’язку з цими трудовими відносинами їй було надано житло в гуртожитку по АДРЕСА_1 для проживання з сином ОСОБА_2 в кімнатах № 65, 70.
Згідно із правилами ст. 129 ЖК України ордер для вселення ОСОБА_5 на надану жилу площу в гуртожитку не видавався.
Постановою Президії Центрального Правління Українського товариства глухих від 14.05.2003 року затверджено Положення про гуртожитки Українського товариства глухих і встановлено, що надання мешканцям жилої площі в гуртожитках підприємств і організацій Українського товариства глухих здійснюється з 01.04.2003 року лише шляхом укладання договору найму, в зв’язку із чим директорів підприємств і організації УТОГ було зобов’язано до 01.09.2003 року з усіма мешканцями гуртожитків укласти договори найму житлової площі, яку вони займають в гуртожитках.
На виконання цієї постанови адміністрацією Кам’янець - Подільське учбово - виробниче підприємство „Українське товариство глухих” 15.12.2003 року було укладено з ОСОБА_5 на невизначений строк договір найму житлової площі в гуртожитку по АДРЕСА_1, згідно якого наймодавець надає ОСОБА_5 та ОСОБА_2 в користування житлову площу загальним розміром 29,3 кв. м. у кімнатах № 65 та № 70.
06.03.2006 року ОСОБА_5 померла.
Після її смерті адміністрація Кам’янець - Подільського учбово – виробничого підприємства „Українське товариство глухих” 01.04.2006 року уклала з ОСОБА_2 новий договір найму житлової площі в кімнатах №65 та №70 гуртожитку підприємства строком до 01.04.2009 року.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та про відмову в позові Кам’янець-Подільського учбово-виробничого підприємства „ Українське товариство глухих”, суд першої інстанції виходив з того, що позивач був поселений в гуртожиток як член сім’ї працівника УТОГ, його право є похідним від права на житло самого наймача, а тому він має право на проживання в гуртожитку і укладення з ним окремого договору найму жилого приміщення на інших підставах є порушенням його права на проживання та користування жилим приміщенням.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він зроблений без врахування обставин, що мають значення по справі.
Договір найму житла від 01.04.2006 року ОСОБА_2 підписав і не оспорював його в установленому порядку.
Відповідно до правил ст.815 ЦК України наймач зобов’язаний використовувати житло лише для проживання у ньому, своєчасно вносити плату за житло.
Встановлено, що з червня 2006 року ОСОБА_2 в гуртожитку не проживав, про місце свого перебування і причину своєї відсутності адміністрацію підприємства УТОГ не повідомляв, плату за житло в гуртожитку не вносив. Строк дії укладеного з ОСОБА_2 договору найму житла в гуртожитку закінчився 01.04.2009 року.
Відповідно до п.8.1 Положення про гуртожитки Українського товариства глухих особи, які проживають в гуртожитках УТОГ за договорами найму, повинні звільнити займані приміщення після закінчення терміну дії договорів найму без надання цим особам інших житлових приміщень в гуртожитках УТОГ.
Оскільки на час виникнення судового спору у даній справі строк дії укладеного з ОСОБА_2 договору найму житла в гуртожитку УТОГ закінчився, на кімнати № 65 та № 70 адміністрацією підприємства УТОГ укладено договори найму з іншими особами, тому з огляду на наведене правові підстави для вселення ОСОБА_2 в гуртожиток УТОГ відсутні, як і немає підстав для задоволення його вимог про зобов’язання адміністрації УТОГ не чинити йому перешкод в користуванні житловою площею в гуртожитку. З цих же підстав слід відмовити в задоволенні позову Кам’янець - Подільського учбово - виробничого підприємства „Українське товариство глухих” до ОСОБА_2 про розірвання договору найму.
Вимоги ОСОБА_2 про визнання неправомірними дій адміністрації підприємства УТОГ щодо звільнення в позасудовому порядку кімнат № 65 та № 70 від належного ОСОБА_2 майна, також слід залишити без задоволення, оскільки правова оцінка судом цих дій адміністрації не впливає на кінцевий результат відновлення прав ОСОБА_2 на користування житлом в гуртожитку, так як це право він втратив в зв’язку із закінченням терміну дії договору найма житла в гуртожитку.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу Кам’янець-Подільського учбово-виробничого підприємства „Українське товариство глухих” задоволити частково.
Рішення Кам’янець-Подільського міськрайонного суду від 05 жовтня 2010 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Кам’янець-Подільського учбово-виробничого підприємства „Українське товариство глухих” про визнання дій протиправними, зобов’язання не чинити перешкод в користуванні житловою площею та вселення відмовити.
В задоволенні позову Кам’янець-Подільського учбово-виробничого підприємства „Українське товариство глухих” до ОСОБА_2 про розірвання договору найму відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: підпис.
Судді: підписи.
Копія вірна: суддя О.Ю.Кізюн