Справа № 2-4455  

2010 року  

РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ    

  08 грудня  2010 року     Солом'янський районний суд м. Києва у складі:  

головуючого судді -   Лазаренко В.В.  

при секретарі -   Сітайло Т.Г.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Публічного  акціонерного  товариства акціонерний  банк «Укргазбанк» про визнання правочину удаваним,  -  

ВСТАНОВИВ:  

  Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить  визнати удаваним правочином кредитний договір  № 43-Ф/08-25 від 11 липня 2008 року, укладений між позивачем та Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» та застосувати наслідки удаваного правочину шляхом визнання, зазначеного вище кредитного договору, укладеним в національній валюті України – гривні, вважати, що кредит був наданий  в сумі 155 074 гривень 81 копійка на умовах зазначених в кредитному договорі, зобов’язати  відповідача здійснити перерахунок в Національну валюту України всіх  сплачених позивачем  грошових коштів по погашенню кредиту та відсотків по ньому по курсу НБУ, який діяв в день оплати.  

Обгрунтовуючи свої позовні вимог, позивач посилався на те, що 11 липня 2008 року між позивачем та Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк»  був укладений кредитний договір  № 43-Ф/08-25, відповідно до якого банк надав позичальнику -  ОСОБА_1 – кредит в розмірі  32 029,00 доларів США на строк з 11 липня 2008 року по 10 липня 2015 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом, виходячи із 13,5 % річних.  

Кредит в сумі 32 029,00 доларів США, носив цільовий характер та надавався Банком для часткової оплати вартості автомобіля «Mitsubishi Outlander 2.4 АТ», 2008 р.в., згідно договору № 0804-17056 (К) від 17 квітня 2008 року про придбання автомобіля, за яким позивач повинен був  провести розрахунок за придбаний автомобіль в національній валюті України – гривні. Позивач посилається на те, що кредитний договір укладений в порушення Цивільного Кодексу України та Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року, оскільки в порушення норм чинного законодавства кредитний договір містить положення згідно із яким зобов'язання встановлено в іноземній валюті, що не відповідає вимогами ст. 524 ЦКУ. Надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання іноземної валюти, як засобу платежу можливо при отриманні індивідуальної ліцензії, яка відповідачем отримана не була  

Таким чином, позивач посилається на те, що кредитний договір було укладено з метою порушення валютного законодавства України, оскільки  відповідач не мав права  за законом,  надавати позивачу кредит в іноземній валюті для його використання  з метою проведення розрахунків  іноземною валютою між резидентами України на території  України  без індивідуальної ліцензії НБУ.  

Позивач посилається на те, що  відповідач,  видаючи позивачу кредит  для придбання легкового автомобіля у резидента України,  усвідомлював, що він бере на себе зобов’язання задовольнити потребу позивача, як позичальника саме в Національній валюті України – гривні, оскільки позивач повинен був  провести розрахунок за  придбання автомобіля в національній валюті гривні.  

Позивач посилається на те, що  акт видачі йому відповідачем кредиту готівкою в іноземній валюті носить формальний характер, а насправді ця валюта виступає  не як засіб платежу, а як еквівалент Національної валюти України, необхідної для використання  кредиту за цільовим призначенням.  

За таких обставин, позивач просить визнати удаваним договір, що був укладений між сторонами, оскільки, цей договір приховує  інший договір про надання  кредиту в національній валюті України – гривні.  

Крім того, позивач посилається на те, що умови  виконання цього договору порушують його права споживача, порушується принцип рівності сторін  Договору, т.я. всі  ризики знецінення  національної валюти України, шляхом порушення вимог  закону, банк покладає, як суб’єкт підприємницької діяльності, виключно на позичальника за кредитним договором, тобто на позивача.  

В судовому засіданні позивач підтримав  свої позовні вимоги в повному обсязі і просив їх задовольнити.  

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав і просив в його задоволенні відмовити в повному обсязі.  

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.  

Судом встановлено, що 11 липня 2008 року між позивачем та Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк»  був укладений кредитний договір  № 43-Ф/08-25, відповідно до п. 1.1. якого банк надав позичальнику -  ОСОБА_1 – кредит в розмірі  32 029,00 доларів США на строк з 11 липня 2008 року по 10 липня 2015 року або по день  визначений п. 1.6 та/або в п. 3.3.11 цього Договору, зі сплатою відсотків за користування кредитом, виходячи із 13,5 % річних (а.с.13-19).  

Згідно в. 1.5. Кредитного договору, кредит був наданий на придбання автомобіля   «Mitsubishi Outlander 2.4», 2008 р.в..    

Згідно п.п. 3.1.1 Кредитного договору Банк зобов’язується відкрити позичальнику  позичковий рахунок № 220320176812.840 і рахунок для погашення заборгованості по кредиту, процентів за його використання та всіх комісійних платежів, передбачених цим договором  № 373950176812.840 (980). Видати Позичальнику кредит в сумі, зазначений  в п. 1.1 цього Договору  з позичкового рахунку № 220320176812.840, шляхом перерахування на поточний рахунок  Позичальника № 2620446812.840, відкритий у ВАТ «Укргазбанк», МФО 320478.  

Згідно виписки  по рахунку №   220320176812.840 та відповідно до заяви ОСОБА_1 на видачу готівки  № 2524 6, Банк  11.07.2008 року, видав грошові кошти у сумі 32029,00 доларів США згідно кредитного договору  № 43-ф/08 від 11.07.2008 року.  

Таким чином,  відповідач  належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором.  

Відповідно до п. 3.3.3 Кредитного договору Позичальник здійснює повернення суми кредиту  частинами, щомісячно з 1-го по  10-е число кожного місяця, в розмірі не менше  1/84 від суми отриманого кредиту .  

ОСОБА_1 здійснював часткове погашення  кредитної заборгованості, що підтверджується випискою по особовому рахунку за період з 11.07.2008 року по 17.11.2010 року. Вказаний факт підтверджує те, що між сторонами був укладений саме кредитний договір і  позивач  здійснив дії по схваленню саме цього правочину.  

Відповідно до  ст. ст. 626 та 627 ЦК України договором є домовленість  двох і більше сторін, спрямована на  встановлення, зміну або  припинення  цивільних прав та обов’язків.  

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору  з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.  

Стаття 628 ЦК України встановлює, що зміст договору становлять умови  визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.  

Згідно  положень  ч.1 ст.638 ЦК України  істотними  умовами  цивільно-правового договору  є умова про предмет договору; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; усі інші умови, щодо  яких за заявою хоча б однією із сторін має бути досягнуто згоди.  

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.  Якщо буде встановлено, що  правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.  

Таким чином, удаваним є правочин, що вчинюється з метою  приховання іншого правочину, який сторони насправді вчинили. Тому при укладенні  удаваного правочину до відносин його учасників  застосовуються правила  щодо правочину, який сторони мали на увазі (який сторони приховали). Суб’єкт, який  вимагає визнання правочину  недійсним як укладеного з метою приховати інший правочин, повинен довести, що правочин укладений з такою метою.  

Воля сторін в удаваному правочині спрямована на  встановлення  інших цивільно-правових відносин, ніж ті,  які передбачені правочином (наприклад, договір купівлі-продажу квартири, що насправді є договором застави в забезпечення повернення  позики або укладений з метою уникнути звернення стягнення на заставлене майно в судовому порядку). При цьому позивач  повинен вказати, який інший правочин приховується з допомогою укладеного правочину.  

Ознакою удаваного правочину є те, що  розбіжність між волею та її зовнішнім виявом стає наслідком навмисних дій його учасників, які мають за мету одержання певної користі  усіма або, принаймні один із них. За удаваним правочином настають інші права та обов’язки, ніж ті, що передбачені  правочином. За удаваним правочином обидві сторони  свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними  встановлюються інші правовідносини.  

Проте, як встановлено вище, всі істотні умови Кредитного договору були  обумовлені сторонами  до його підписання. При підписанні  кредитного договору ніяких застережень щодо його умов у сторін не виникло, будь-яких заяв з боку  ОСОБА_1 щодо змісту кредитного договору не надходило.  

Таким чином, на момент підписання кредитного договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, до яких відноситься і валюта  грошового зобов’язання, після чого підписали  Договір.    

Судячи з умов договору та дій які були вчиненні сторонами на виконання цього договору, суд дійшов до висновку про те, що між сторонами було укладено саме кредитний договір в іноземній валюті, а не будь-який інший договір, який сторони мали намір приховати.  

Відповідно до ст. 60 ЦПК України  кожна сторона зобов`язана  довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

  Ч.4 ст. 59 ЦПК України передбачено, що  доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.  

Позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження того, що кредитний договір № 43-Ф/08-25 від 11 липня 2008 року був укладений сторонами  для приховання будь-якого іншого договору (тобто є удаваним)  і що цей договір був укладений сторонами в національній валюті України – гривні.  

Посилання позивача на те, що надання йому кредиту в іноземній валюті – в доларах США, порушує його права та чинне законодавство України, є безпідставними та не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.  

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права та обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства передбачені Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який з урахуванням приписів ст. 4 Цивільного Кодексу України с одним із джерел регулювання правовідносин у валютній сфері.  

Під валютними операціями у вказаному Декреті Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» розуміються операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України: операції, пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов'язані вивезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.  

Наданням банком позичальникові грошових коштів (кредиту) та проведення позичальником дій відносно виконання своїх зобов'язань в іноземній валюті ( в тому числі оплата процентів за користування кредитом) за своєю правовою природою є валютною операцією.  

Одночасно, ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії Національного банку України.  

Згідно із ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність є банківською ліцензію.  

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що на здійснення валютних операцій Національний банк України видає генеральні та індивідуальні ліцензії.  

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку па здійсненна валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.  

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.  

П. «в» ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» визначає, що індивідуальної ліцензії потребує операція, як надання і держання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.  

П.6 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» встановлює, що порядок і терміни видачі ліцензій перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються НБУ.  

Чинним законодавством не встановлено жодних обмежень щодо граничних сум та термінів повернення кредитів в іноземній валюті на підтвердження чого свідчить лист НБУ від 29.05.2001 року № 28-313/2178. За таких умов здійснення резидентами операцій з отримання чи надання кредитів у іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії НБУ.  

Відповідно до п. «г» ч.4 ст.5 Декрету використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу проводиться на підставі отриманої суб'єктами договірних відносин індивідуальної ліцензії.  

Згідно із н.1.4 «Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 року № 483. під використання іноземної валюти як засобу платежу розуміється використання іноземною валюти на території України для виконання будь-яких грошових зобов'язань або оплати товарів, що придбаваються.  

П. 1.5 «Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України», затверджених постановою Правління НБУ № 483 від 14.10.2004 року передбачено, що використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензій дозволяється у випадку коли якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких НБУ видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).  

Відповідно до ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» уповноваженим банком є будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, що має ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль   за   операціями своїх клієнтів.  

ПАТ АБ «Укргазбанк» отримано банківську ліцензію НБУ на здійснення банківських операцій та дозвіл, в тому числі і на здійснення операцій з валютними цінностями у частині їх залучення і розміщення на валютному ринку України.  

Відповідно до п.5.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 року № 275 письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року за № 15-93.  

За приписами даних нормативних актів ПАТ АБ «Укргазбанк» є уповноваженим банком, що у встановленому НБУ порядку отримав банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями.  

За таких обставин, посилання позивача на те, що відповідач не мав права укладати кредитний договір в іноземній валюті є безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу.  

Не     заслуговують на увагу і твердження позивача про те, що оспорюваний кредитний договір в цілому суперечить и. 9 ч.1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки не містить умов або правил, які б регулювали відповідальність банку ні за невиконання, ні за неналежне виконання Банком умов Договору, оскільки при укладені оспорюваного договору сторони домовилися про всі його істотні умови, кредитний договір підписаний особа сторонами з дотриманням та у відповідності ст. ст. 626-628, 638 ЦК України, без будь-яких застережень з боку відповідача щодо умов на яких він укладається. Тобто всі умови визначені договором відповідали волевиявленню сторін на момент йог укладання.  

Враховуючи обставини викладені вище, суд дійшов до висновку про те, що підстави для задоволення позовної заяви ОСОБА_1 відсутні, а тому в задоволенні його позову повинно бути відмовлено в повному обсязі.  

Керуючись ст. ст. 10-11, 57-58, 60, 88, 208-209, 212-216, 218 ЦПК України, ст. ст. 202, 203, 204, 205, 207, 208, 235, 626-629, 638-640, 651, 1054 ЦК України, суд -  

ВИРІШИВ:  

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного  акціонерного  товариства акціонерний  банк «Укргазбанк» про визнання правочину удаваним  - відмовити.  

Рішення може бути оскаржено протягом 10 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подання апеляційної скарги.  

  Суддя: (підпис)