Справа №2-3860/10
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
19 листопада 2010 року Подільський районний суд м.Києва в складі
головуючого - судді Зіміної В.Б.,
при секретарі: ОСОБА_4 В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Подільського районного суду м.Києва позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Київська міська рада про визнання правочину недійсним; -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з зазначеним вище позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він є сином померлого ОСОБА_4, відповідачка ОСОБА_2 є вдовою померлого та мачухою позивача, а відповідачка ОСОБА_3 - сестрою померлого.
21.04.10р. позивач подав заяву про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4, до складу якої входить АДРЕСА_1. При зборі документів на оформлення спадщини виявилось, що відповідачка ОСОБА_2 подала заяву до Київської міської ради про передачу частини земельної ділянки в її власність.
Будинок АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по ? частині кожному. Відповідно до реєстру земельних ділянок земельна ділянка по АДРЕСА_1 розділена на три фрагменти під номерами 4, 186 та 185.
11.09.06р. видані державні акти на право власності на землю на ім’я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ( фрагмент №4), на фрагмент №186 також виданий державний акт на ім’я ОСОБА_3, а на фрагмент №185 претендує ОСОБА_2
Вказана процедура землевідведення та підписання нотаріально засвідченої заяви зі сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про згоду на приватизацію ділянки №185 порушує права позивача і не відповідає вимогам закону, оскільки на даній земельній ділянці позивач забудував новий будинок.
Крім того, приватизувати земельну ділянку можуть тільки користувачі, а відповідачка ОСОБА_2 не е користувачем спірної земельної ділянки. В той час як позивач з народження проживав в АДРЕСА_1 та користувався спірною земельною ділянкою, а його інтереси враховані не були.
В зв’язку з чим позивач ставить питання про визнання його користувачем земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 під №185 площею 0,061 га. з 1992 року та просить визнати правочин, згоду на передачу у приватну власність ОСОБА_2, надану ОСОБА_4 та ОСОБА_3, земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 під №185, недійсним.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з тих же підстав та просив їх задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_3 позов визнала та пояснила, що вона разом з покійним братом є власником будинку АДРЕСА_1 по ? частині кожний. Фактично земельна ділянка біля будинку має 22 сотки і вони весь час нею користувались. Позивач проживав в будинку і також користувався земельною ділянкою.
В 2006р. вони разом з братом приватизували земельну ділянку площею 10 соток. Інша частка була розділена на дві ділянки, одну із них за №186 в розмірі 5,8 кв.м. приватизував її син ОСОБА_5 Оскільки у позивача були проблеми, братом було прийнято рішення, що іншу ділянку приватизує друга дружина брата – ОСОБА_2
Вона не хотіла підписувати заяву про згоду на приватизацію, але потім підписала. Однак позивач про це не знав.
На спірній земельній ділянки брат разом з позивачем самовільно забудували новий будинок, яким зараз користується відповідачка.
Представники відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечували, посилаючись на те, що позивач дійсно зареєстрований в АДРЕСА_1, але фактично там не проживає з 1994р. У позивача відсутні будь-які документи підтверджуючи, що він є користувачем спірної земельної ділянки.
Дійсно на спірній земельній ділянки самовільно забудований будинок, якім зараз користується відповідачка, але даний будинок був забудований нею та її чоловіком, позивач не має до цієї будівлі ніякого відношення, участі в забудові не приймав.
В позові не зазначено жодної із підстав, визначених в ст.ст.215, 203 ЦК України, відповідно до яких правочин, вчинений ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, може вважатися недійсним. В зв’язку з чим відповідачка просить в позові відмовити.
Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, третя особа надала письмові пояснення до позову, де зазначили, що до компетенції Київської міської Ради не входить визнання права власності/користування спадковим майном, а тому вони просять розглядати справу без участі їх представника (а.с. 73-74).
Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає , з наступних підстав.
Судом встановлено, що Рішенням виконкому Шевченківської районної ради депутатів трудящихся від 23.02.87р. №63/3 затверджено акт прийняття до експлуатації АДРЕСА_1, визнано за ОСОБА_7 право власності на цей будинок та закріплено за садибою земельну ділянку площею 600 кв.м., а 1538 кв.м. передано в тимчасове користування до вилучення в земфонд (а.с. 64).
В технічному паспорті БТІ за 13.02.87р. на житловий будинок АДРЕСА_1 зазначено, що будинок знаходиться на земельній ділянці площею 2138 кв.м. (а.с. 57-62).
На даний час право власності на будинок АДРЕСА_1 зареєстровано в БТІ м.Києва наступним чином: ОСОБА_3 – ? частин будинку, ОСОБА_4 – ? частина будинку, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.05.89р. (а.с. 56, 92-93).
11.09.06р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності по ? частині кожний отримали державні акти на право власності на земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_1, площею 0,1000 га. в межах, визначених на плані. Кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:91:454:0004 (а.с. 12,18).
Земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та має кадастровий номер 91:454:186 передана у власність ОСОБА_5 Земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та має кадастровий номер 91:454:185п знаходиться в стадії розробки оформлення прав на власність ОСОБА_2, що підтверджується поясненнями сторін та дослідженими у суді документами (а.с. 12, 70).
30.12.69р. ОСОБА_4 уклав шлюб з ОСОБА_8, призвіще дружини після одруження ОСОБА_4, 23.03.78р. шлюб між сторонами розірвано. 04.08.72р. у подружжя народився син ОСОБА_1. Документів, підтверджуючих зміну призвіще позивача з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 сторонами не надано, але сторони не заперечують, що позивач є сином ОСОБА_4 17.12.09р. ОСОБА_4 помер. ІНФОРМАЦІЯ_1р. ОСОБА_1 подав заву до нотаріальної контори про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 (а.с. 10-11, 82-83, 106).
Як вбачається з пояснень сторін та досліджених у суді документів ОСОБА_4 був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 з 1959 р. по день смерті, позивач ОСОБА_1 зареєстрований в будинку з 1989р. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в будинку ніколи зареєстрованими не були (а.с. 8, 65).
Зі слів представників відповідачки ОСОБА_2 в 1997р. ОСОБА_4 одружився з ОСОБА_2 і з того часу остання проживала в АДРЕСА_1. ОСОБА_1 фактично не проживав в будинку з 1994р. На земельній ділянці, по якій зараз вирішується питання щодо оформлення права власності на ОСОБА_2, подружжя ОСОБА_4 самовільно забудували будинок, яким зараз користується ОСОБА_2
Зі слів представника позивача позивач весь час проживав в АДРЕСА_1 та саме він, за згодою батька та тітки самовільно забудував будинок на земельній ділянці, яка зараз оформлюється на відповідачку ОСОБА_2
Зі слів відповідачки ОСОБА_3 – ОСОБА_1 проживав в будинку періодично. Новий будинок забудовано ОСОБА_4, якому допомагав ОСОБА_1.
Таким чином, судом встановлено, що з 1989р. власниками АДРЕСА_1 були ОСОБА_4 та ОСОБА_3 За садибою була закріплена земельна ділянка площею 600 кв.м., а 1538 кв.м. було передано в тимчасове користування. Позивач був зареєстрований в будинку з 1989р.
Згідно реєстру земельних ділянок земельна ділянка по АДРЕСА_1, була розділена на три ділянки: 004 (АДРЕСА_1), площею 1000 кв.м. – передана у спільну часткову власність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 рішенням Київської міської ради №24/898 від 25.09.03р., державні акти від 11.09.06р.; 186 (АДРЕСА_1) – передано у власність ОСОБА_5; №185п. (АДРЕСА_1) – на стадії розробки оформлення прав ОСОБА_2
Як вбачається з матеріалів справи 15.11.02р. ОСОБА_2 нотаріально посвідчила заяву до Київського міського голови про безоплатну передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,611 га для будівництва, обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд, згідно ст.118 ЗК України, за адресою АДРЕСА_1. Приватний будинок за даною адресою належить її чоловіку ОСОБА_4 та його сестрі ОСОБА_3 в рівних долях.
На даній заяві зроблена напис: «Не заперечуємо проти передачі у приватну власність земельну ділянку площею 0,611 га. ОСОБА_2, яка являється частиною нашої присадибної ділянки», яка підписана ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 70).
На момент подачі заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були співвласниками будинку АДРЕСА_1 та землекористувачами земельної ділянки площею 2138 кв.м., 1538 кв.м. з яких находились в тимчасовому користуванні до вилучення в земфонд.
Сторони дали різні пояснення щодо осіб, які станом на 15.11.02р. проживали в будинку. Земельним кодексом України не визначено коло осіб, яких віднесено до землекористувачів земельних ділянок.
Виходячи зі змісту п.4 ст.120 ЗК України, яка передбачає, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруду, суд вважає, що землекористувачами земельної ділянки, які наділені правом на її приватизацію та розпорядження є співвласники будинку.
Оскільки ОСОБА_1 ніколи не був власником будинку АДРЕСА_1, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання його користувачем спірної земельної ділянки.
Згідно вимог ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадяться у разі:
приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації.
Норма безоплатної передачі земельних ділянок громадянам для будівництва і обслуговування житлового будинку в містах становить не більше 0,10 га.
Передача земельних безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін співвласники будинку ОСОБА_4 та ОСОБА_3 скористались своїм правом на безоплатне отримання земельної ділянки та приватизували земельну ділянку площею 0,10 га. та надали згоду на безоплатну передачу іншої частини земельної ділянки, що знаходилась в їх тимчасовому користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_5
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 використали своє права на приватизацію земельної ділянки в межах визначеним ЗК України норм.
Ст.202 Цивільного Кодексу України введеного в дію з 01.09.04р. визначає поняття правочину як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
В ЦК України 1963р. поняття правочину відсутне, є поняття угоди, ст. 41 передбачено, що угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.
Ст.ст. 116, 118 ЗК України визначені підстави набуття права на землю та порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадян, які передбачають, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадяться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян або одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації.
При цьому громадянин подає відповідну заяву до Київської міської державної адміністрації, яка за результатами її розгляду приймає відповідне рішення.
Оскільки діючим законодавством України не передбачено право передачі землекористувачем своїх прав щодо користування земельної ділянкою іншій особі і нотаріально посвідчена підпис ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під написом про їх згоду на передачу у приватну власність ОСОБА_2 частини присадибної ділянки по АДРЕСА_1 на заяві ОСОБА_2 від 15.11.02р. не призводить до встановлення, зміни або припинення цивільних прав і обов’язків, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в частині визнання правочину недійсним.
На підставі викладеного, ст.ст. 116, 118, 120 ЗК України, ст.41 ЦК України (в редакції 1963р.), керуючись ст. ст.213-215, 292, 294 ЦПК України, суд;-
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Київська міська рада про визнання правочину недійсним – відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через Подільський районний суд м.Києва в порядку та строки, встановлені законом. Аапеляційну скаргу протягом десяти днів з дня проголошення рішення, Особи, які брали участь у розгляді справи, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: