Справа № 22ц-6062/2010 Головуючий у першій інстанції – Ченцова С.М.
Категорія –цивільна Доповідач – Шемець Н.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 грудня 2010 року місто Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі :
головуючого – судді –Позігуна М.І.,
суддів – Шемець Н.В., Мамонової О.Є.,
при секретарі – Кравченко В.В.,
з участю - представників сторін ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 вересня 2010 року у справі за заявою ОСОБА_4 про скасування рішення третейського суду,-
в с т а н о в и в :
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 вересня 2010 року, якою відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_4 про скасування рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз” від 05 серпня 2010 року, та винести нову ухвалу, якою задовольнити його заяву про скасування рішення третейського суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт посилається на те, що регламент третейського суду як невід”ємну частину третейської угоди він не підписував, у спірній третейській угоді його не викладено, і відповідно до ч.7 ст. 12 Закону України „Про третейські суди” третейська угода є недійсною.
Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що акцепт банку ніким не підписано, у банку немає повного письмового кредитного договору, тому вважає, що відповідно до положень ст. 1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним та є нікчемним третейське застереження.
Крім того, апелянт вважає, що має місце зміна банком істотних умов третейського застереження, на які він згоди не надавав.
Також апелянт зазначає, що третейську угоду необхідно укладати, коли вже існує реальний спір, проте при укладанні кредитного договору ніякого спору не було, а тому третейська угода є нікчемною.
Одним із доводів апеляційної скарги є те, що ухвала про відкриття третейського провадження не підписана третейським суддею, тому не породжує ніяких наслідків і, відповідно, його взагалі не було повідомлено про розгляд справи третейським судом, а тому третейський суд вирішив питання про права і обов”язки осіб, які не брали участі у справі.
На думку апелянта, третейському суду не підвідомчий розгляд спорів у справах з споживачами, оскільки законодавством передбачено розгляд таких справ в судах загальної юрисдикції, тому рішення третейського суду може бути оскаржене та скасоване у випадку непідвідомчості справи третейському суду згідно п.1 ч.3 ст. 51 Закону України „Про третейські суди”.
Також апелянт вважає, що банк та третейський суд порушили відносно нього банківську таємницю, так як він дозволу на розкриття даної таємниці не давав, порядок її розкриття у третейському застереженні не викладено і тому третейський суд своїм провадженням обмежив виключне право державного суду на розкриття банківської таємниці.
Крім того, апелянт зазначає, що його не було ознайомлено з Загальними умовами кредитування фізичних осіб, а ознайомили тільки з письмовими загальними умовами на одному аркуші, згідно яких банк зобов”язувався надати кошти, а він зобов”язувався сплачувати кредит у строк.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали даної справи та матеріали справи третейського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, ухвала суду залишенню без змін, виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_4 про скасування рішення третейського суду, суд першої інстанції виходив з того, що третейська угода, укладена між сторонами, відповідає вимогам законодавства, підстав для визнання її недійсною немає, тому не може бути скасоване рішення третейського суду.
Такий висновок суду ґрунтується на наявних матеріалах і відповідає нормам законодавства, що регламентують спірні правовідносини.
По справі встановлено, що ОСОБА_4 21 липня 2008 року звернувся до ЗАТ „Альфа –Банк” з пропозицією надати йому кредит шляхом перерахування коштів на відповідний картковий рахунок, сума кредиту - 8626 дол.США, процентна ставка -21%, остаточна дата повернення кредиту -21 липня 2011 року.
Цього ж дня банк повідомив, що акцептує пропозицію ОСОБА_4 на укладення кредитного договору на зазначених умовах.
Також підписанням пропозиції ОСОБА_4 підтвердив, що будь-які спори в зв”язку з наданням, обслуговуванням або поверненням кредиту підлягають остаточному вирішенню у Постійнодіючому Третейському суді при Всеукраїнській Громадській Організації „Всеукраїнський фінансовий союз” у відповідності до його регламенту, проти чого банк не заперечував.
Договором про внесення змін і доповнень до кредитного договору від 20 лютого 2009 року змінена дата повернення кредиту - на 21 липня 2014 року, а п.3 сторони підтвердили, що всі інші умови кредитного договору залишаються незмінними і сторони підтверджують по ним свої зобов”язання.
Банк виконав свої зобов”язання за кредитним договором, що підтверджується випискою з особового рахунку позичальника, проте ОСОБА_4 свої зобов”язання належним чином не виконав, в зв”язку з чим створилась заборгованість.
Банк звернувся з позовом до третейського суду, який 05 серпня 2010 року ухвалив оскаржуване заявником рішення та стягнув з ОСОБА_4 на користь ПАТ „Альфа-Банк” заборгованість за кредитним договором в сумі 85 742 грн.84 коп.
Апеляційний суд виходить з того, що частиною 3 ст. 51 Закону України „Про третейські суди” визначено вичерпний перелік підстав для скасування рішення третейського суду, а наведені заявником-апелянтом доводи не містять правових підстав для скасування оскаржуваного рішення третейського суду.
Щодо доводів апелянта про недійсність третейської угоди, апеляційний суд враховує наступне.
Третейська угода є угодою сторін про передачу спору на вирішення третейським судом і, відповідно, належність її форми і змісту, наявність всіх істотних умов, передбачених законом є обов”язковою умовою правомірності третейського розгляду та третейського рішення.
Згідно ст.5Закону України „Про третейські суди” спір між сторонами може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Відповідно до ст. 12 цього Закону третейська угода може бути укладена у вигляді застереження у договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається в письмовій формі; може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейської угоди.
Крім того, дана угода має відповідати вимогам, встановленим цивільним законодавством.
Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі прийшов до висновку, що дана угода відповідає вимогам ст.12 Закону України „Про третейські суди”, ст.ст. 203,228 ЦК України.
Апелянтом такий висновок суду не спростований, а його доводи зводяться до того, що оскільки він ніякого регламенту третейського суду не підписував, в третейській угоді його не викладено, тому така угода є недійсною.
Проте законом визначено, що регламент третейського суду є документом, яким визначаються порядок та правила вирішення спорів у третейському суді, правила звернення до третейського суду, порядок формування складу третейського суду, інші питання, пов”язані з вирішенням спорів третейським судом.
Тобто, даний документ не підписується сторонами третейської угоди і в самій угоді його текст не викладається.
Апеляційний суд враховує, що заявник самостійно обрав спосіб захисту своїх прав у разі виникнення спору - саме у третейському суді, сам визначив конкретний третейський суд, що і запропонував банку, письмова форма третейської угоди сторонами дотримана, при цьому вимоги ст. ст. 203,228 ЦК України не порушені, тому дана третейська угода не є нікчемною; крім того, в судовому порядку, як то передбачено п.3 ч.3 ст. 51 Закону України „Про третейські суди”, третейська угода не визнана недійсною, тому доводи апеляційної скарги в цій частині не дають підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.
Доводи апелянта про те, що кредитний договір є нікчемним у порядку ст.1055 ЦК України не узгоджуються з положеннями ст.ст.641,642 ЦК України, крім того, факт отримання кредитного договору та графіку платежів підтверджується підписом позичальника (а.с.10 справи третейського суду), і в правовому плані не є доказом непідвідомчості справи третейському суду, оскільки даний спір підвідомчий третейському суду.
Посилання апелянта на зміну банком умов третейської угоди без його згоди не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом, оскільки сторонами узгоджено, що спір стосовно повернення кредиту розглядається третейським судом.
Безпідставні є доводи апелянта в тій частині, що третейська угода має укладатися лише у тому випадку, коли вже існує реальний спір, оскільки законодавчо необмежено право сторін укладати третейську угоду на стадії, зокрема, укладення кредитного договору.
Посилання апелянта на непідписання суддею третейського суду ухвали про відкриття третейського провадження спростовуються матеріалами справи № 2347-8/251/10 третейського суду і не є доказом того, що третейський суд вирішив питання про права і обов”язки осіб, які не брали участь у справі.
Також апеляційний суд враховує, що спірні відносини виникли із кредитного договору і відносяться до договірних відносин, які регулюються насамперед нормами цивільного законодавства, тому є необгрунтованими доводи апелянта про непідвідомчість справи третейському суду.
Посилання апелянта про порушення банком та третейським судом банківської таємниці є безпідставними і не впливають на правильність оскаржуваної ухвали суду.
Доводи апелянта про неознайомлення його з Загальними умовами кредитування фізичних осіб в ЗАТ „Альфа-Банк” спростовуються п.9 оферти з підписом ОСОБА_4
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції у даному спорі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ч.1 п.1, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,-
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.
Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 06 вересня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
ГОЛОВУЮЧИЙ : СУДДІ :