Судове рішення #12876281

  АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ  

Справа №   11-798/2010                                          Головуючий в 1 інстанції – Короїд Ю.М.

Категорія –   185 ч.3 КК України                           Доповідач – Борисенко І.П.

  У Х В А Л А  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

9 грудня 2010 року  колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі :  

  головуючого -    судді              Рудомьотової С.Г.  

суддів -                                      Борисенка І.П., Акуленко С.О.  

з участю прокурора -               Гапеєвої Н.П.    

засудженого –                           ОСОБА_1  

  розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну  справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Козелецького  районного суду  Чернігівської області  від 27 вересня 2010 року.  

ВСТАНОВИЛА:  

  Цим вироком              

  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Озерне Козелецького району Чернігівської області, мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з неповною середньою освітою, неодружений, який ніде не працює, раніше судимий:  

20.10.1995 року Козелецьким районним судом Чернігівської області за ст. ст. 86-1, 44                                                                                                                                                                            КК України до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна;  

17.03.1998 року Козелецьким районним судом за ст. 140 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі з конфіскацією майна;  

27.03.2001 року Броварським районним судом Київської області за ст. 141 ч. 3 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна,  

-   засуджений за ст. 185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі.  

Як встановив суд, 10 лютого 2010 року близько 21-00 год. ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2, проникли до сараю, розташованого на подвір’ї в АДРЕСА_2, звідки таємно викрали два алюміні   єві бідони, загальною вартістю 270 гривень, 1 л. полуничного варення на суму 20 грн., 1 л. вишневого варення на суму 20 грн., 0,5 л. яблучного варення на суму 10 грн., 1 склянку банку ємністю 0,5 л. на суму 1 грн. та 2 скляні банки ємністю 1 л. На суму 4 грн., а всього майна на суму 325 гривень, яке належить ОСОБА_3  

  Не погодившись з вироком суду, засуджений ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить переглянути щодо нього вирок. Вказує, що вирок постановлено з порушенням норм кримінально-процесуального права, копію обвинувального висновку не отримував. Звертає увагу, що під час досудового слідства до нього з боку працівників міліції був застосований психологічний тиск, а тому вину у скоєному він признає частково і наголошує, що організував крадіжку ОСОБА_2 Зазначає, що слідчий безпідставно звинувачував його в скоєнні і інших злочинів.  

  Заслухавши доповідача, засудженого, який у судовому засіданні наполягав на зміні вироку суду з підстав, викладених в апеляції, та просив по можливості призначити йому покарання, не пов’язане з позбавленням волі; думку прокурора про безпідставність поданої апеляції; перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, судова колегія вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з наступних підстав.  

  Висновок суду про доведеність вини   ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного у вироку діяння за обставин, встановлених судом ґрунтується на допустимих і достатніх, ретельно досліджених в судовому засіданні доказах, детально викладених у вироку, які узгоджуються між собою та яким суд дав належну юридичну оцінку.  

Як на досудовому слідстві, так і у судовому засіданні суду першої інстанції засуджений в скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України, повністю визнав себе винними, щиро розкаявсь та показав, що 10 лютого 2010 року він разом з ОСОБА_2 з господарства ОСОБА_3 викрали два бідони та банки з варенням і просив його суворо не карати.  

Окрім визнавальних показань, вина засудженого ОСОБА_1 у скоєнні злочину підтверджена показами потерпілої, засудженого ОСОБА_2, явкою з повинною засудженого, свідків та дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінальної справи.  

Доводи апелянта про невручення йому копії обвинувального висновку не знайшли свого підтвердження, оскільки в матеріалах кримінальної справи на а.с. 116 є розписка останнього про отримання ним копії обвинувального висновку 31 травня 2010 року. Також факт отримання копії обвинувального висновку 31 травня 2010 року підтверджується протоколом судового засідання (а.с. 142), в якому є запис про отримання останнім копії обвинувального висновку саме 31 травня 2010 року.  

Також матеріалами справи спростовуються твердження апелянта про інкримінування йому вини в скоєнні ряду інших злочинів, оскільки пред’явлення обвинувачення чи допит засудженого щодо скоєння інших злочинів відсутній.  

Твердження апелянта щодо психологічного тиску на нього з боку працівників міліції також не знайшло свого підтвердження, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 вину свою в інкримінованому йому діянні визнавав повністю, детально розповідав про обставини як у ході досудового слідства, так і в суді першої інстанції. В місцевому суді останній не заявляв про тиск на нього з боку працівників міліції. За таких підстав, колегія суддів вважає дане твердження апелянта надуманим та безпідставним.      

За таких підстав,   дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за   ст. 185 ч. 3 КК України, як таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, за попередньою змовою групою осіб.  

Вирішуючи питання про вид та міру покарання, суд у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, призначив ОСОБА_1 покарання враховуючи характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, його щире каяття і повне визнання свої вини. При призначенні покарання також врахований той факт, що засуджений ніде не працює, раніше судимий, злочин вчинив щодо особи похилого віку. Таким чином, ОСОБА_1  вірно призначено покарання пов’язане з позбавленням волі на мінімальний строк, передбачений ст. 185 ч. 3 КК України, так як воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.  

Істотних порушень норм кримінально-процесуального законодавства, що б потягло за собою безумовне скасування вироку, по справі не встановлено.    

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, –    

У Х В А Л И Л А:  

  Апеляцію засудженого ОСОБА_1  залишити без задоволення.  

Вирок  Козелецького районного суду Чернігівської області від 27 вересня 2010 року щодо ОСОБА_1 засудженого   за ст. 185 ч.3 КК України – без зміни.  

  Судді:  

  Борисенко І.П.                              Рудомьотова С.Г.                    Акуленко С.О.  

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація